Вісті з фронтів. 20.02.2023. Частина І (відео)
Для тих, кому ліньки дивитись ютуб. “Запитання – відповіді”, частина перша.
Vadym Stegaylo: В грі несподіванок з ворогом чи може Україна спробувати вже зараз наступ на ту частину Донбасу, яка окупована руснею з 2014-2015? Якщо так, то який це міг би бути напрямок?
– Навряд чи, для цього потрібно дві основні речі – відповідні умови (в тому числі доцільність проведення таких дій у рамках загальної стратегії ведення війни) і наявність відповідного інструменту (тобто сил та засобів, іншими словами, угрупування військ).
Окрім того, суто з військової точки зору, такі дії на сьогоднішній день виглядають досить сумнівно. Але, звичайно, це не означає, що ми відмовляємось від деокупації цих територій взагалі. Звісно, що при першій ліпшій нагоді цей процес розпочнеться.
Nikita Alexandrovich: Загроза в малій перспективі для Чернігівщини. Лякалки трошки вже нервів роблять, хочеться почути Вашої кваліфікованої відповіді. Ну і легке питання, на Вашу думку, кордони хоча б на 23.02.2022 року можливі в цьому році?
– “Загроза в малій перспективі” для Чернігівщини зараз полягає у тому, що противник на цьому напрямку веде обстріли нашого прикордоння та провадить провокації у прилеглих до ДКУ районах, намагаючись скувати на цьому напрямку визначені сили та засоби СОУ. У цьому контексті, це становить загрозу. Але у більшому сенсі будь-яка активність противника на цьому напрямку має доцільнсть лише у рамках здійснення якогось більш широкого задуму противника. Наприклад, наступу на Київ або прориву на південь у бік Ніжина, Прилук, Пирятина. Поки цього не спостерігається, хоча й не виключається у середньо-строковій перспективі.
– Оцінюю ці шанси, як 50\50. При певних умовах та реалізації українським військовим командуванням та військово-політичним керівництвом комплексу заходів оперативного та стратегічного масштабу це можливо. Але, простіше кажучи, для цього потрібно щоб “збіглося” чимало факторів.
Николай Восколович: Як анонсована активізація авіації ворога зможе вплинути на подальший перебіг війни? Чи є в України засоби, щоб не допустити отримання ворогом переваги в повітрі, навіть якщо він спробує методику такого собі “Вагнер-рашу” в повітрі?
– Вплинути може двояко – або противник зможе завоювати панування у повітряному просторі (з усіма витікаючими наслідками), або понесе чутливі втрати у повітряному компоненті, після чого буде вимушений суттєво обмежити свої дії у повітряному просторі. Це якщо російське командування таки зважиться на проведення якихось масштабних наступальних дій у повітрі. В чому особисто я дуже сильно сумніваюся.
– Звісно, що є. Ілюстрацією цього становища є та методіка та формат використання противником своїх засобів повітряного нападу (ЗПН), який він використовував до нинішнього моменту (дуже обережно й у дуже обмеженому обсязі). Тим більше що українське командування за допомогою країн-партнерів та союзників майже у перманентному режимі проводить нарощування бойових спроможностей відповідної системи (ППО). Тому будь-який гіпотетичний російський повітряний “вагнер-раш” явно зіткнеться, м’яко кажучи, з певними труднощами.
Yura Zosin: В чому, на Вашу думку, причина того, що за рік війни в нас так і не налагодили виробництво мінометів, яких так бракує на фронті?
– На мій суб’єктивний погляд, це комплексна проблема – починаючи з прорахунків військово-політичного керівництва та військового командування до проблем технологічного та виробничого характеру і навіть ресурсного забезпечення (головним чином у сфері визначення пріоритетів).
Простіше кажучи, одні не передбачили й не прорахували, інші виявились неспроможними та нездатними. До речі, таке становище, на жаль, у нас не тільки по мінометах. Звісно, що за цими процесами стоять конкретні люди з конкретними посадами й прізвищами.
Oleg Grand: Буданов , плюсы и минусы 🙂 .
