Вісті з фронтів. 08.02.2023. Частина ІІ (відео)
Ну що, сьогодні приступаємо до “основного блюда”.
Перший “кусь”…
Роман Сопін: Согласны ли Вы с оценками генерала Милли о том, что РФ мобилизировала 250 тыс?
– Ні, не згодний, вважаю цей показник дорівнює приблизно 200 тисяч. Причому, скоріше меньше, ніж 200, чим більше.
Olexandr Nykytyuk: Вітання. Багато хто із експертного середовища пише про відсутність мінометів для подолання ‘людського валу’ противника. Купер, Рустамзаде дивуються зволіканню у подоланні цієї проблеми. Чи погоджуєтесь? Чи може насичення звести на ніт просування ворога великими людськими потоками? Які взагалі способи ефективної війни проти того, як із січня воює росія? За місяць їм вдалося пробити першу лінію оборони того, що залишилося від Донецької області. Цього не могли досягти півроку до цього. Тож вони можуть вважати цю стратегію успішною.
– Мінометів достатньо ніколи не буває, або краще так, зайвим мінометом кашу не спаплюжиш, це вам будь-який піхотинець скаже. Цінний він однією своєю якістю – навесною траєкторією польоту міни, що дозволяє вражати противника, який знаходиться в окопах, укриттях і т.і.
Наявність та чисельність мінометів у частинах та підрозділах ЗСУ обумовлюється виключно двома факторами – реальними спроможностями ОПК нашої країни їх виробляти, а також поставками з боку наших союзників та партнерів.
– В плані вогневого ураження противника, який атакує у щільних бойових порядках по відкритій місцевості, активно пересувається та маневрує, міномет не такий ефективний, як цілий ряд інших вогневих засобів (наприклад, кулемет), через порівняно невеликий темп ведення вогню (за виключенням автоматичних мінометів).
Міномет то скоріше для позиційної війни, хоча, звісно, використовувати його і для відбиття атак противника силами окремих взводів/відділень/дрібних штурмових груп цілком можливо й навіть можливо достатньо ефективно, але переважно у комплексі з іншими вогневими засобами (наприклад, спочатку примусивши противника залягти або зупинитися за допомогою щільного автоматно-кулеметного вогню, а потім накривши його масованим мінометним вогнем).
– Думку Купера та Рустамзаде я залишу без коментарів. Люди явно дуже слабо уявляють собі особливості ведення РЕАЛЬНОГО піхотного бою, якщо стверджують, що за допомогою мінометів можна “ефективно зупиняти людські хвилі”, яких в реальності на фронті ще ніхто не бачив.
Sergey Egorov: Де зараз лейтенант Баканов?
– Фіг його знає, не слідкую за його переміщеннями…у просторі та часі.
Vasyl Shmihol: Ви колись написали, що “тероборона – прокляте дитя цієї війни “. Що малось на увазі, і чи можна зараз, коли все давно сформовано, зробити якісні зміни?
– Малося на увазі, скажімо так, не зовсім адекватне використання підрозділів ТрО у цій війні. Щодо “якісних змін”, то уточніть, будь ласка, у чому і які саме зміни вас цікавлять, бо не зовсім зрозуміло, що ви маєте на увазі.
– Якщо маються на увазі зміни саме у питанні використання підрозділів ТрО, то я згодний з вами, що “якісні зміни” зробити цілком можливо. Але тут скоріше питання спроможностей та можливостей української влади загалом й військового командування зокрема, ніж питання їх бажання.. В питанні ТрО дуже чутливим і доленосний є баланс “необхідність – можливість”. Тобто нашому командуванню у питанні ТрО постійно доводиться балансувати між необхідністю ВЖЕ використовувати ТрО як повноцінні армійські формування та необхідністю дотягувати рівень їхньої боєздатності до відповідної позначки тих самих кадрових армійських формувань. І це в нинішніх умовах для нього ну дуже складний вибір та дилема.
Nick Semylit: Чи слід очікувати масований обстріл напередодні річниці війни?
– Якщо мова про масовану ракетну атаку по всій території України, то, зважаючи на схильність нинішнього військово-політичного керівництва рф до певного символізму, то так, певна ймовірність такої атаки існує.
– Якщо мова про артилерійські обстріли, то думаю, що графік виконання вогневих завдань відповідними підрозділами противника навряд чи прив’язаний до якихось дат та річниць.
