Вісті з фронтів. 10.02.2024
1. Авдіївка… Чесно кажучи, мені зовсім не хотілося, щоб в Авдіївці повторювалась історія з Бахмутом. Однак, судячи зі всього, так воно й буде…
Як я й передбачав 2 дні тому в своєму огляді, противник продовжує успішно реалізовувати свій задум щодо обходу Авдіївського коксохімічного комбінату зі сходу та південного сходу. Чому, як і навіщо, я там і описував. І, як це не прикро визнавати, схоже, противник дуже близький до практичного втілення його у життя.
А саме, передові підрозділи 114-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) противника, підсилені підрозділами 30-ї омсбр, протягом кількох попередніх діб не тільки заглибились у садове товариство “Івушка” до вул. Мічуріна та Залізничного провулку, а й таки вийшли до шляхопроводу над залізницею в районі закруту вул. Чистякова, а за певною інформацією, й захопили його (про небезпеку чого я писав в тому самому огляді).
Все це разом узяте, за тверезою оцінкою, означає, що вони знаходяться в 500-х метрах від Авдіївської автобази та менше ніж в 1 км від ресторана “Бревно” й фактично мають реальну можливість протягом найближчих тижнів (якщо не днів) успішно для себе завершити свою Авдіївську операцію.
Адже вже існуюча ситуація й, скоріше за все, її подальше погіршення фактично виключать можливість використання так званої “північної дороги” (00542, через Орлівку та Ласточкине) для більш-менш стабільного матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) українських підрозділів, які продовжують вести бойові дії в Авдіївському районі оборони.
В свою чергу, МТЗ через “південну комунікацію” (через Тоненьке, Сєверне та Орловське АТП-100) також ускладнене “до межі”, передові позиції противника знаходяться від неї на відстані 2.2 км.
Більше того, якщо протягом найближчих діб не буде прийняте якесь кардинальне рішення з боку українського командування (й відповідно здійсненні якісь конкретні, практичні кроки), то ситуація в Авдіївці, очевидно, за рівнем негативного впливу на наші війська може перевершити ту ситуацію, яка була свого часу в Бахмуті, виникне реальна ймовірність їх оточення в Авдіївці.
Не маючи ані сил, ані можливості не тільки ефективно контратакувати противника у флангових районах, а й просто його зупинити, ЗСУ на цьому напрямку, очевидно, ризикують, протягом найближчого часу опинитися перед обличчям повільного, але невблаганного стискання противником принаймні північного фасу та перерізання ним основних комунікацій Авдіївського району оборони ЗСУ.
Й відповідно, перед цілком реальною перспективою або відходу з Авдіївського району оборони, або оточення частини своїх сил і засобів у ньому. Чого, власне, противник і добивається.
Я нічого не “згущаю й не наганяю “зраду”…
За тверезою, адекватною оцінкою ситуації, подальші спроби утримати Авдіївський район оборони без можливості виправити ситуацію в районі “коксохіма” або принаймні відкинути противника до рубежу Водяне – Опитне на півдні означає дуже небезпечну гру на рівні самогубства.
Ширина “горловини” між передовими підрозділами 114-ї омсбр противника 1-го армійського корпусу (АК) в районі вул. Мічуріна (“Івушка”) та крайньою посадкою північніше с. Опитне, зайнятою передовими підрозділами 55-ї омсбр 41-ї загальновійськової армії (ЗВА) противника, на момент написання огляду складає 5.4 км.
Якщо наше командування продовжує вважати, що ця ситуація жодним чином не впливає на рівень боєздатності наших підрозділів, які продовжують оборонятися на “Зеніті”, в районі ДФС і за цвинтарем на Піщаному, а також не створює їм ніяких загроз, то очевидно, що я не поділяю таку оцінку.
Як на мене, якщо протягом найближчого часу не здійснити якихось рішучих, кардинальних кроків – “або туди, або сюди”, ситуація для ЗСУ в районі Авдіївки набуде драматичного характеру.
Просто “стояти і оборонятися” й намагатися “стримати” не вийде. У ворожого командування угрупування військ (УВ) “Юг” достатньо сил і ресурсів (до того ж воно явно переважає в них наші війська), щоб не звертати уваги на темп їх втрат, іншими словами, вони покладуть стількі, скільки буде потрібно, у своїх впертих атаках задля досягнення своєї мети в районі Авдіївки.
2. На завершення декілька слів про Вугледарський виступ (район Новомихайлівки).
Очевидно, противник зараз готується до нарощування інтенсивності та обсягу своїх атакуючих\штурмових дій тут, хоча має по цьому напрямку обмежений обсяг сил і засобів.
Поки його дії тут скоріше нагадують “виштовхування” ЗСУ чи, так би мовити, “відкусування по шматках”, однак, навіть за таких умов, йому вдається досягати певних результатів:
– Ймовірно, ЗСУ вже не контролюють східну околицю Новомихайлівки, бої, треба розуміти, вже йдуть у самому селі.
– Південніше села 39-а омсбр противника вперто намагається пробитися від Солодке на Водяне або принаймні до дороги 00532 й одночасно наблизитись до Новомихайлівки з півдня.
– Противник на північному фасі після заняття Мар’їнки спромігся просунутися на південь від дороги N15 у бік с. Побєда (приблизно десь на 1 км).
Очевидно, що головним сенсом всіх цих зусиль противника є витіснення наших військ зі всієї території східніше дороги Вугледар – Мар’їнка (так, та сама 00532), особливо з району північніше с. Володимирівка (саме тому вони намагаються пробитися у бік Водяного, щоб зайти північніше цим підрозділам во фланг та тил).
Порядок дій противника тут поки вимальовується такий – спочатку “відкусити” північну частину виступу по загальній дирекції Новомихайлівка – Парасковіївка – Костянтинівка, а потім “вивалитися” на Водяне південніше й таким чином примусити наші підрозділи видійти з-під Володимирівки та північніше Микільського.
На заставці: Новомихайлівка, скриншот відео.
