Вісті з фронтів. 10.02.2023. Частина ІІІ (відео)
Ну що, закінчуємо сьогодні з питаннями…
Максим Масюк: Доброго вечора, Костянтине! Чи не могли б ви дати трохи більше інформації про новий тип озброєння GLSDB?
1. Як ви оціните перспективи надходження даного типу озброєння на фронт у березні-квітні?
2. Враховуючи технічні характеристики боєприпасу, як ви оціните готовність та перспективи протидії системи ППО ворога цьому озброєнню?
– Поки, окрім заяви ІА Рейтер про те, що вони ВЖЕ бачили “документи про поставку” цих боєприпасів, іншої достовірної інформації не маю. Але думаю, реальні перспективи – скоріше у травні (якщо не у червні, або навіть липні) ніж у березні-квітні (хоча, звісно, з військової точки зору, березень-квітень було би оптимально). Окрім цього, існують певні технічні проблеми, які можуть досить суттєво “пригальмувати” їхню реальну поставку і відсунути її взагалі ще далі.
– Як дуже низькі, перехопити існуючими на озброєнні зс рф засобами ППО малорозмірну керовану авіабомбу (якою по суті є цей боєприпас) достатньо важко, хоча, звісно, існує певна ймовірність такого роду перехоплення.
Александра Гомеля: Вітаю! Пане Костянтине, питання звільнення Криму, чи буде Арабатська стрілка відігравати стратегічне значення, як це було у 2 світову, та наскільки складно її звільнення та втримання?
– Ні, не буде, вона ніколи й не відігравала стратегічного значення, скоріше оперативно-тактичне мала, та й то виключно “в момент” оборони та звільнення Криму під час 2-ї світової.
– Арабатська стрілка являє собою напівізольовану витягнуту на багато км ділянку місцевості, яка тягнеться вздовж кримських перешийків (зі східного боку) і далі на південний схід, звісно, що її статус у військовому сенсі дуже тотожний ним. Тобто, у воєнному відношенні, організація та проведення 2-х основних типів бойових дій (наступ чи оборона) на ній будуть достатньо схожими за своїм змістом тому, що буде відбуватися на самих перешийках.
Іншими словами, оборонятися там легше, ніж наступати.
Богдан Вольський: Привіт! Порушено Конституцію України – не введено стан війни. Громадяни України, кого війна напряму не зачіпила, не відчувають втрат, не відчувають жодної відповідальності, є ціла каста недоторканих щурів, які повтікали за кордон, інші комфортно себе з баблом почувають у країні. Чому в країні введено лише воєнний стан, який вводиться виключно для запобігання загрозам війни?
– Цікаве питання, дуже… Я цілком з вами згодний, що стан війни треба вводити обов’язково, по суті, це пряма вимога Конституції України. Тим більше що ВСІ наявні обставини для цього ВЖЕ трапились, і наш ворог, до речі, цим невведенням досить активно маніпулює у міжнародній інформаційній сфері.
– Хоча я не є представником вищого військово-політичного керівництва нашої країни і змалювати вам реальні причини цього невведення не можу, але я здогадуюсь, чому саме його поки що не ввели. Думаю, це відбулося “на прохання” наших союзників-партнерів, які поки не бажають “ескалювати війну”, бо в разі введення стану війни у правовому відношенні НІЩО не буде нас стримувати від перенесення війни на територію противника, ба навіть це буде необхідно зробити. По суті, це така собі дуже сумнівна і негласна “гарантія” перед нашими партнерами про те, що ми точно не почнемо окупацію власне російської території, але, очевидно, що сама наша держава та її громадяни від цього невведення несуть певні “іздержки”.
Anatolii Klykov: Костянтин, на Вашу думку, чи можливий сценарій у прикордонних міст (Житомир, Суми, Чернігів) розділити участь Миколаєва, Херсона, Запоріжжя та Харкова щодо обстрілів із С-300/С-400? Не зовсім зрозуміла достеменна відстань, на яку вони можуть використовуватися, якщо я звісно не помиляюся.
– В цьому відношенні, щоб зрозуміти можливий чи неможливий такий сценарій (навіть суто теоретично), рекомендую згадати той факт, що під час одного з нещодавніх чергових масованих ракетних ударів по території України противник обстріляв нашу столицю саме цими ракетами. Поміряйте відстань від Києва до найближчої контрольованої ним території й “накладіть” її на відповідну відстань від перерахованих вами міст. Тоді все стане зрозумілим.
