Вісті з фронтів. 21.02.2023. Частина ІІ (відео)
Наступна частина – “запитання – відповіді”.
Nazar Rozlutsky: Які передумови потрібні для деокупації Херсонщини і Запоріжжя? І наскільки вони реалізовані? (можна приблизно, без конкретики).
– Ну якщо без конкретики, то їх можна поділити на 2 нерівні частини – військово-політичні (стратегічні) та суто військові. На сьогоднішній день обидві частини реалізовані не досить повно, тому, власне, питання деокупації частин Херсонської та Запорізької областей, які окуповані противником, скажімо так, затягується у часовому вимірі.
Хоча варто сказати, що ми можемо спостерігати, як військово-політичне керівництво України достатньо активно працює над тим, щоб ці умови склалися якомога скоріше. Це очевидно – від накопичення засобів ведення війни за допомоги наших союзників – до міжнародної підтримки і легітимізації продовження ведення масштабних бойових дій СОУ по деокупації окупованих територій, від створення, власне, військових умов для цього, наприклад, перегрупування, підготовка військ і розгортання відповідних їх угрупувань – до заходів оперативного та стратегічного планування.
Ви праві, що зараз не варто публічно “вдаватися у деталі й конкретику” в цьому контексті, але очевидно, що підготовка до практичної реалізації заходів по деокупації вказаних вами регіонів ведеться досить активно, але поки вона триває і ще відносно далека від закінчення.
Юрій Плисак: За Вашими оцінками, армія рф на скільки відсотків складається з мобілізованих після 24.02.22, а скільки “старіших”?
– Якщо брати виключно класичних “мобіків” (тобто “забритих” у рамках указу їхнього плешивого мудака), то від третини до половини. Але, якщо враховувати й “мобіків”, забритих на окупованих територіях Донбасу та Криму, то можливо оперувати показником у 60-65% від загальної чисельності угрупування, яке діє на території України (у вимірі “всіє армії рф”, звісно, це меньше на порядок).
Максим Масюк: Доброго дня! Пане Костянтине, цікавить Ваша думка щодо таких питань:
1. Як ви оцінюєте перспективи Бахмутської оборонної операції? Раніше Ви писали, що втримання Бахмуту – це втримання рубежу оборони по Васюківці – Залізнянському – Брехівці (північний виступ). Яка там зараз ситуація?
2. Чи не могли б ви розказати детальніше про зміну тактики нанесення ракетних ударів армією рф? Враховуючи нові підходи (нічні обстріли, повітряні кулі, ракети без б/ч), як ви оціните їх теперішню стратегію, тактику та цілі (чи змінилися вони)?
Дякую!
– Важка ситуація. Противник вчора й позавчора намагався прорватися між Берхівкою та Ягідним (очевидно намагаючись просунутись до Берхівського водосховища та максимально наблизитись до єдиної комунікації Бахмутського району оборони, яка ще дозволяє більш-менш забезпечувати його предметами МТП, я маю на увазі через с. Хромове). Результати цих боїв стануть мені відомі лише сьогодні ввечері, тоді можна буде робити якісь визначені висновки щодо подальших перспектив утримання Бахмуту. Одночасно противник намагається прорватися вздовж М-03-Е-40 на ділянці між Оріхове-Василівка та Васюківка у бік Слов’янська й вийти на тили нашій тактичній групі у Білогорівсько-Сіверському виступі з півдня, атакуючи в районі с. Раздолівка та с. Веселе.
– Якщо ви маєте на увазі ракетні удари по цілях та об’єктах у глибині території України, то зміни полягають у збільшенні інтенсивності розвідки нашої системи ППО (в першу чергу РТР) та намаганні ввести її в оману збільшенням використання хибних цілей. Окрім того, відзначаються зростаючі спроби противника нівелювати її бойові спроможності шляхом інтенсивного використання активних та пасивних перешкод, особливо одночасно із власне нанесенням цих ракетних ударів. Щодо ситуації “ніч – день”, погана погода і т.і., то це впливає лише у тому сенсі, що це певним чином ускладнює роботу виключно тих засобів ППО, у яких оптико-електронний спосіб наведення є основним.
Eleonora Sindeyeva: Чому в останні місяці (після Енгельса, здається) не було уражень важливих об’єктів на території Криму та Росії? Здавалося б, українські спроможності суттєво зросли, принаймні це оголошувалося (звільнення Херсона, надходження протикорабельних ракет, надводні дрони, ударні дрони власного виробництва, що здатні долати сотні кілометрів), але “бавовнятко” спить. Зараз он скупчення літаків побільшало (не кажучи вже про цілі в Криму), невже не настав час? Чи таки нема змоги, як вважаєте?
