Ахіллесова п’ята пропаганди
Пропаганда в умовах війни – річ необхідна. Причому вона має бути направлена як на ворога та його населення, так і на свою армію та своє населення. Ціллю пропаганди є моральний дух, який спонукає до продовження боротьби.
Однак, у пропаганди є своя “ахіллесова п’ята”. Для схильних до волі народів в умовах, коли вони можуть перевірити пропагандистські твердження, незграбна пропаганда втрачає свою ефективність. Більше того, вона починає сприйматися як відверта брехня. А за нею сприймається як брехня все, що йде як від влади, так і від держави.
Пропаганда повинна бути філігранною й оперувати слизькими визначеннями та неоднозначними фразами. Вона повинна лише розставляти потрібні емоційні акценти на правдивих фактах. Вона не повинна містити прямолінійної відвертої брехні. Ну, хіба що ви маєте справу з північними корейцями, росіянами чи іншими народами з рабським менталітетом. Але навіть у СРСР із приходом Гласності люди почали вірити в альтернативи. Так, тоді позалазило в голови купи альтернативних альтернатив про екстрасенсів та інші чудеса, але альтернатива “Вічному СРСР” теж з’явилася. Адже для всіх була очевидна брехня про райське життя в “Імперії зла”.
В умовах війни та в інформаційному суспільстві брехня в якості пропаганди призводить до того, що населення і армія починають вірити ворожій пропаганді. Адже, якщо є дві альтернативні точки зору, а одна з них точно брехня, то починаєш вірити тій, яка їй протиставляється.
Насправді, модель “правда-брехня” – це не два промені на одній прямій: один – правда, а інший – брехня. Це круг, де в центрі знаходиться єдина правда, а від неї відходить нескінченна кількість променів інтерпретацій, що ведуть до нескінченної кількості брехні.
Спроби підвести населення до нагальної потреби в переговорах-капітуляції в поєднанні з відвертою брехнею – ризикована річ. Навіть для тих, хто надіється допилювати залишки золото-валютних резервів у статусі “уряду в екзилі” десь на березі озера Комо.
