Цифрова зброя геополітики. Україна – гравець чи жертва?
Додатки та соцмережі стають серйозною зброєю у геополітиці та боротьбі за владу. Про це свідчить вже багато фактів.
У Румунії відмінили результати виборів через надмірний вплив Тік-Ток на виборців та просування нікому не відомого, але відверто проросійського кандидата.
Маск придбав Twitter, у якому майже половина користувачів – мешканці США, і агресивно просував у своїй соцмережі Трампа. Який – ну, так просто співпало – зрештою виграв президентські вибори, а Маск є головним фаворитом переможця.
Тік-Ток заборонений для використання держслубовцями та на службових пристроях у США, Канаді, Великій Британії, Австралії, Бельгії, Нідерландах, Норвегії, Франції, Чехії, Естонії, Данії, Новій Зеландії.
Meta послаблює регуляції, скасовує фактчекінг і дозволяє політичний контент, що може дати несподіваний (і не факт, що позитивний для нас) ефект.
Конгрес США близький до заборони Тік-Ток на всій території Сполучених Штатів.
А все тому, що за Тік-Током стоїть уряд та спецслужби Китаю, які через цю соцмережу активно розганяють вигідні комуністам-автократам меседжі та просувають своїх кандидатів на виборах у різних країнах.
Так само, як російський Телеграм може (і буде) просувати вигідних кремлю кандидатів на українських виборах – коли ті вибори будуть, колись у майбутньому.
Тобто обмеження для соцмереж, які керуються з тоталітарних країн, – це не зовсім про свободу слова, гуманізм і права людини. Тут, скоріше, йдеться про виживання демократії, яка пропагує ці права та свободи й базується на них. Але якщо зрештою переможуть тіктоки з телеграмами, то говорити про утиски свободи слова адміністрація вашої колонії вже не дозволятиме.
Отже що маємо наразі: одна з найдемократичніших країн світу – США – вже майже заборонила Тік-Ток по всій країні через загрози національній безпеці та демократії. А ця країна вважається лідером демократичного Світу.
А тим часом в начебто демократичній Україні повністю російський Телеграм не просто масово використовується держслубовцями та державними установами, – він ще й нав’язується як «офіційне джерело інформації».
Невже «смарагдові державники» дійсно сподіваються, що ЙР їм допоможе на виборах через підконтрольний їм Телеграм? Якось це тупо (хоча стабільно тупо).
І якщо РНБО обережно та несміливо «не рекомендувала» Телеграм у системі державного управління, то про китайські соцмережі в Україні ніхто навіть не заїкається. Хоча усім очевидно, що КНР є союзником нашого ворога, а значить, є ворогом для нас. Як білорусь, кндр чи іран.
Кожен додаток китайського походження щільно контролюється урядом і спецслужбами Китаю. Особливо ті додатки, які популярні у країнах, які компартія вважає своїми противниками й давно веде проти них економічну, торгівельну та кібервійну. Через такі додатки збирається безліч важливої розвідувальної інформації про громадян ворожих Китаю країн, причому це не особливо приховується. І на це виділяються мільярди доларів.
Але директор української Укрпошти (щомісячна зарплата – до 2 млн. грн.) взагалі не бачить ніякої проблеми в укладанні «стратегічного партнерства» з китайським додатком Temu, – це ж просто заробіток, що не так?
У 2020 році тодішній Голова Держспецзв’язку Щиголь так само не бачив проблеми у підписанні угод з китайською компанією Huawei. Тю, це ж лише бізнес (читай – «відкати»), яка ще геополітика?
А тим часом ступінь інфільтрації Телеграму в українське суспільство – в районі 78%, кінцевий бенефіціар цієї соцмережі – росія.
Тік-Ток має проникнення близько 45%, кінцевий бенефіціар – КНР.
Але це не особливо хвилює найвеличніших менеджерів «роль-кібербезпеки-перебільшена». Не дивись вгору, дивись який додаток зручний.
А ось для американського парламенту 170 мільйонів користувачів Тік-Ток у США – цілком собі привід заборонити цю соцмережу через загрози національній безпеці.
Поки демократичні країни усвідомлюють можливі ризики та намагаються їм протидіяти, знижуючи ступінь проникнення ворожих країн у девайси співгромадян, – в Україні влада лише «підлаштовується під сучасні тренди», уникаючи «непопулярних кроків» і роздаючи «вовіну тисячу» з рекордно дефіцитного бюджету.
Не на часі?
А коли буде «на часі»?
Бо незчуємося, як вже стане пізно.
Ілюстрація: Ben Denzer