Олександр Лащенко: Війна дронів, війна РЕБ. Дехто з експертів (можливо, в лапках, пруфи від них є) стверджує, що нібито “противник виявився з найкращою у світі РЕБ” + у раші ефективніші безпілотники, ніж у Сил оборони. Ви згодні з такими висновками? І якщо згодні, яке вирішення проблеми? Чи потенціал України та РФ у цій галузі апріорі неспівставний? До того ж ці експерти (в лапках чи без) стверджують, що “Switchblade” – це начебто фіаско. А, наприклад, Ізраїль нам “Harop” ніколи не надасть. І тому нібито Україна приречена програти війну дронів, війну РЕБ? Це не так?
– Ні, не згодний.
– Співставний цілком, а якщо врахувати технологічні та виробничі спроможності у цій сфері наших союзників, то він стане ще більш “співставним”.
– Ні, не приречена, скоріше приречені ці експерти, які вже неодноразово помилялися в оцінці тих чи інших спроможностей ЗСУ й загалом СОУ.
Сергій Сєріков: Дайте оцінку відставкам урядовців у залежності від нещодавніх візитів та інспекцій високопосадових представників Євросоюзу – наскільки високий або низький рівень довіри з їхнього боку по відношенню до відповідних українських інституцій?
– Не буду я таку оцінку давати, бо “не в темі”. Я не зовсім розбираюсь у мотивах та справжньому підґрунті нинішньої кадрової політики військово-політичного керівництва нашої держави.
– А мені звідки знати, які враження у високопосадовців Євросоюзу від діяльності відповідних українських інституцій (до речі, яких саме?), я ж не високопосадовець Євросоюзу? Вам у них самих про це треба питати. Але судячи з публічних виступів цих самих високопосадовців Євросоюзу, це враження у них цілком позитивне.
Виктор Ткаченко: Наскільки критично під Кремінною?
– Критично по відношенню до чого? Якщо в оперативному відношенні, то не критично. Якщо у стратегічному, то ще більше не критично. Але якщо у тактичному сенсі, то так, достатньо складно, але поки не критично.
Георгий Вольский: Чому не просять на державному рівні про допомогу автівками? Поліції видали аутлендери. Чому не можуть попросити тисячі б/в пікапів чи чогось подібного ? Щоб на кожний підрозділ було по 3 автівки. 1 працює, 2 в запасі. Це ж важливіше за зброю часто.
– Згодний з вами, що ситуація з автотранспортом у ЗСУ достатньо складна (бо особисто стикався з цією проблемою). Його банально НЕ вистачає, а це дуже суттєво впливає як на рівень бойових спроможностей їхніх підрозділів, частин та з’єднань (зокрема у плані мобільності та маневреності), так і спроможності налагодити нормальну логістику. Без автотранспорту у війську дуже складно.
– Чому ми не бачимо централізовану допомогу ЗСУ автотранспортом, чесно кажучи, я не знаю. Поки я бачу лише волонтерські зусилля багатьох людей на цьому терені, але намагань вирішити цю проблему централізовано на державному рівні якось не помітно.
Не знаю, цілком можливо, це питання пріоритетів, які обирають органи військового управління або військово-політичне керівництво держави. Хоча, на мою думку, запаси автотранспорту у наших союзників та партнерів достатньо вагомі, і це не ОВТ, яке може “сприяти ескалації війни”, це банальний транспорт, багатофункціональний. Чому не попросити і чому не надати? Чесно, я сам “теряюсь в догадках”.
Alexey Spiczak: Зміна голови ГШ на рфії знову повернула ІПСО як частину війни? Я маю на увазі масштаби.
– Не думаю, скоріше вплинула на те, хто там висунувся на перші ролі. Раніше це були відповідні структури російських спеціальних служб, зараз виповзли спеціалізовані інформаційні підрозділи та контори, в тому числі, дуже активно – армійської етимології. А загалом, то так, сама логіка війни, де основним змістом та контентом є хід та перебіг бойових дій, об’єктивно висуває вперед саме армійські інформаційні структури.
– Пан Герасимов у питаннях ведення інформаційної війни насправді не такий обізнаний, як, наприклад, пан ШойгА. Він скоріше розглядає це як один з видів оперативного забезпечення діяльності військ, ну як, наприклад, інженерне чи розвідувальне. То, що йому там приписують “винахід гібридної війни” й так звану “доктрину Герасимова”, то це, насправді, ну-у-у дуже значне перебільшення.
Andrey Chernigov: Неодноразово наголошувалось, що військова допомога країн Заходу не має використовуватись безпосередньо по території рф. Чи означає це, що вс рф зараз мають можливість відносно спокійно накопичувати склади з БК та паливо-мастильними матеріалами вздовж кордону з Україною на власній території?