– Але ступень можливості\неможливості нанесення таких ударів противником вимірюється не тільки відповідними відстанями, а й іншими факторами. Наприклад, можливістю СОУ протидіяти процесу підготовки та нанесення цими засобами ураження, в першу чергу, на стадії підготовки та їх розгортання. Це також варто враховувати.
Євген Гулій: На Вашу думку, тотальне замовчування наших втрат – це справедливо по відношенню до української громади?
– Термін “справедливо” відноситься до морально-етичної сфери суспільного життя народу. Але на війні роблять лише те, що доцільно та корисно для перемоги в ній виключно з практичної точки зору, не переймаючись такими категоріями як “справедливо” це чи “несправедливо”. Тобто ВСЕ (включаючи офіційні інформаційні повідомлення) повинно бути спрямовано на якнайшвидше досягнення перемоги у війні.
В цьому контексті неоголошення власних втрат у війні є доцільним у військовому сенсі з багатьох причин. Перераховувати їх я не буду, але скажу, що їх набагато більше, ніж причин, з яких їх все ж-таки варто обнародувати.
Тому справедливо це чи ні, але військово-політичне керівництво нашої країни з великою долею вірогідності навряд чи зробить щось таке, що може зашкодити рівню оборонних спроможностей держави і її війська, нехай це й виглядає “несправедливо” у розумінні якоїсь частки населення.
Roman Stuzhuk: На окупованих територіях Півдня наростають репресії, віджимаються авто, забирають техніку, речі, підвали, катування… Якщо раніше старалися хоча б робити вигляд шодо законності, зараз Буча у кожному селі… Чи свідчить це про падіння дисципліни і розкладання оркоармії на цьому напрямку?
– Звісно, що може. Мародерство у лавах війська – це сама яскрава та красномовна ознака його “розкладання”. Але тут варто розбиратися, хто грабує, а хто катує, і навіщо вони те роблять. Бо одна справа, коли знущається над місцевим населенням, катує його та грабує якась зондер-команда з фсб або російського мвс, і зовсім інша – коли це роблять російськи артилеристи, які стоять за рогом.
Очевидно, що в першому випадку мову можливо вести і як про “розкладання”, так і про цілеспрямовану політику на окупованих територіях по залякуванню, коли жодним “розкладанням” навіть й не пахне. А в другому випадку це, звісно, однозначне “розкладання” війська.
Volodymyr Mykola: Прикордонні райони Харківщини, Сумщини, Чернігівщини регулярно зазнають обстрілів. Чи реальним є перенесення бойових дій на прикордонні території РФ та створення демілітаризованої зони у Білгородській, Курській, Брянській областях (у майбутньому)?
– Ні, поки це нереально. Про причини цього – подивіться мою відповідь на запитання пана Anatolii Klykov, там я описав МОЖЛИВУ причину того, чому це нереально.
Viktor Shatylo: Як оформити запит на озброєння? Немає мінометів, моторизованої підтримки тощо?
– Не зрозумів… А ви хто? Навіщо вам міномети та “моторизована підтримка”? Якщо ви військовослужбовець, то ви знаєте, яким порядком оформлюються та здійснюються такого роду запити.
Sergiy Zhura: Зараз багато говорять про початок звільнення півдня весною. Чи можна починати його звільняти, не розгромивши угрупування ворога в районі Бахмута?
– Одне з іншим пов’язано виключно у стратегічному відношенні. Тобто на загальному військово-політичному рівні. Це питання стратегічного планування, яке здійснює вище військово-політичне керівництво нашої держави у рамках реалізації обраної ним стратегії ведення війни.
– Але з “технічної” сторони цього питання (тобто на оперативному рівні) такого роду дії цілком можливі, а при певних обставинах навіть, доцільні.
Maxim Gorban: Yigal Levin в своєму ТГ пише, що з мобілізованих формують 20 стрілецьких полків (на росії), навіть не мотопіхотних через брак техніки. Ця інформація близька до реальності чи видавання бажаного за дійсне?
– Формування у складі резерву російських військ стрілецьких полків\бригад може відбуватися по декількох причинах, серед яких нестача відповідного ОВТ – лише одна з багатьох, хоча, звісно, і є однією з найвагоміших.