– Звісно, що у будь-якій людини є як плюси, так і мінуси. Голова української військової розвідки не виключення. Тим більше що ця людина як для такої посади, яку вона нині займає, скажімо так, веде ну дуже незвичну активну публічну та медійну діяльність.
Але я би не хотів зараз на загал обговорювати чи коментувати дії якоїсь посадової особи у структурі українського військово-політичного керівництва, діяльність якої в умовах війни має ключове значення. Зрозумійте мене вірно… Звісно, в мене є з цього приводу власна точка зору, але то виключно “не для всіх”.
Павло Марач: Навіщо Росії робити переворот у Молдові? Щоб потім Молдова оголосила війну Україні чи що? “ПМР” і так може самовбитись об Одеський гарнізон, для цього не обов’язково захоплювати Кишинів. У чому Ви вбачаєте військову загрозу гіпотетичного російського контролю над Молдовою?
– Щоб привести до влади у цій країні лояльні до Кремля уряд та президента. За такої умови нашкодити Україні Молдова може й без оголошення війни, причому доволі суттєво.
– Військова загроза у такому випадку з боку Молдови буде малоймовірною, а ось 3 батальйони зі складу ОГРВ у Придністров’ї та власне самі “збройні сили ПМР” таки будуть становити певну загрозу, але, звісно, виключно за умові, що рф якось вдасться пробити до них “каЛідор” відповідний. Поки перспективи цьому виглядають, скажімо так, ну дуже примарно.
Світлана Бородіна: «Повітряна операція» єрєф. З масованим нальотом та авіабомбардуванням. Чи реально взагалі?
– Давайте трохи розберемось. Те, що ви називаєте повітряною операцією (лапки тут недоречні, такий термін дійсно існує, єдине, що варто додати, – слово “наступальна”) зазвичай має на меті якусь визначену ціль, мету, в залежності від очікуваного її ініціаторами результату. Сама типова – завоювання панування у повітрі. Тобто створення такої ситуації, коли противник не в змозі чинити вашим діям у повітряному просторі над ТВД будь-який дієвий опір, який би їх суттєво обмежував.
В такому разі ви можете застосовувати з повітря будь-що і у будь-якому форматі. В тому числі провадити те, що ви називаєте “масований наліт на авіабомбардування”.
Спроба провести такого роду “наліт” БЕЗ завоювання панування у повітрі зазвичай є чистої води самогубним ідіотизмом, який межує з психічними девіаціями у ініціаторів такого роду акцій.
Таким чином стає зрозуміло, що будь-які “масовані авіабомбардування” з боку вкс рф можливі виключно за умов ПОПЕРЕДНЬОГО ПРИДУШЕННЯ ППО УКРАЇНИ в ході повітряної наступальної операції. Попередня РЕАЛЬНА така спроба противника на початку його масованого вторгнення, скажімо так, закінчилась для нього не зовсім очікувано.
Як буде цього разу і чи взагалі буде,..я не можу знати, але зазначу з цього приводу, що бойові спроможності нашої ППО, за допомои наших союзників, перманентно зростають майже щотижня, якщо не щодня.
Роман Сопін: Генерал Бен Ходжес недавно назвал сценарий освобождения Крыма реальным, если быть точнее, то форсировать Днепр в самом узком месте, а там до Крыма 80 км, сценарий рабочий?
– Лише певною мірою. Головні умови – тактична та оперативна раптовість для противника (чого явно досягти буде вкрай складно, якщо взагалі можливо), наявність у значних обсягах спеціалізованого обладнання та ОВТ, попередня дуже специфічна підготовка визначених сил та засобів та ну-у дуже якісне управління діями військ як у ході підготовки, так і безпосередньо під час практичних дій. У всіх інших випадках це буде пов’язане з ризиком значних втрат та загальної невдачі.
Sergey Egorov: Чи буде битва за Крим, чи просто виб’ємо з материка, потопимо Кримський міст та пороми, здалеку кошмаритемо півострів і трохи почекаємо?
