Вісті з фронтів 30.01.2023. Частина І (відео)

Костянтин Машовець

Ну що, сьогодні перша частина чергового вечера “запитань і відповідей”…

Serhii Sokolenko: Ваші прогнози до найближчого майбутнього на Донбасі?

– Прогнози прості і цілком зрозумілі – жорсткі позіційні бої з періодичними спробами ворогуючих сторін перейти до наступальних дій. Основними ділянками інтенсивних бойових дій, скоріше за все, стануть – Куп’янський (Сватівський) напрямок, Лиманський (Кремінський) напрямок, Сіверський (Лисичанський) напрямок, Бахмутський – Костянтинівський, район Вугледару та Авдіївки. Ймовірно, більшу активність будуть виявляти російські війська, ніж українські.

Alex Bratcev: Чи є «глибинний смисл» відстоювати Бахмут? Чи це вдарить по рейтингу приЗЕдента, і він цього не хоче? 🙂 Бо це вже було в Сєвєродонецьку (як мені здається), і зараз ситуація повторюється.

– Не думаю, що хід та сенс бойових дій як у тактичному, так і в оперативному сенсі на Бахмутському напрямку кардинально визначається політичними чинниками. Тим більше таким фактором як “рейтинг президента Зеленського”. Це явно не те, що напряму впливає на організацію та ведення бойових дій як таких.

Andrey Krot: Какие силы у ру под Угледаром? Могут ли они там наращивать усилия?

– На ділянці від Новомайорського до Володимирівки оперують головним чином сили та засоби зі складу 42-ї мсд 58-ї ЗВА (десь до зведеної полкової групи – до 3-х БТГр). Окрім цього, там же діють на ділянках, де противник намагається атакувати, дві зведені тактичні групи 40-ї та 155-ї обр МП тоф-у (десь по 2-3 батальйону кожна) + зведена тактична група мвд рф (до батальйону “спеціального призначення”) та зведена БТГр 136-ї мсбр.

– Цілком можуть, в резерві ще принаймні до 3-х батальйонів 37-ї та 36-ї мсбр та десь до 1-го “штурмового загону” пвк “патріот”.

Андрій Пауков: Угледар – второй Бахмут?

– Дуже в тому сумніваюсь…

Павло Трегуб: Чи багато в раші пускових установок С-300/С-400? Чи є варіанти знищення хоча б 70% із них? І, взагалі, ми їх знищуємо наразі?

– На кінець 2020 року більше 70% полків та бригад зрв пвк рф були переозброєні на ЗРС С-400. Якщо вважати, що в кожному полку\бригаді мінімум по 2-3 зрдн (переважно по 2), то рахуйте – в кожному дивізіону стартова батарея по 6 (скорочена) або по 12 (повна) ПУ (на кожній по 4 тпп із зкр). Є інформація, що на початок масованого вторгнення противник мав, принаймні, десь 31-35 зрп\зрбр на ЗРС С-400, ще від 8 до 12 на ЗРС С-300 (в тому числі типу С-300В1 -В4).

– Звісно, що “варіанти є” – від застосування ПРР до атаки з суходолу силами РДГ або ударами далекобійних засобів ураження.

– Знищуємо.

Сергій Серкал: Що з військової точки зору дасть Україні повернення Криму?

– В першу чергу, можливість ефективно контролювати акваторію Чорного та Азовського морів і прилеглих до них теріторій суходолу як береговими засобами ураження, так і повітряними.

Роман Сопін: Як ви бачите ситуацію з агломерацією Донецьк-Луганськ щодо звільнення та шляхи їх?

– Перший раз чую, що Донецьк та Луганськ становлять якусь загальну, спільну агломерацію. Скоріше, це стосується Донецька та Макіївки.

– Якщо ж розглядати окремо перспективи звільнення та деокупації Донецька та Луганська, то на найближчу перспективу я поки не бачу такої можливості. Обидва міста знаходяться під цілком ефективним контролем противника, причому значними силами та засобами. В подальшому звільнення цих міст може стати можливим внаслідок зміни загальної стратегічної ситуації у війні або зміни на користь СОУ ситуації на відповідних оперативних напрямках. Зараз, тобто на найближчий час, це малоймовірно.

Сергей Буряк: Последнее время много разгонов на тему “больших клещей”. С юга на Запорожье – Днепр, с Севера Ахтырка – Полтава – Кременчуг. Очень интересует Ваше мнение по поводу наличия возможностей и ресурсов у раши для подобной операции.

– Відповідні ресурси для організації та проведення такої спроби у розпорядженні російського військового командування цілком можливо й є (або можливості їх накопичити), але зі спроможностями їх використати найбільш ефективно для організації та проведення такого роду стратегічної наступальної операції, м’яко кажучи, “трохи складніше”. Причому з багатьох причин і зразу у декількох сферах. Думаю, більш детально я зупинюся на цьому питанні трохи пізніше, коли проясниться питання із “другою хвилею мобілізації на рф”.

