Тепла багато не буває. Це закон. Принаймні на війні
Сьогодні у мене небайдужі люди цікавилися, чи потрібні досі буржуйки на передовій? Маю на увазі, волонтерські. І чому? Держава ж забезпечує? І якщо потрібні, то які?
Просто сьогодні від бійців нашої бригади їм прохання надійшло. І люди чесно хочуть розібратися.
Кому цікаво – відповідаю на всі питання.
Польова грубка, або “буржуйка”, до цих пір є основним джерелом обігріву в польових умовах. Вона проста та невибаглива. І перевірена більш ніж століттям існування.
Простота має свої мінуси. Перш за все, це низький ККД і велика витрата палива. Саме тому ці грубки називають “дровожерками”.
Зате вони є в достатній кількості ще з минулих часів. І в ті самі “минулі часи” ніхто й думати не збирався про переведення армії на більш ефективний обігрів. А зараз при величезному навантаженні на військовий бюджет це “теплове переозброєння” практично неможливе. Принаймні швидко.
Чи вистачає буржуйок в армії?
Вистачає. В принципі.
Найчастіше виникає проблема з трубами. Вони мають не такий вже великий термін служби при інтенсивному використанні. Але й це питання намагаються вирішувати (у нас зараз, до речі, якраз його вирішували й вирішили).
Взагалі, в армії дуже серйозно ставляться до проблеми зимування в зоні бойових дій. На всіх рівнях. Це питання контролюється, направляється та перевіряється. Від самого верху, і далі по вертикалі. Принаймні у нас в бригаді так.
Однак, не все так легко як в теорії. Норми, за якими забезпечувалася армія, не були розраховані на нинішню ситуацію. Забезпечити обігрівом, скажімо, роту на полігоні або у польових виходах мирного часу – це одне.
Забезпечити роту на лінії зіткнення з усією кількістю бліндажів, спостережних пунктів і точок постійного несення бойової служби – зовсім інше.
Але і з цією проблемою справляються.
А чому ж тоді волонтерські буржуйки завжди приймають з радістю, а буває, що й просять?
Ну, по-перше, на відміну від тих, що “стоять на озброєнні”, волонтерські більш сучасні, у них вище показники по ККД, економічності та площі обігріву. Якщо бліндаж більший за стандартний, якщо житлова зона знаходиться в надземних будівлях або в бетоні – звичайна грубка вже справляється не дуже. А встановлювати більше однієї – не дуже хороше рішення з багатьох причин.
До речі, візьмемо наш приклад – хлопці попросили грубку, на якій можна готувати їжу. Надмірність, каприз? Уявіть собі, що ви перебуваєте на опорному (або спостережному) пункті за 300-500-800 метрів від ворога. Ну, або трохи далі. Але все одно в зоні ураження. І їжу готувати необхідно кожен день і прямо тут. І безпечно готувати. Правда, адже відкритий вогонь на верху – не дуже хороше рішення? Так ось, зазвичай їжу готують прямо в бліндажі. Житловому або спеціально виділеному під кухню. Для цього й потрібна подібна піч.
А головне, від грубки має бути тепло. Тому що для людей, які місяцями живуть в землі, тепла багато не буває. Коли ти, вистоявши (або відвоювавши) своє нагорі, на вітрі, вогкості або морозі, повертаєшся в бліндаж – перехід до тепла та відносного спокою – це те, що дозволяє напрузі піти на спад. А здоров’ю не дати збій. Повірте, для людей, позбавлених більшості елементів звичайного комфортного життя, тепло – це дуже, дуже багато.
Тому, якщо вам кажуть, що тут потрібні грубки або труби, – повірте, вони потрібні. І не за чиїмось злим наміром або нехлюйством (останнє, так, буває, але, слава Богу, все рідше). Просто тепла забагато не буває.
Ну й на завершення – нашим вони теж потрібні. В даний момент мені відомо про дві. Якраз з можливістю приготування їжі.
Швидше за все їх потрібно більше – треба з’ясовувати.
Якщо хтось вирішить допомогти, будемо вдячні. Приймемо, розвеземо, відзвітуємо. Пишіть в коментарях до посту або в личку, узгодимо (і, так, це не збір коштів – потрібні саме грубки).
І ще раз. Ніхто не замерзне. Ми впораємося.
Просто тепла забагато не буває.
