ДемОрда та сила соцмереж

Дмитро Вовнянко
Дмитро “Калинчук” Вовнянко

За всіма гучними подіями штибу «Бабченко воскресе» та «Кортеж – не кортеж» якось непомітною залишилася подія, яка явно має всі підстави увійти в майбутні підручники з політології.

В Раду громадського контролю НАБУ увійшли три представники Інтернет-об’єднання «ДемОрда» (наскільки я знаю, наразі «ДемОрда» ще не партія). В чому епічність події? Зараз доберуся. Але спершу – про «ДемОрду».

Я взагалі ніяк не реагував на появу цього інтернет-об’єднання, і тому було кілька причин. Чим мені цей проект не сподобався? По-перше, мені не подобаються кілька пунктів оголошеної ними програми, одні з них я вважаю шкідливими, інші – абсолютно утопічними. Не буду уточнювати які саме – не хочу дискусій. По-друге, мені теж не подобається слово «орда» в назві української партії. По-третє, я хотів аби «спершу цим метром проїхалися пару сот тисяч громадян», себто хотів переконатися наскільки у цих хлопців і дівчат все всерйоз.



Але. Були й моменти, які викликали в мене симпатію.

По-перше, історично так склалося, що з більшістю засновників «ДемОрди», я знайомий особисто. Антон Швець, Ярослав Матюшин, Серж Марко, Дана Ярова, Микита Соловйов, Максим Діжечко… Юра Гудименко за янучарства реально посмакував у Запоріжжі ґратами. Володю Завгороднього я знаю з 18 років – ми обоє запорожці. З Богданом Буткевичем я два роки працював в «Українському тижні» в часи розвинутого янучарства. Я можу не завжди з ними погоджуватися, але думки більшості з них вислухую з інтересом. Я жодної секунди не сумніваюся в їхньому патріотизмі та бажанні щось змінити в Україні на краще. Не скажу про всіх інших «ординців» – їх я не знаю настільки, але наявність серед них людей, яким я довіряю, і в чиїй порядності не сумніваюся – вже дорогого варте.

По-друге. Знаєте, я дуже люблю креативні проекти – не схожі ні на що, шокуючи, такі, що приносять щось нове.

По-третє, хлопці та дівчата позиціонують себе як майбутню партію середнього класу і для середнього класу. А я – переконаний прибічник буржуазної моделі суспільства, де розвинутий мідл-клас – наріжний камінь, на якому ґрунтується все.

Виходячи з переліченого, я обрав не реагувати на «ДемОрду» ніяк.

«От нехай вони чогось реально доб’ються – думав я собі, – тоді й побачимо всерйоз це, чи справді якийсь тимчасовий проект «на поприкалуватися», або якась політ-махінація».

Перспективи, що «ДемОрда» відгризе рейтинг у дядька Петра, я просто не боявся – я пам’ятаю, скільки таких проектів-відгризателів з’явилося напередодні виборів 2010 р., і скільки з них було толку. Коротше, я вирішив почекати. І от.

Що сталося в ту мить, коли три представники «ДемОрди» з чималим відривом (!) увійшли до ради громадського контролю НАБУ? А сталося три епічні події.

  1. Раз і назавжди був похований міф про те, що Фейсбук далекий від реального життя. Реальність показала – Фейсбук виходить в реал і починає працювати в реалі. Почав тут – почне і в інших сферах.
  2. Була підірвана монополія штатних грантових антикорупційних організацій на контроль за НАБУ. В першу чергу – «Центру протидії корупції» Шабуніна. «Борцунам» і героям міхо-майданчика було відверто показано – їхня монополія на боротьбу з корупцією завершилася. Переконання, що «гранти вирішують все», примарне.
  3. Вихід в реальну діяльність фейсбучного об’єднання шокував провідні медіа. Читаючи їхні репортажі, я бачив всі ознаки того, що вони просто не розуміють – як таке взагалі могло статися? Ознак «накруток» – ніяких, але в лідери голосувань виходять НЕ патентовані «борцуни» з гучними досягненнями і чималими грантами, а… от ці… Блогери з Фейсбука. Як це??? Можете бути переконаними – коли з’явилися результати голосування, головреди отих видань, які ще недавно були «творцями королів», а останнім часом злобно ричать про «ферми порохоботів», заходилися пити серцеві краплі. Фейсбук-спільнота реально показала свої ікла. Реальні ікла, не віртуальні.

Стосовно людей, які пройшли в раду громадського контролю.

Про Тетяну Локацьку та Анатолія Мазура я сказати не можу нічого – я з ними не знайомий. А от Макса Діжечко я знаю особисто. Юрист, учасник «Юридичної сотні», надавав допомогу ветеранам АТО від початку війни. Людина, яка справді рветься щось міняти та працювати для цього.

Мусить все це нас радувати? Безумовно, мусить. А «ДемОрда»? А що «ДемОрда»?

До «ДемОрди» питання всі ті самі, що й були. Продовжуємо спостерігати. Зараз ми як раз отримали можливість оцінити їхню діяльність «за гамбурзьким рахунком» – у раді громадського контролю НАБУ. Якщо НАБУ, цей колун в руках низки нардепів для тиску на владу, вони бодай частково примусять бути таки Антикорупційним Бюро, таки – Національним, і таки України, то честь їм і хвала. А ні – то ні.

Не більше – і не менше.

Share

WP Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com
Social media & sharing icons powered by UltimatelySocial