– Не буде поки. Певний вогневий вплив із надходженням відповідних засобів ураження на озброєння ЗСУ цілком можливий, але до якихось “битв за Крим” ще дуже далеко.
Sergey Tsipinskiy: Добрий день. По можливості прошу розтлумачити “слухи о большом количестве авиации”. Вони спроможні на масовий авіаудар? З повагою, Сергій.
– По можливості дуже корисно дивитись на питання, які задавали до вас, тим більше що я про це прошу регулярно. Там, до речі, усе розтлумачено.
Oleksandr Baldyniuk: Чому західні дані про загиблих із боку росії сильно відрізняються від наших? Наші подають майже 150 тис вбитими, а це до 450 тис загальних санвтрат. Британці та інші західні джерела вважають, що загальні санвтрати росіян складають до 200 тис. Чи, можливо, дані ГШУ – це вбитими і важкопораненими?
– Бо рахують по-різному та різними способами.
– Ні, не можливо. Наш ГШ оперує виключно двома категоріями, санітарні втрати – це поранені без будь-якого поділу на важких чи легких, а також безповоротні – вбиті та полонені. У сводках усе подається окремо, по категоріях – окремо вбиті, поранених іноді називають, іноді – ні, про полонених я взагалі дуже рідко чую.
Evgeniy Pas: Чи гадаєте Ви, що дві сторони вже не в змозі нанести друг другу стратегічну поразку? І що бойові дії йдуть з ціллю покращити оперативне і тактичне становище перед перемовинами?
– Ні, я так не вважаю.
– Бойові дії у війні ведуть для розгрому військ противника, а не для “покращення оперативних та тактичних становищ” (це може бути лише проміжною ціллю бойових дій на визначених напрямках та ділянках).
Самі по собі, перемовини не можуть і не повинні бути ціллю війни, вони лише елемент стратегії ведення війни, який впливає на її результат прямим чином. Й звісно, він напряму пов’язаний з тим, що відбувається, образно кажучи, на полі бою.
Ілона Щириця: Оцінки кількості частково мобілізованих на росії досить різні – від 200 тис. до 500 тис. Звідки така різниця в оцінках експертів? Які взагалі є способи зробити оцінку кількості мобілізованих, які джерела інформації є помічними? На яких джерелах та міркуваннях грунтується ваша оцінка?
– Звідти ж звідки й різниця у підрахунках втрат сторін – по-різному рахують і різними способами.
– Різноманітні – від супутникової інформації до розвідки та комп’ютерного хакерства. Найбільш достовірні цифри отримані за допомогою доступу до баз даних мо рф, а те, що ви називаєте “побічними”, – це оцінка, як то кажуть, “на глазок”. Наприклад, шляхом підрахунку кількості російських військових формувань, які відносяться до категорії “резерв” або які знаходяться у процесі формування чи розгортання.
– На різних, але я не збираюсь розповідати вам про власну методологію оцінки кількості мобілізованих у рф, бо не знаю, з якою метою ви цікавитесь цією інформацією.
Ліля Павловська: На вашу думку, що має трапитися, щоб нам допомогли живою силою?
– Хто допоміг? Якою живою силою? Уточніть питання, бо це дуже невизначено. Якщо ви маєте на увазі НАТО, то лише прямий воєнний напад рф на одну з країн НАТО (та й то не факт) може посприяти цьому.
Євген Гулій: Нам вдалось знищити крейсер, який відповідав за ППО на морі, чому тепер не можна потопити решту носіїв ракет за допомогою літаків?
– Щоб щось топити у Чорному морі “за допомогою літаків”, треба мати можливість це робити, а головне – мати панування в повітрі над акваторією Чорного моря, у нас його немає, зате є у противника, це по-перше. По-друге, система ППО чф будувалася й будується НЕ ТІЛЬКИ за допомогою знищеного крейсера. Це складна та багаторівнева система, яка включає в себе як надводні, так і берегові засоби, і ця система нині цілком зберегла свою ефективність над переважною більшістю акваторії Чорного моря, а також в ПБ чорноморського флоту рф.
