Головна стратегія та остання ставка Кремля
Думаю, зараз стратегія кремля наступна:
- Обманом українського народу пропхнути на вищу державну посаду залежну від кремля маріонетку.
- Отримати від неї всі можливі поступки в потрібних кремлю питаннях.
- Як тільки почне опиратися та вести власну політику, шляхом вкидання компромату та провокацій протиставити владу та народ в контрольованій бійні. Майдан-3 (тільки набагато більш кривавий), громадянська війна, сирійський сценарій (апробований і обкатаний).
Саме це було реалізовано в Сирії. Саме це було реалізовано з Януковичем в період 2010-2014-й роки (тільки вдалося не до кінця) – і це ми маємо чітко розуміти.
Саме під цей сценарій потужно фінансуються та піаряться право-радикальні організації. Які будуть головною рушійною силою кремлівських провокацій та кривавої бійні. Тільки, на відміну від 2014-го, тепер вони потужні, чисельні, озброєні, добре організовані та навчені. З них зараз послідовно й цілеспрямовано готують реальну бойову силу, набирають їм рейтинги та підтримку частини суспільства. Вони вже робили пробні захоплення держустанов. Вони вже робили спроби етнічних чисток. Вони вже вступають у сутички з правоохоронцями. Вони активно готуються.
Народ буде дезорієнтовано та розколото. Кращі сили народу буде поставлено в ситуацію шахової вилки. Будь-який вибір буде поганим. Або терпіти послідовну здачу державних інтересів кремлівською маріонеткою. Або повставати проти неї, починати масові заворушення і революцію – і тоді увімкнуться (формально на боці народу) контрольовані кремлем радикальні націоналісти, які шляхом масових убивств, розстрілів правоохоронців, етнічних чисток забезпечать розкол і перетворять народне повстання на громадянську війну.
Найбільша диявольська хитрість в тому, що краща частина народу цілком щиро та патріотично боротиметься з нав’язаною йому обманом кремля владою. І цілком щиро підтримуватиме провокаторів з ПС, С14 та Нацдружин просто тому, що формально буде з ними на одному боці протистояння. Та як це було у 2014-му, коли люди цілком щиро підтримували провокаторів з ПС.
А на іншому боці протистояння опиняться всі державні інститути: Президент, правоохоронці, депутати, місцеві влади, судді, чиновники (націонал-радикали вже зараз протиставляють себе цим інститутам, а в потрібний момент забезпечать вбивства правоохоронців, депутатів, суддів та чиновників, щоб викликати зворотню реакцію, розкол і криваве протистояння). Кремль хоче примусити український народ власними руками знищити свою державу і свої державні інститути з найкращих і найпатріотичніших мотивів. І при цьому всьому на території України (в Криму та на Донбасі) ВЖЕ знаходяться війська РФ. В повній бойовій готовності. Які лише чекають слушного моменту, моменту слабкості.
І тоді реалізуються всі мрії кремля. Армія поверне на Київ, державу буде зруйновано, громадяни України вбиватимуть один одного, про дипломатію, санкції та підтримку Заходу не буде й мови. Тому я переконаний, що це є головна стратегія і остання ставка кремля.
І тоді погано буде всім. І ностальгуючим по совку, і прихильникам РФ, і байдужим, і зрадофілам, і вічним революціонерам, і «зубожілим з тарифами», і патріотам, і ветеранам АТО, і прихильникам націоналістів. Тому що Україна на довгі роки буде занурена в громадянську війну (див. Сирію). А РФ спокійно «наводитиме порядок».
Звичайно, не все може піти за кремлівським сценарієм.
Звичайно, обрана обдуреними українцями кремлівська маріонетка намагатиметься вести власну політику та втримувати владу.
Звичайно, можуть знайтися здорові сили (та ж армія), які нейтралізують провокаторів-радикалів та візьмуть ситуацію під контроль.
Але в будь-якому разі державу буде розколото і ослаблено.
То чи варто робити такі експерименти? Чи варто ризикувати, обираючи на вищу державну посаду людину, залежну від кремля? Що чудово відомо про деяких кандидатів у Президенти.
Чи все ж варто обирати людину, можливо й неідеальну, яка робила та робить реальні кроки з укріплення держави? Яка, і це найголовніше, не допустила розколу держави в найтяжчі часи?