– В мене, наприклад, немає достовірної інформації про те, що ситуація загалом в російському війську з оснащенням ББМ (виключаючи танки) настільки стала катастрофічною, що вони вимушені “повсеместно” зі своїх “мотострільців” робити просто “стрільців”.
– Цілком ймовірно, що ці трабли таки існують, але, як на мене, не мають якогось кардинально-фатального характеру для російського війська. Мені це видається найбільш наближеним до реальності.
Александр Котерняк: Пане Констянтине , як ви гадаете, чи наша триада (танкі, авіація, далекобійна арта) з майбутньої допомоги встигне зібратися до купи повністю для формування ударного кулаку у контрнаступі, чи її не розпорошать раніше потрібного часу? Дякую.
– Я не думаю, що професійний рівень наших органів військового управління настільки низький, щоб їхні представники не розуміли значення процесу створення, формування та розгортання боєздатних резервів у складі ЗСУ. До нинішнього моменту, окрім окремих “шероховатостей”, наші штаби та органи військового управління, включаючи стратегічного та оперативного рівнів, демонстрували достатньо високий рівень якості оперативного планування та реального застосування військ. Тому в мене немає підстав вважати, що надалі буде якось по-іншому, і вони почнуть на рівному місці здійснювати “дитячі помилки” (а саме до таких відноситься недоцільне і несвоєчасне використання резервів, тобто те, що ви назвали “розпорошенням”).
Oleg Bard: Як би ви оцінили застосування ворогом важких вогнеметних систем (ТОС)? росія через воєнкорів активно показує їх в пропагандистських відео та часто голосно озвучує використання на найбільш відповідальних ділянках. Чого більше в тій зброї – небезпеки чи психологічного тиску? І про які кількості даної техніки на фронті й в резервах (складах, рембазах, заводах) ворога наразі можемо говорити?
– Оцінив би як цілеспрямоване та систематичне.
– І того, і іншого цілком вистачає в цій зброї.
– Станом на 24.02.2022 р. у бойовому складі зс рф числилося 220-мм СВС типу ТОС-1 “Буратино” та ТОС-1А “Солнцепёк” до 22 установок в строю (до 6 – на зберіганні).
Zmey Gorinych: Цікавить Ваша думка про використання в обороні проти піхотної навали загороджень з колючого дроту, шрапнельних артилерійських снарядіів та підствольників (гп-25).
– Я вже відповідав на це запитання у попередніх дописах, тому повторюватись не буду. Лише додам, що ГП-25 – достатньо ефективний на ближній та середній дистанції піхотного бою, особливо там, де можливо якісно використовувати його здатність стріляти по навесній траєкторії польоту гранати (пострілу). Дуже класна штука, коли треба “закинути за комірець” противнику, який підійшов на ближню дистанцію й закріпився за якимось укриттям типу напівзруйнованої стіни, паркану і т.п. на порівняно невеликій відстані.
Оксана Вишинська: Цікавить Ваша думка щодо Кінбурнської коси, чи довго ще потерпати Очакову?
– Звільнення Кінбурнської коси можливо або внаслідок просування ЗСУ північно-східніше неї, або шляхом висадки на неї десанту (з моря або повітря) чи комбінації цих дій. Для їхнього здійснення у СОУ поки немає можливостей і відповідних умов. Тому таки доведеться “потерпати” поки що.
Max Kutny: Прокоментуйте про МО. Як самі військові до цього ставляться? Бо виглядає це все вкрай стрьомно.
– Я вчора вже відповідав на схоже питання щодо відставки пана Резнікова, тому повторюватися не буду. І висловив там свою точку зору.
– Щодо ставлення військових до цього питання, то вам слід в них і питати. Я не перебуваю на дійсній військовій службі, тому дати вам розгорнуте уявлення про “ставлення військових” до МОУ просто не можу.
– На мій погляд, найбільш “стрьомно” у цій історії виглядає відверта спроба розбалансувати військово-політичне керівництво країни в умовах її прямої участі у війні.
Павло Трегуб: Вітаю! Прошу прокоментувати динаміку за цей тиждень щодо Куп’янського напряму. В якому напрямку(ках) полізе орда далі і куди вона зможе дійти, маючи той потенціал? Наскільки зможе наблизитися до Харкова? Дякую.
– Противник на Куп’янському напрямку на даний момент веде обмежені за масштабом наступальні дії, атакуючи передові позиції ЗСУ північно-західніше Сватового (по напрямку Куземівка – Стельмахівка та Тавільжанка – Дворічне). Очевидно, що найближчою його задачею є вихід на р. Оскіл на ділянці від ДКУ до власне Куп’янська.
