Де ми зараз і чому
Давайте зрозуміємо, де ми зараз і чому.
Контрнаступ. Зараз вже дискутувати про контрнаступ сенсу немає, бо до ЗСУ питання хоч і є щодо організації деяких операцій, але все ж таки правда в тому, що нам не вистачило авіації та вогневої потужності. Швидко проривати заміновані укріпрайони, які прикриті протитанковими підрозділами, а в повітрі літають Ка-52, прикриті СУ-35, – це виявилось складною задачею. Повільно просуватися можна. Робити прориви – ніт.
F-16 досі в перспективі, АТАКМСи дали пізно (був шанс прорідити аеродроми, щоб не дати ворожій авіації можливості швидко реагувати на події на полі боя, але… момент вже був втрачений).
Техніка для наступу приходила поза планом, снарядів взагалі прийшла тільки третина.
І так, можна критикувати Європу, яка жила спокійно, закриваючи очі на війну, на Америку з Трампом і неадекватними республіканцями, чий вплив важливий для нас, але в нас що, є інші союзники? Так, виходить, що без США європейські країни НАТО ніхера не можуть проти Росії, а дві маленькі країни, які взяли в ЄС і НАТО для масовки, можуть бути взагалі корумповані, проросійські та саботувати нам багато процесів.
Це наші реалії. Інших у нас союзників немає, треба ефективно співпрацювати з тим, що є, і не придумувати собі казки, бути реалістами. Союзники нас підтримують, як можуть. Але є велика різниця між “як можуть” та “як нам треба”.
Нам потрібна їх підтримка, і ЄС, і НАТО, і республіканської партії, і США в цілому.
Європа хоч і розвиває військове виробництво, але це не так швидко, та і треба зрозуміти, що Європі треба компенсувати те, що вони вже віддали зі складів.
Нещодавно була аналітика армій натівських країн Європи, у тому числі Німеччини, Англії, Франції, країн Балтії – ну там дуже все складно, по суті, якщо на НАТО (без США) нападуть, то сама боєздатна армія, яка зможе зі сторони протидіяти РФ – це армія Польщі, яка ці роки активно розвивалась.
На жаль, жодна країна ЄС не виконала свої зобовʼязання по снарядах та техніці 😞.
Якісь такі реалії.
Вже восени почався снарядний кризис у ЗСУ. Деякі типи боєприпасів (Ескалібури, Смарти, 105-мм) взагалі пропали.
На жаль, Росія отримала свою партію боєприпасів для наступної активної фази. І це тільки те, що нам відомо.
Після контрнаступу (в якому, не дивлячись на скромні територіальні результати, ми змогли винести більше техніки та людей, ніж самі втратили) ЗСУ потрапили в складне становище. Простий нарід вже вирішив, що коли ми в наступі, то ми вже всіх перемагаємо, і треба просто вболівати за ЗСУ, як за футбольну команду, і все буде гуд.
Реальність була дещо іншою. Під час українського наступу не думали над тим, що треба буде ротувати підрозділи та обновляти особовий склад.
В результаті нарід непогано під час контрнаступу проапгрейдив скіл “як не попасти в ЗСУ та займатися безпечним патріотизмом”, а ЗСУ знекровилися. І коли ВС РФ пішли вперед, саме ротація підрозділів стала складною темою. З цього і проблеми, це розрив у людях. І зараз цей розрив… великий.
Росію якраз зараз мотивує наступати той факт, що вони знають примірну кількість сил оборони. Тому вони вважають, що можуть нас дожати. Тому й поспішають, викидають багато резервів і техніки саме зараз, поки ми не провели нову мобілізацію. І вони самі видихаються, але вірять, що зможуть встигнути віджати в нас території, поки ми обновимо особовий склад у бригадах.
Ми зараз тут.
Що буде далі?
Буде робота над помилками. Будуть введені жорсткі закони, повʼязані з мобілізацією та уклоністами. І не один закон.
Ми відстоїмо цю зиму. Будемо старатися ставати більш самостійними, розвивати ВПК, дрони, РЕБ, арту.
В наступному році почнуться авіаційні зіткнення. Закидувати КАБами та ракетами наші міста вже буде не так просто.
Ми проведемо ротації, і багато людей, які ще вчора морозилися від повісток, прийдуть у ЗСУ і з подивом побачать, що в цій реальності можна жити.
Ми будемо розвивати артилерію, баражуючи боєприпаси і зробимо нарешті ОР-1, що і буде запорукою нашого завтрашнього дня.
Ми будемо лаятися, звинувачувати один одного та командування і владу, публікувати нові зашквари в фейсбук, але вперто захищати свою країну та чекати можливості деокупувати наші території. Але це буде потім.
А сьогодні нам треба пережити цю зиму. І ми це зробимо. Як пережили вже дві.
Все буде Україна. Я дізнавався.
