Так виглядає еталонна робота на ворога
Отак виглядає робота на ворога. В чистому еталонному вигляді. Робота на зрив мобілізації, робота по дискредитації ЗСУ.
Це свідома маніпуляція та свідома робота на ворога. Депутата від Слуги Народа. Кадр з коптера з загиблим воїном, скоріше за все, з сірої зони або втрачених позицій подається як “Щодня ходять повз тіло і не забирають”.
Безугла свідомо завертає в інформаційну обгортку наративи російських ІПСО. Користуючись тим, що в неї є доступ до інформації, яка зараз цікавить більшість Українців, вона це використовує задля дискредитації ЗСУ.
Вона свідомо обмежила налаштування свого акаунту, щоб коментувати могли тільки підписники, і на хайпі збирає коментарі. Люди, щоб виказати своє обурення, підписуються і пишуть в коментарях, яке воно нице. Коментарі вона потім тре, а люди в підписниках залишаються. Всі реакції, навіть негативні, алгоритми ФБ сприймають гарно, як суспільно важливі реакції.
Те, як це робить Безугла, каже про те, що це спрямована акція ворога на дискредитацію ЗСУ та зрив мобілізації. Причому керують цим люди, які розуміються на технологіях.
Будь ласка, просто підіть і відпишіться. Не ставте ніяких реакцій. Просто відпишіться і все. І попросіть в особистих повідомленнях всіх знайомих, хто там на емоціях підписався, просто відписатися і “загубити цю наволоч”. Це не троль. Це ворог. Ворог, який сидить у Верховній Раді.
При наявності ресурсів і навіть їх недостатності у війні виграє той, хто все це реалізує краще. Скоріше. Ефективніше.
Але воюють люди. І це чиста емоція. Бо в бою адреналін шарашить так, що крім емоції немає нічого. Емоція та те, що засвоєно та напрацьовано до рівня автоматизму. Немає автоматизму, шарашать емоції. Балансу емоцій та прагматизму немає.
А ще кожна людина вимірює все проекціями. Тобто кожну ситуацію, кожну дію побратимів вона проектує на себе. Як “сусід” по окопу веде себе з іншими, так він поведе при певних обставинах зі мною. Якщо хтось кинув пораненого, хоча міг забрати, завтра він кине мене. Якщо я хочу, щоб мене дотягнули до евака, я повинен дотягти всіх, кого поранять. Якщо я загину, я хочу, щоб зі мною простилися мої рідні та близькі. Тому я повинен зробити все, щоб загиблий побратим повернувся.
І це не обговорюється. Інша річ, як це зробити. Як це зробити, щоб не втратити більше і не наражати на небезпеку людей.
Хто знає мене не за мережевими срачами, а в реальному житті, знають, що я в роботі – цинічна, прагматична людина, схильна до перестраховок (БК або живлення? дайте два, а краще три) та параної без лишніх сентиментів, для якої виконання поставленої задачі важливіше за емоції та прихильності. Особливо на війні.
У нас в групі БПЛА є батько і син. Давно їх знаю по війні. Дружимо. Служать в одному підрозділі, призвалися в один день. В групі БПЛА батько інженер, а син пілот (і інженер при необхідності). Інженер крім технічних питань з БПЛА, зв’язку, РЕБу займається самим основним – підготовкою БК та спорядженням ударних дронів. Пілотів кілька. І є пара людей, які б могли замінити інженера, а його використовувати для іншого. Але це мій запобіжник для всіх. Цинічний і виважений. Особливо враховуючи, які втрати були спочатку на підривах своїх же боєприпасів при спорядженні. Колхозимо, тут як є.
Батько готує боєприпаси та споряджає дрони для сина. Інколи не для сина, але він цього не знає. Не знає, хто буде працювати з його витвором мистецтва цього разу. Тому він все робить, як для сина. Цинічно? Так. Про це ми домовилися “на березі”. Але за більше ніж півтора року не було нештатних спрацювань, не було помилок, не було їблування. І система запобіжників від всієї херні просто захмарна. Бо то синочка. І я це цинічно та бездуховно використовую.
А ще я категорично проти жінок у піхоті при інтенсивних і запланованих діях. Не тому, що не справляються. Часто справляються краще хлопців. Але не дай бог, з нею щось трапиться, все, всі оті навчані піхотинці, всі оті тигри стають жєнтєльмєнами і починають її рятувати. Навіть коли не треба. Всі. Вся увага не туди куди треба, а на жінку. Ну, не завжди і не всі, але в основному таке відбувається. Це не її і не їх вина. Просто емоції. Бо воюють зараз прості, ще вчора цивільні люди. З певним вихованням і традиціями. Інколи це дуже заважає.
