Драстє вам, ботохверма…
Так вже влаштована людина – передусім вона вірить словам. І коли нам починають розказувати про чесність, боротьбу зі злочинністю, реформи – ми як всі звичайні люди віримо. Тим більше, що слова оратора стовідсотково збігаються з нашими думками.
Що ми робимо далі? Звичайно підтримуємо нашого однодумця, який тепер зайняв високу посаду і взявся реформувати систему.
Проходить певний час. Наш однодумець і далі красиво говорить, але ми помічаємо, що далі розмов справа не йде. реформатору весь час хтось заважає – влада, погода, народ… і ви. Так, так – тепер реформатору заважаєте ви. Бо ви мали честь не просто його підтримувати, але й наважились слідкувати за результатами зусиль. А результатів немає.
Ви починаєте задавати питання. І як тільки ви задали питання, яке не сподобалось реформатору, то відразу перетворились на бота. А оскільки ви ж не один такий розумний, і питання йому задають і інші люди, які ще вчора підтримували цю людину, то виникає мережа ботів. Виникає, звичайно в уяві нашого, так званого, реформатора. От такі ботоферми.
Мені не стидно, що я підтримував колись Саакашвілі, Холодницького, Ситника, Давіта – хай їм буде стидно. Бо я залишився вірним своїм переконанням, а вони за цей час змінили свої по кілька десятків разів… А може й не змінювали – просто брехали і брешуть нам з вами…
