Снаряди – це не тільки метал і конвеєр
“Оборонка народжується не в презентаціях під лучами софітів, а в формулах під димом паяльників” © Антон Сененко.
Ніхто, чуєте, ніхто з цих красивих і високоповажних людей у костюмах (а останнім часом – у псевдомілітарних шмотках) дупля не ріже, що робити. І скільки цифр не намалюй, не покажи на Ставці, не захуярь у таблиці й не озвучь зі сцени очередного форума/хакатону/ще-якесь-модне-слово, вони нічого не значать.
А значить людина з паяльником. З ключем, в замизганій дешевій робі колись синього кольору. З куском склотканини і свердлом на шість. Можна і на п’ять, але в п’ять кабель може не пролізти.
Цим людям похуй на презентації, але вони починають скреготати коронками на запитання “яка ваша спроможність?”. Охуєнна. Чесно, спроможність охуєнна, бо вони за два з половиною роки не то шо з колін, з живота піднімали вітчизняний ОПК. Спроможні, йопт, ви покажіть мені, де таке в світі ще було.
Жоден. Жоден із тих, хто шось вам розказує з екранів про єбєйші досягнення, наглухо не відбиває, чому літак літає і крилами не маше.
Просто пам’ятайте про інженерів, техніків, технологів і просто класних спеців. Оборонку зробили вони, матюкаючись, видумуючи, пробуючи та знову помиляючись. З сигаретою, формулою та паяльником.
І свердлом на шість, бо в п’ять – не лізе.
Я вже десь казав, що особливим прокляттям волонтера є тягар знань.
Ти зустрічаєш на тиждень достобіса військових із різних бригад і напрямків, а також людей, дотичних до оборонки, чуєш купу всього, порівнюєш із тим, чим «годують» із офіційних джерел пересічних громадян, і розумієш, що в інфополітиці держави нічого не змінилося за 2,5 роки. Вона звучить десь так: громадяни то є діти, яких ми маємо берегти від суворої дійсності.
І як же я радію, коли подібні тексти починають з‘являтися з-під пера журналістів.
Про основну проблему – вузьке місце – виробництва снарядів не тільки в Україні, а й світі, я почув ще два роки тому. Це пороха (чи порохи. Філологи, виправте, будь ласка).
І, о, жорстокий світ, яка ж в одному цьому факті жорстока іронія.
Тут згадуються і мамкіни атланти, що десятиліттями кричали, що все, що збиткове, має бути закрите/ігноруватися, бо краще купити та імпортувати. Очевидно, ця концепція стала не просто провальною. Вона вже коштувала десятків тисяч життів. Коли на шальках терезів нацбезпека-збитковість, на першому плані має бути нацбезпека. Бо, виявляється, коли запалюється весь світ, гроші перетворюються просто на різаний папір.
Тут же згадуються і ці «смішні» люди з жалюгідними зарплатами – науковці, які, виявляється, натурально по зернині відроджують нині давно втрачені технології вирощування бавовни.
І просто менеджери з красивими презентаціями в наглядових радах за сотні тисяч гривень зарплати на місяць тут не допоможуть.
А ще, виявляється, тут треба і аграрії, і селекціонери, і кліматологи. І якийсь протекторат, бо історія, очевидно, не ринкова, а поки що суто безпекова.
Тут же згадуються окремо хіміки. Ті самі, яких як абітурієнтів на всю країну набрали пару сотень. Ага, нові вибухові речовини, сплави, композити, оборонна промисловість жіжіталізована і технологізована.
Теж, та, що красива на презентаціях і підсвічених софітами сценах, але оборонка народжується під паяльниками й у пробірках, в математичних формулах крейдою на дошці та в бруді випробувань на полігоні.
Карочє, це настільки багатогранна історія з купою рівнів, де снаряди – це не тільки метал і конвеєр, що аж дух перехоплює.
Одна біда – ми в самому буревії.
А є ж ще ракети, переспорядження і удосконалення радянської номенклатури, збільшення дальності та руйнівних можливостей. А є ще збільшення ресурсу вузлів техніки. А системи наведення…
Ай…
Важко багато знати. І не мати змоги відкрито написати.
Економічна правда: Бавовна і снаряди. Як Україна робить перші кроки до виробництва пороху
Порох “військової” якості є технологічно складним продуктом, тож він залишається вузьким місцем у виробництві снарядів і для Росії, і для України з її партнерами. Україна не змогла налагодити серійне виробництво снарядів та пороху до великої війни, тож змушена надолужувати втрачене зараз.
Ілюстративне фото з відкритих джерел