Я це до чого. Ми періодично залучаємося для виконання певних задач. І як група ударних БПЛА, і як піхота. А ще ми навчаємо піхоту. Відновлюємо боєздатність підрозділів. Гарно навчаємо. А ще ми готуємо молодших командирів піхотних відділень. Теж гарно готуємо. І один із основних стовпів у підготовці – це довести до людини, що емоції не повинні впливати ні на планування, ні на виконання задачі. Зайшов в емоцію – в кращому випадку загинув сам. У гіршому – поклав людей, провалив свою ділянку, підставив суміжників. Ефект доміно. На війні емоція – це зло. Вона шкодить.
Все, що шкодить, робить слабкішим, робить уразливішим. Сама висока уразливість у піхоти – це переміщення на відкритій місцевості. Захід на позиції, вихід, підхід до точок входу-виходу і евакуація. Евакуація – це надскладна і наднебезпечна діяльність.
Але я ніколи не чув навіть, щоб хтось відмовлявся від евакуації загиблих, тим більше поранених. Інше питання, як це зробити, щоб, не піддавшись емоціям, не загубити особовий склад. Але забрати своїх при першій нагоді – це просто правило. База. Це не обговорюється. Обговорюється тільки те, коли і як. Бо крім вразливості евака є купа інших проблем, включаючи мінування ворогом тіл загиблих. Всяко буває. Буває, що обставини сильніші, і просто немає можливості це зробити. Поки що.
Але це все дуже важко переноситься бійцями. Бо кожен боєць у загиблому, якого не змогли евакуювати, бачить себе.
Але любителям простих рішень цього просто не зрозуміти. А скоріше, все вони розуміють, але роблять це навмисно, щоб підірвати бойовий дух і довіру. Бо інакше немає ніякого пояснення, чому за просування російських наративів і деструктивні дії досі ніхто не закрив рота одній депутатці. Особисте важливіше за державу? То як ви можете від людей вимагати ставити інтереси держави вище за своє життя?
Я дуже обережно намагаюся критикувати те, що відбувається. Тому що ми зараз в одному човні. І цей човен ніхєра не круїзна яхта. Скоріше, підводний човен, з якого вихід тільки один – перемога. Але чому це не хочуть розуміти політики з правлячої партії, мені не зрозуміло.
Коротка інструкція:
1. Не коментуйте, не згадуйте.
2. Пишуть люди, що “злий смайл” не працює на пониження допису. Тож поставте його, якщо є бажання пхнуть, але краще п. 1.
3. Відпишіться.
4. Масові скарги на акаунт.
5. Пам’ятайте – недоумкувата манда-то-потвора не соло співає, вона виконує задачу свого начальника. Все нею згенероване схвалено в головному кабінеті.
6. Засипайте вподобайками тих, кого атакують мандатопотвори, – єдність так єдність.
Написав і стирав кілька емоційних постів – реакцій на безумну, безвідповідальну поведінку однієї служки і тих, хто її випускає в поле.
Але ж емоцій вони і хочуть. Негативними емоціями вони майстерно маніпулюють.
Не діждуть. Лише холодна голова. Лише визначення, викриття і демонстрація кожної недолугості.
Вихід є – Уряд національної єдності. Щоб до нього дійти, вчимося не вестись на спроби нас розʼєднати.
І реагуємо на провокації мудрагелів суголосно. Способів – від звернення до правоохоронців до апеляцій до алгоритмів соцмереж – не бракує.
Разом нас багато. А мудрагелів – знахабніла купка.
Коли було звільнено Херсон, як же ж туди ринулися натовпи “нових ліц” – покрасуватися перед стелою з назвою міста, Безугла в тому числі.
Про ціну казати було непопулярно, тому і не казали, треба було крутити населенню шоу про “каву в Криму влітку” та пиляти мільйони на “гумористичному контрнаcтупі”, поки Армія пішла перемелювати окупантів на Сході.
А тепер ситуація інша – можна виставити фото загиблого бійця з дикою історією про “не хочуть евакуювати”, бо стало політично вигідно дискредитувати ЗСУ.
І… нічого.
Не вилітає ця істота одразу, як пробка, з комітету та зі своєї чудо-партії, кардинали не реагують, позитивні мовчать, населення з усіх сил відмовляється щось усвідомлювати, танці на кістках тривають.
За смертний гріх свого лицемірства розплачуватимуться всі та знову дуже дивуватимуться – “за чьто?”.
