Чому не вдалося відстояти Вугледар
Олександр Коваленко / Інформаційний спротив
Чому ми не змогли відстояти Вугледар? Саме це запитання задається найчастіше і задаватиметься ще кілька днів. Втомився на нього відповідати, тож напишу для розуміння.
У нинішніх умовах втрата Вугледара була неминуча, хоча запобігти їй можна було. Але не все залежало в цій ситуації тільки від нас.
Вирішальна битва за Вугледар розпочалася не 20 вересня 2024 року, коли передові підрозділи окупантів трасою 0532 впритул підійшли до східної частини міста, а набагато, набагато раніше. Січень 2023-го – початок наступу на Новомихайлівку та формування північного флангу з виходом через Костянтинівку на трасу 0532.
Дев’ять місяців тому окупанти розпочали наступ, метою якого був вихід на 0532 і фактично до Вугледару. Саме тоді битва і розпочалася. Ворог мав кількісну перевагу в особовому складі, техніці, артилерії, але ключову роль зіграла авіація. Домінування тактичної авіації у повітряному просторі та відсутність ефективної протидії призвели до того, що лінії оборони, рубежі, позиції щодня засипалися не лише реактивними снарядами та ствольною артою, а й КАБами та НАРами.
Дев’ять місяців росіяни методично перемелювали наші позиції та повзли до своєї мети, до 0532, втрачаючи десятки тисяч солдатів, тисячі одиниць техніки, але маючи незаперечний та дієвий козир – авіацію. Коли почалася генеральна битва за Вугледар місто буквально стиралося з лиця землі ударами КАБ 24/7, ставши епіцентром застосування цих засобів ураження. Утримання жодної з локацій в місті не уявлялося можливим при настільки інтенсивних ударах 250-, 500- та 1500-кілограмовими бомбами.
Чи змогли б відстояти Вугледар? Так. Якби російська авіація виявилася недієздатною і боялася б потикатися в наш повітряний простір, або частина її бойових літаків Су-25, наприклад, просто фізично не змогли б долітати до лінії зіткнення. Якби російським літакам довелося злітати з авіабаз на території рф за межами 300-кілометрової зони від кордону з Україною, то 80% ударних засобів, задіяних в українському повітряному просторі, просто б до нього не долітали! Можливість оперування в такому радіусі залишалася б в основному Су-34 і Су-35, при цьому з неповним бойовим навантаженням.
Якби російська армія втратила 80% підтримки своєї авіації, то сьогодні, 3 жовтня, ми обговорювали б не окупацію Вугледара, а те, як росіяни успішно збагачують своїми тілами Калинів кар’єр або як загрузли у Широкій балці…
Але з усіх відомих причин цього не сталося, а безкарне панування тактичної авіації ЗС рф триває.