Владимир Левушкин: Додам до запитання – це якось зв’язано з провалами військової розвідки?
– Ні не зросли, скоріше навпаки. В України, насправді, досить обмежені можливості по нанесенню ураження по об’єктах і цілях у глибині території рф і навіть частково на окупованих територіях. Так, певні засоби для цього є, але їх небагато, й вони за своїми ТТХ дозволяють це робити лише у обмеженому обсязі.
– Це ніяк не пов’язано ні з реальними, ні з уявними так званими “провалами військової розвідки”.
Владимир Левушкин: Ваш прогноз – якщо все буде відбуватись так, як зараз (з обох боків), яка буде ситуація через рік?
– По-перше, я не роблю таких прогнозів, по-друге, ваше запитання має на увазі занадто розлогу та широку відповідь. Єдине, що можу сказати у цьому сенсі, приблизно через 3 місяця, судячи зі всього, військово-політичному керівництву рф доведеться зробити доленосний для себе вибір у цій війні (я про це вже писав).
Євгеній Ліпатов: Наскільки великі перспективи влітку боронити Дніпро?
– Я би оцінив їх зараз приблизно у 10-15%, але якщо військово-політичне керівництво (а в першу чергу військове) України у найближчий час не зробить певних висновків та кроків, в першу чергу у сенсі у парадигмі ведення бойових дій на тактичному рівні, то цей показник може суттєво зрости, поступово перейшовши у оперативну площину.
Анатолій Потапенко: Деморалізація ворога -идуже важлива зброя. І вона реально може зберегти десятків тисяч життів. Хтось реально займається у нас цім? Як можна підключитися до обговорення цієї теми? Внести там пропозиції й інше!
Так, звісно, цим займається цілий ряд структур та підрозділів, причому не тільки в ЗСУ, а й загалом в СОУ. Якщо не вдаватися в деталі, й якщо у вас є якісь конкретні пропозиції з цього приводу, то рекомендую звернутися до будь-якого відомства, яке у нас прийнято називати “силовим”, або ж до спеціальних служб нашої держави (у кожної з них є відповідна прес-служба або підрозділ, який відповідає за комунікацію з суспільством, там вам підкажуть, куди конкретно вам слід звернутися з такого роду пропозиціями). Але будьте готові до того, що вас досить ретельно та грунтовно при цьому перевірять та вивчать.
Oleg Zoz: Якщо це запитання коректне, то які ви бачите найоптимістичніший і найпесимістичніший сценарії розвитку подій на фронті для України у найближчі 2-3 місяці? Хоча б тезисно.
– Найоптимістичніший сценарій – це розвал та деморалізація угрупування російських військ на території України.
– Найпесимістичніший сценарій – це початок та успішний розвиток зразу декількох наступів оперативного масштабу військ противника на різних операційних напрямках.
Eugene Stepanenko: Чи є бодай які ризики захоплення чи атаки на Молдову?
– Стосовно “захоплення” – це навряд чи, а ось “атака” (в першу чергу у вигляді політичної дестабілізації та спроби привести до влади лояльний Кремлю режим) цілком реальна.
Юрій Ярох: На Вашу думку, чи можливий варіант, коли західні країни будуть залучені в бойові дії на території України прямо, не тільки допомогою зброї, як зараз. Якщо так, то за яких умов і в якій мірі?
– Цей варіант можливий лише при одній умові – правлячий нині в Кремлі режим кінець кінцем повністю “вдариться у рельсу” й наважиться на прямий воєнний напад на одну з країн НАТО.
В такому разі залучення регулярної військової сили країн НАТО до участі у воєнних діях стає цілком реальним і можливим. Але, думаю, якщо це навіть і трапиться, то це залучення не буде зразу тотальним та всеохоплюючим, скоріше воно буде відбуватися по “зростаючій експоненті”, поступово збільшуючись в обсягах.
Roman Rodik: Доброго часу доби. Наша ППО не здатна перехоплювати ракети Х-22. Ворог їх застосовує досить рідко, але Юрій Ігнат оцінював їх запаси як сотні. Навіть якщо він перебільшив у десять разів, це все одно дуже багато, вистачить на один ракетний удар, щоб всю інфраструктуру нашу покласти на невизначений час. Чим можна пояснити цей факт? Вибачаюсь, якщо це питання вже задавали.
