Про суть
Справа не в квартирі Лещенка.
Нехай собі живе Сергійко де хоче, з ким хоче…
Справа в чесності і порядності і т.з. “антикорупційного руху”, в тому чи є нові антикорупціонери кращими ніж старі чи можемо ми на них сподіватися, що врятують вони Україну від корупції, з якою тяжко “боряться” вже 2,5 роки?
І тест на чесність і порядність вони провалили.
Причому провалив не тільки Лещенко зі своєю квартирою, а й УСІ вони, застосовуючи корупційний інструмент кругової поруки в питанні цілком очевидного і документально доведеного злочину.
Провалили тест не тільки у порівнянні з європейськими антикорупціонерами, провалили тест навіть у порівнянні з “старими українськими корупціонерами”. Згадайте вчинок Мартиненка, проти якого не було документів, але який склав мандат і захищається в справі порушеній швейцарською прокуратурою і судячи з того, що він на волі, робить це успішно.
Справа в професійності, чесності, незаангажованості, адекватності, некорупційності нових антикорупційних структур, які були створені в Україні. Бо якщо НАБУ візьметься прикривати Лещенка формальними аргументами, не перевіряючи достовірність його пояснень, то НАБУ провалить тест на доцільність свого існування. У всякому разі його керівники – точно.
Тому справа не в квартирі Лещенка. Сьогодні настав ПОВОРОТНИЙ МОМЕНТ, який визначає куди йде суспільство? Суспільство закриває очі і далі читає “антикорупційні” байки і бачить те, що хоче бачити чи суспільство хоче і буде боротись з корупцією насправді, вимагаючи від своїх представників реальної боротьби з корупцією.