– “Куди вона зможе долізти” – питання риторичне. Прогнозування тут недоречне. Те саме стосується й питання “наскільки зможе наблизитись до Харькова”. Війна загалом і бойові дії зокрема передбачають збройне зіткнення на полі бою принаймні двох протилежних задумів, сил, прагнень і т.і. Заздалегідь передбачити результат цього зіткнення неможливо, бо він залежить від цілої купи дуже перемінних факторів, включаючи банальний “збіг обставин”.
А загалом, про “динаміку”, в тому числі на окремих напрямках, читайте в моїх оглядах. Тому що характер вашого питання передбачає розлогу та осяжну відповідь. Якщо я почну вам тут детально розписувати всі нюанси та деталі, робити прогнози і т.і., то решті дописувачів доведеться чекати відповідей на свої запитання десь пару тижнів.
Павло Трегуб: Як протидіяти новій тактиці ворога “пушечного м’яса” найбільш ефективно на Ваш погляд?
– Я не знаю такого тактичного прийому як “пушечное мясо”, тим більше не знаю, як йому протидіяти. Існують основні принципи організації та ведення загальновійськового бою (зокрема, його оборонного різновиду) на тактичному рівні, які передбачають зокрема організацію глибокоешелонованої оборони, підвищення стікості військ до ударів різноманітних засобів ураження противника, організацію та безперервне здійснення усіх видів бойового забезпечення, починаючи з ПТО і закінчуючи ППО, і ще цілий ряд заходів.
– Якщо вас цікавлять конкретні приклади успішної організації та ведення оборонного бою підрозділами, частинами та з’єднаннями ЗСУ на тактичному рівні, рекомендую максимально вивчити події, які нині відбуваються в районі Вугледару. Це дуже яскравий та наочний приклад ведення успішного оборонного бою на тактичному рівні в умовах атаки противника масованими силами та засобами.
Sasha Potapenko: Доброго дня. 30 вересня 2023 року закон про ленд-ліз втрачає свою силу. Чому представники влади мовчать про ленд-ліз? Чому весною і літом минулого року так всі активно говорили про ленд-ліз, а зараз більшість людей про нього мовчить?
– А що по вашему вони повинні говорити? Так званий ленд-ліз – це ВНУТРІШНІЙ правовий механізм США, згідно якого Президент США може виділяти військово-технічну та військово-економічну допомогу союзникам США за скороченою та прискореною процедурою. Що з цього приводу повинні говорити “представники української влади”, адже ця допомога Україні й так регулярно виділяється?
– Вважаю, що інтенсивність обговорення прийняття процедури так званого “ленд-лізу” у США стала предметом жвавого обговорення у суспільстві через ажіотаж, який у цьому питання розігнали вітчизняні ЗМІ.
Сергій Агапіт: Массово пішла руснява ІПСО про масований ракетний удар, потім авіаналіт із ціллю подавити засоби ППО, а далі масований наліт бомбардувальників із великих висот. Було б добре показати людям, в чому тут проблема.
– А в чому, власне, тут проблема?
СОУ мають у своєму складі відповідні сили та засоби, здатні вести повітряний\протиповітряний бій у всьому диапазоні висот, напрямків та швидкостей. Також особовий склад Повітряних Сил ЗСУ, включаючи їх командний склад, володіє всім різноманіттям тактичних та організаційних прийомів ведення такого роду бойових дій. Так у чому полягає, на ваш погляд, проблема і, власне, з чим вона пов’язана з ІПСО противника чи проблемами з бойовими спроможностями власне Повітряних сил ЗСУ?
Чесно кажучи, я не розумію змісту вашого запитання або побажання.
Роман Доля: Може банальне, чому не видно використання бетонних споруд типу дотів на передку? Зробили в тилу частини, привезли і швидко поставили.
– Спірне твердження. Я, наприклад, постійно натикаюся на бетонні споруди, які використовуються в якості фортифікаційних споруд. Можливо, “на передку” їх дійсно не вистачає, але то, скоріше за все, питання можливостей і наявності відповідних ресурсів, необхідних для їх виготовлення, доставки та встановлення в умовах переднього краю, або уж умов їхнього спорудження на конкретній ділянці чи напрямку під обстрілами та постійним спостереженням противника.
