Починається щорічний дозор Майора С.В. Миколая
Здоров’я бажаю і знаю, знаю, що ви все бачите.
Сидите там мабуть на білій “бесі”, у якої заповнена путівка і немає боргів по тосолу. Або на білому австралійському Бушмастері, або на трофейному Т72… хоча трофейку, мабуть, у рай не пускають. Доглядаєте там за нашими зі своїх емпіреїв, намагаєтеся прикривати, як намагалися завжди, і за життя, і зараз, після смерті. Як це й заведено у нормальних вояк.
Нє, то зрозуміло, що на словах ви хуєсосітє навіть у раю всіх і вся, ви ж з української, найбурчливішої у світі армії, але давайте чесно, поклавши руку на арфу: ви уважно дивитеся на нас усіх, помічаючи все та нічого не упускаючи. Ви вибачте нас, ми тут … коротше, твориться тут у нас якась фігня, нічого сказати. Ви, звичайно, все зробили б по-інакшому, але є як є. Ви б…
Ти, брате, набрав би дружину і запитав: «ну шо, пише?»/ І дружина, озирнувшись на дитину, яка, висунувши язика, старанно пише лист Святому Миколаю, відповіла б: «пише». І посміхнулася б. І потім ти матюкався б на хєрову зарплату, затримані (знову) бойові і, сидячі біля «Старлінка», клацав би в інтернеті, шукаючи саме той подарунок, про який мріє твоя дитина.
Або… або ти, сестро, написала би в «сігнал» у родинний чат все те, що може написати мама, яка їбашить на війні як безумна та мріє повернутися до своєї дитини. Чи хоча б побачити на секунду, обійняти та поцьомати.
Але ви загинули – десь, хєр знає де, чи на полі під раздовбаною посадкою, чи під брилами бетону, чи у дворі будинку в селі з громкою зараз, але нікому не відомою ще півроку тому, назвою.
І з вашою смертю начебто нічого глобально в цьому світі не змінилося: війна все ще йде, хлопці та дівчата пакують противника у соснові коробки, телевізор розказує, що ми ось-ось, ще трошки, ще чуть-чуть. Фейсбук тремтить, політики брешуть, мудаки крадуть, волонтери везуть, а ваші діти пишуть листи.
Ось тільки ви їх не прочитаєте.
Натомість прочитаємо ми. І я впевнений, я точно знаю – ви подивитесь на всі ці наші старання, хмикнете, сплюнете і скажете: «Йопт. Тока давайте шось нормальне».
* * *
Кожен рік ми купуємо на День С.В. Миколая подарунки дітям загиблих. Саме ті подарунки, що вони хочуть, про що мріють.
Хоча вони мріють, щоб батько чи мати… аааа, блін, ну ви розумієте.
Ми не збираємо гроші – ми скидуємося.
Ми не допомагаємо вдовам чи вдівцям, не виявляємо жалість до родин, не оцінюємо добробут, не вирішуємо за інших, не просимо, не давимо на жалість, не розповідаємо про «це наш обов’язок» і не постимо фотки – ми просто даруємо дітям подарунки. Як це й заведено у людей.
Свої 9 000 грн, що відкладував протягом року, я перевів.
Репост будь ласка.
Я достеменно знаю, як це буде.
Спеціально навчена людина (хоча цьому ніде не вчать) відкриє великий конверт і дістане звідти стос паперів.
На першій сторінці буде якась службова інформація, номер бригади, звання відповідального чи номер телефону. Неважливо.
На другій – це шмат листа з зошиту, кольоровий папір або, навпаки, ідеальний крохмально-білий аркуш – не дуже рівними літерами, які інколи важко розібрати, буде написано:
“Доброго дня. Мене звати Матвій. Цього року я себе добре поводив і слухався маму. І я хочу мойку машин і знаки”.
Або “Мене звати Сніжана, мені 6 років, і я хочу книгу про драконів”.
Або “Я від Саші. Принеси Сашкові лего майнкрафт. Він був чемним і слухняним. Здійсни одну з його мрій! Його сестричка Міра”.
За кожним із цих листків ітиме наступний.
Свідоцтво про смерть. Прізвище. Ім’я. По-батькові. Дата народження. Дата смерті. Місце загибелі.
Тоді ця навчена людина, яку цьому ніколи не вчили, почне заносити в один із тисяч (тисяч!) рядків наступне: Матвій – мойка машин і знаки. Сніжана – книга про драконів. Сашко – лего майнкрафт.
Іван, Ольга, Катерина, Пилип, Антон, Іра, Федір, Толік… Гра на PS4, машинка, павербанк, кігурумі, пухнаста іграшка, ліхтарик, книга Тінь та кістка, телескоп…
Потім ще окремо комітет зі спеціально навчених людей, яких цьому ніколи і ніде не вчили, на стратегічній нараді з’ясовуватиме, що таке кігурумі. Або ракушечка-ігрушечка. Або інтеракивна френз. Або купа інших слів, які зрозумілі лише на дитячій мові.
Я не знаю, що робить ця людина після того, як заповнює крайній рядок (саме крайній, бо мами та тата продовжують гинути щодня, захищаючи Україну), але минулого разу мене розірвало в шмаття.
Я не вживаю алкоголь, і, можливо, це моя проблема. Розумієте… неможливо читати листи до Святого Миколая від дітей чоловіків і жінок, які ніколи вже не повернуться додому. Це вище моїх можливостей, сил, витривалості та емоційної стабільності. Загалом, я з цим зав’язав.
Але я знаю, хто це робить не перший рік і хто потребує нашої з Вами допомоги.
Так, на найближчий місяць Ви надонатили достатньо коштів на проєкт 42 тачки на ЗСУ, тож ми з Мартином Брестом займатимемося підбором машин і ремонтом тих, що вже закуплені. Ми протягнемо. Правда.
А тим часом починається дозор Майора С.В. Миколая.
“Кожен рік ми купуємо подарунки дітям загиблих на День С.В. Миколая. Саме ті подарунки, що вони хочуть, про що мріють. Хоча вони мріють, щоб батько чи мати… аааа, блін, ну ви розумієте.
Ми не збираємо гроші – ми скидуємося. Ми не допомагаємо вдовам чи вдівцям, не виявляємо жалість до родин, не оцінюємо добробут, не вирішуємо за інших, не просимо, не давимо на жалість, не розповідаємо про «це наш обов’язок» і не постимо фотки – ми просто даруємо дітям подарунки. Як це й заведено у людей” (с) Мартин Брест.
Я дуже прошу Вас посильно підтримати цю щорічну акцію.
Ні, я уявлення не маю, скільки таких дітей. Я тільки знаю минулорічну цифру, і, повірте, вона жахає. Я не в курсі, скільки знадобиться грошей, і скільки мікроавтобусів подарунків слід буде перевезти.
Але я знаю, що майор С.В. Миколай завжди виконує побажання у листах.
Дякую.
І ще одне. Діти можуть надсилати листи до Святого Миколая через Светлану Бахвалову. Най з нею контактують мами, тата або побратими загиблих воїнів. Вона розкаже як, що і куди.
Реквізити:
Найменування отримувача: БО БФ НАРОДНИЙ ТИЛ – РЕАБІЛІТАЦІЯ
Код отримувача: 42742131
Рахунок отримувача: UA603052990000026004016218164
Назва банку: АТ КБ “ПРИВАТБАНК”
Призначення: Безповоротна благодійна допомога.
Також є монобанка.
PayPal spbakhvalova@gmail.com
Репост також вітається.
Майте тиху ніч.
Ілюстрація: Нікіта Тітов для проєкту «Елеос-Україна» та «Територія А»
