Окупанти на Харківщині несуть втрати, неспівставні з успіхами
Олександр Коваленко / Інформаційний спротив
Куп’янський напрямок, правобережний плацдарм РОВ і не тільки…
З 23 на 24 листопада 2024 року першим диверсійним групам РОВ вдалося висадитися й закріпитися на правому березі річки Оскол. Відбулося це спочатку на південь від Новомлинська, потім зона розширилася плацдармом на південь від Дворічної до 30 листопада.
Фактично під цю спробу розширення зони контролю на правому березі були підв’язані підрозділи 69-ї МСД 6-ї ОВА. До 3 грудня у Новомлинська РОВ було видавлено, а ось у Дворічної в окупантів розширення зони контролю продовжилося. Наразі ця зона тягнеться від Дворічної до Західного, з явним наміром РОВ фізично контролювати трасу Р-79, яка зараз прострілюється з позицій, які займають росіяни саме на вищезгаданій ділянці.
Загальна площа захопленої території по правому берегу Оскола з 23 листопада 2024 року по 15 січня 2025 року склала близько 8 км².
Розширення, м’яко кажучи, досить повільне, приблизно по 100-150 м² на добу, що супроводжується серйозними втратами у складі 69-ї МСД, але тут слід зазначити той факт, що в тих рельєфно-ландшафтних особливостях, у яких опинилися РОВ, становище у них, м’яко кажучи, навіть із виходом на Р-79, процес не так прискорить, скільки створить проблеми.
Розширення зони потребує більшого ресурсу, а забезпечення через Оскол посилення правобережної групи РОВ – це ще той геморой. Так, здається, що якщо РОВ вдасться вийти на Р-79 і просуватися вздовж основної траси на південь, через Кондрашівку до Куп’янська, то там близько 16 км шляху. Але це практично відкритий простір, що прострілюється, що для піхотних порядків 69-ї МСД, які не мають достатньої підтримки технікою, що й зрозуміло, завершується поповненням статистики втрат.
Рух по прямій пов’язаний з високими втратами, після виходу з укриття, яким для РОВ служать лісогосподарства Варнянське і Парнянське.
Тому, так, вихід на правий берег Оскола РОВ змогли закріпити, але говорити про те, що вони зможуть там накопичити ресурс, здатний закрити правобережний Куп’янськ, я не став би. Крім того, приклад Новомлинська показав, що нейтралізація російських плацдармів на правому березі Оскола – це питання часу.
І тут важко не згадати північ Харківщини, Вовчанська та Липців. Мій матеріал щодо того, чому зберігається ця метастаза на півночі області, багатьох розлютив, оскільки він містив висновки більшості незрозумілі і неприйнятні. А саме – північна метастаза сковує неповоротке білгородське угруповання РОВ, регулярно його виснажуючи втратами і змушуючи командування зосереджувати резерви та новий ресурс, що надходить, не тільки на інші напрямки, але й на ці, що не дають жодного результату з травня 2024 року.
Тобто абсолютно безглузда присутність протягом 9 місяців на ділянці, без будь-якої перспективи, але з регулярними втратами як у живій силі, так і в техніці. І вперед не можуть йти, і кинути все, здати назад теж не можуть. І в певному сенсі правобережний плацдарм РОВ у районі Дворічної мені дуже нагадує саме такий варіант. Тільки у випадку з суїцидниками 69-ї МСД у них за спиною не кордони росії, а річка.
На заставці: Дворічна на Харківщині, в’їзд до селища. Грудень 2022. Фото: Денис Глушко для Ґвара Медіа