– Факт “незастосування” або, скажімо так, “рідкісного застосування” цієї КРПБ (Х-22) пояснюється двома речами:
– Кругове вірогідне відхилення (КВВ) КРПБ типу Х-22 зі складу комплекса К-22 складає від 600\800 м (у найбільш “влучній” модифікації) до 5000 метрів (для ракети із пасивною системою наведення). Саме тому її у специфічних колах зазвичай називають “літаючою (або ще буває “надзвуковою”) рельсою”, натякаючи на феноменальну невлучність її. Вона взагалі створювалась для ураження АУГ американського флоту “спецзарядом”, коли особлива влучність – питання другорядне. Тому навіть у звичайному спорядженні ця крилата ракета має доволі високі шанси “не влучити” по поодинокій, “точковій” цілі або “влучити” взагалі у “негативно чутливу” ціль, як це було у Дніпрі (її радіолокаційна система наведення взагалі дуже погано “розрізняє” цілі в умовах міської забудови), коли дії росіян викликають дуже вагомий негативний резонанс у світі й їм доводиться виправдовуватись та вигадувати нашвидкоруч якусь ІПСО, щоб цей резонанс якось нівелювати.
– Крім того, ця ракета по суті являє собою справжню токсичну торпеду через специфічний склад її палива для РРД (дії по підготовці її до запуску та бойового використання представляють собою виключно складну та загрозливу для обслуговуючого персоналу операцію, і виконується вона у спеціальному захисному спорядженні). Вона постійно “протікає”, через що постійно виникають якісь “форс-мажорні” ситуації у місцях її зберігання та складування, тому зберігати та використовувати її можливо виключно “особливим чином”. Все це вимагає додаткових сил та ресурсів.
Через ці 2 фактора, а також враховуючи сказане полковником Ігнатом, російське командування використовує даний тип КРВБ лише у декількох випадках й достатньо рідко:
1) Коли цією КРПБ можливо шарахнути по якомусь об’єкту інфраструктури, який знаходиться осторонь та окремо від густозаселених районів без високої ймовірності “влучити у чутливо негативну” ціль. Зважаючи на той факт, що більшість об’єктів української інфраструктури якраз розташовані у густонаселених районах, то список потенційних цілей для цієї ракети досить обмежений.
2) Коли вкрай потрібно “перевантажити” систему ППО України (адже вона так чи інакше реагує на будь-який запуск російських ВКС). Але ризикувати дефіцитними екіпажем літака та аеродромно-технічним персоналом, який має специфічні навички, та й просто самим літаком типу Ту-22К, Ту-22М2/3, Ту-95К-22 лише для того, аби “перевантажити” українську систему ППО, видається якось не зовсім розумно.
3) Коли є гарантія того, що вона,й навіть безпосередньо не влучивши у ціль, зможе нанести їй критично негативну шкоду (враховуючи, що навіть у своєму набільше “влучному” варіанті її кругове відхилення складає 600 метрів, несе вона майже тону вибухівки (вага БЧ у “звичайному” спорядженні – до 960 кг), це здається російському командування “цілком доречним та можливим”, але далеко не завжди.
Alexander Smolyaninov: Кажуть, у Придністров’ї є найбільший у Європі склад боєприпасів. Чи реально захопити його, паралельно ліквідувавши проросійське утворення? (За попередньою домовленістю з Молдовою і ЄС, звісно). Чи є в цьому сенс для ЗСУ, і чи є інформація про стан тих боєприпасів, виходячи з умов їх зберігання?
– Ні, це нереально, поясню…. Прідністров’є є міжнародно визнаної територією Молдови, відповідно, усі об’єкти нерухомості (включаючи будь-які склади військового призначення), що на ній знаходяться, є власністю держави Молдова, якщо не належать іншим юридичним особам та організаціям, власність яких на той чи інший об’єкт встановлена законним шляхом. Як ви собі уявляєте “захоплення” ЗСУ (навіть на “прохання” уряду Молдови, причому я дуже сумніваюсь в тому, що таке з’явиться) якогось складу, навіть самого дрібного? Просто зайшли й взяли те, що потрібно? Ви не попутали Банкову з Кремлем, ні?
Інша справа, коли уряд Молдови вирішить нам або передати, або продати боєприпаси, що там зберігаються, у рамках міжнародно-прийнятих форм співробітництва, наприклад, у рамках військово-технічного співробітництва.
Щодо “ліквідації” ОГРВ у Прідністров’ї, то такі дії можливі й реальні ВИКЛЮЧНО у випадку, якщо законна влада Молдови попросить про це владу України та й то виключно лише під час війни з рф (в чому я також дуже сильно сумніваюсь, бо ОГРВ у Прідністров’ї знаходиться на цілком законних підставах, що базуються на цілий низці міжнародних угод та договорів).
А ось питання так званої “ПМР” – це ВНУТРІШНЕ питання самої держави Молдова, будь-яке втручання України в нього можливо виключно у рамках міжнародно-правових норм та виключно на прохання уряду Молдови. Про все, вище сказане, сьогодні навіть не йдеться.