– Скажімо так, ніхто не заважає нам використовувати для цього озброєння НЕ-союзно-партнерського походження або штибу “однотипного” зі старими радянськими зразками, або такого, яке цілком реально є продуктом українського ОПК. Тому навряд чи противник має можливість “відносно спокійно”, за вашим виразом, накопичувати предмети матеріально-технічного забезпечення безпосередньо у небезпечній прикордонній зоні біля ДКУ. До речі, він цього й не робить.
Alex Bratcev: Олександр Зінченко стверджує, що відставка Резнікова – це мінус 2-3 місяця налагодження комунікації. Ви згодні з цим?
– Це ще достатньо оптимістична оцінка. У справі “переміщення ОВТ та тих чи інших боєприпасів” левова частка РЕАЛЬНИХ домовленостей відбуваєтьсяч поза межами публічної інформаційної сфери. В першу чергу, це стосується питань умов, термінів, справжніх обсягів та інших “критично-чутливих” питань.
Переважна їх більшість досягається саме методом “особистих домовленостей” між офіційними представниками відповідних держав. Ну, наприклад, публічно оголошено, що до нас приїде, скажімо, 12 американських САУ, це на загал. Але після спілкування Резнікова та Остіна у кулуарах в реальності приїде 24 штуки + по 4 БК до них замість заявленого 1. Ось саме такі нюанси й досягаються за допомогою “особистих домовленостей”. Звісно, що все це базується на особистій довірі між “переговорниками” (ніхто і ніде з “високих сторін” не повинен допустити витоку інформації). В цьому питанні пан Резніков – ну-у-у дуже фахова людина, й за певними відгуками, дуже наполеглива.
Звісно, що зняти його з посади цілком можливо. Але при цьому варто врахувати, що цілий ряд тих самих “непублічних домовленостей” між Україною та країнами-партнерами базувалися саме на довірі наших союзників до нього особисто як саме голові нашого оборонного відомства.
До речі, те саме правило працює й в інший бік. Кілька місяців тому цілий ряд “непублічних домовленостей” між Україною та партнерами щодо постачання ОВТ був пригальмований завдяки тому, що в цілому ряді країн просто помінялися міністри оборони, й нові люди “входили у курс справ” досить протяжний термін.
2-3 місяці – це явно буде замало. Боюся, що зі зняттям Резнікова потрібно буде взагалі переглядати УВЕСЬ графік поставок і, відповідно, строки підготовки та розгортання наших оперативних та стратегічних резервів.
Ну самі подумайте, кому це потрібно й кому це вигідно.
Ярослав Гаврилишин: Ваша оцінка наявності *легкої* броні у ватовійська (БМП , БТР і пр.)? Прочитав, що в них виникли проблеми з залізом для піхоти.
– Щодо нинішнього стану, в загальному сенсі, не маю достатньої достовірної інформації. Лише по окремих напрямках та УВ, тому оцінити загалом навряд чи зможу.
– Ну якщо розглянути початкові цифри (на 24.02.2022 р.) у контексті середньомісячних втрат та обсягів виробництва відповідного типу ОВТ російським ВПК, то цілком ймовірно, що у певних випадках російське командування дійсно стикається з траблами по ББМ (окрім танків). Але я не думаю, що на сьогоднішній день вони носять для них критичний характер.
Denis Polyakov: Вітаю. Скажіть, будь ласка, дії росіян в районі Кліщіївки мають за мету перерізати трасу Костянтинівка-Бахмут і ускладнити таким чином нашу логістику? Наскільки станом на зараз росіяни спроможні заважати руху по трасі?
– Ні, це похідне завдання, вони намагаються вийти ЗА дорогу Бахмут – Костянтинівка (досягнути рубежу Калинівка – Хромове) й таким чином у взаємодії з тим угрупуванням, яке веде наступ у бік Берхівського водосховища з півночі, оточити тактичне угрупування СОУ, яке веде бойові дії безпосередньо у Бахмутському районі оборони. І так, Кліщіївка вже у них у тактичному тилу, вже варто вести мову про бойові дії в районі Часового Яру та Іванівського.
– Спроможні, значна її ділянка знаходиться під їхнім вогневим контролем. Найбільш загрозлива ділянка – місце перетину дороги каналу Сіверський Донець – Донбас, південніше Часового Яру.
Все, шабаш на сьогодні, завтра продовжимо…