Mykhailo Chornyi: В умовах весняної відлиги, а саме наразі це лютий-початок квітня, оперативні просування і так звана “маневрена оборона” здаються ускладненими. Зважаючи на втому ЗСУ, втрати, що за різними оцінками сягають 30-40 тис (полеглих ~14 тис, полонених ~5 тис, безвісти зниклі ~15 тис за офіційними згадуваннями) і як висновок суб’єктивно ~100 тис поранених. Слабкі мобілізаційні заходи та інформаційну кампанію з мобілізації на території України, а також великий мобілізаційний резерв супротивника, і нехай неякісна порівняно з західною, але все ж вагома матеріально-технічна база і замкнуті цикли виробництва військово промислового комплексу. А також постійний тиск у вигляді, хай і невдалих, атак…
Чи не грає час на руку окупаційним військам, і чи можуть Збройні Сили України підготовити і провести ротаційні заходи для посилення і відновлення військових частин і наростити та підготувати резерви в короткотривалій перспективі (2-3 місяці)?

– Фактор часу на сьогоднішній момент як у стратегічному, так і в оперативному сенсах якраз знаходиться не на боці нашого противника. Особливо після очевидної публічної об’яви наших союзників про нарощування військово-технічної допомоги Україні вже протягом найближчого часу. Чим довше “тягне” Кремль із закінченням війни, тим більша вірогідність кардинального зростання бойового потенціалу СОУ і, відповідно, менша вірогідність “благополучного исхода войны” для нього.

– Я не зовсім розумію, що ви маєте на увазі під терміном “ротаційні заходи”. Якщо зміну бойового складу угрупувань військ СОУ, які діють на тому чи іншому напрямках, то такого роду заходи проводяться українським командуванням регулярно й на певній періодичній основі як у відповідності з поточною ситуацією, так і згідно плану створення та нарощування оперативних та стратегічних резервів.

– Як показує практика, ГШ ЗСУ цілком здатний створити та підготувати певні резерви. Принаймні оперативного масштабу.

Alex Kurchenko: Наскільки серйозний снарядний голод? Чи взагалі є такий? Чи зможуть подолати за 1-2 роки?

– Якщо ваше питання стосується противника, то мову, мабуть, варто вести не про “снарядний голод” як такий, а про намагання російського військового командування економити артилерійські боєприпаси. Це може бути обумовлено декількома причинами – від намагання накопичити їх для якихось активних наступальних дій значного масштабу, до наявності дійсної їх нестачі.

На сьогоднішній день ми можемо судити про обсяги та розміри цієї “економії” виключно по побічним ознакам. Наприклад, зменшенню інтенсивності ведення огня противника (на окремих ділянках, стосовно артилерії, це стосується позначки у 60-75% від максимальних показників у попередні періоди).

Приблизно уявляючи собі щомісячні норми виработки цього типу боєприпасів та спроможності ВПК рф їх наростити у найближчий час, а також розміри та ступень придатності до бойового використання запасів артбоєприпасів у рф, цілком очевидно можливо зробити висновок, що “компенсаційний” ефект у них чомусь не спрацьовує. І це вже почало суттєво впливати на форми та методи організації та ведення бойових дій російськими військами (вони вже вимушені маневрувати своїми запасами, концентрувати їх на окремих напрямках та ділянках, економити). Тобто трабли з артбоеприпасами в них є.

І якщо розглядати перспективи їх усунення протягом вказаного вами терміну (1-2 роки), то, скоріше за все, це цілком можливо. Але при певній мобілізації відповідних сфер російського ВПК (але не факт, що їм то вдасться). Їм потрібно буде дуже різко й дуже швидко наростити відповідне виробництво у хімічній, металургійній та металообробній (де на кількості та якості виробництва дуже чутливо відбивається саме технологічна складова) промисловостях. Складності у цій сфері ще додають і санкції (важко виточити відповідної точності та параметрів снаряд, якщо у вас старі, розбиті та разболтані верстати, які необхідно вже міняти).

Але, наскільки я розумію, нинішнє кремлівське керівництво все ж таки спробує найближчим часом “мобілізувати” не тільки власне населення, а й власний ВПК.

Леонід Іванушенко: У вас був пост:

Як вважаєте (судячи з останніх новин по передачі нам ОВТ і, взагалі, поведінки західних лідерів), чи відбулось вже те, про що написано в останньому абзаці, чи ще зарано про це говорити?

– Так, певною мірою це цілком ВЖЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ, але з “технологічної” точки зору, скоріш за все, ми маємо справу все ж-таки з так званою “поступовою методологією”. Тобто принципове рішення прийняте, але вирішено таки робити це не швидко, а повільно, хоча, у визначеному сенсі, певне прискорення таки відчувається.

Володимир Добровольський: Прокоментуйте ситуацію з Новомихайлівкою. Оскільки взяття Мар’янки і Вугледару створює умови до її оперативного оточення.

– Ну, це очевидна річ… Однак, у цьому контексті зазначу, поки СОУ утримують рубіж Вугледар – Водяне – Костянтинівка, перспективи утримання Новомихайлівки повністю не вичерпані навіть в умовах напівоточення або обходу її противником з одного з флангів. Серйозна загроза утриманню цього н.п. виникне, якщо противник таки прорветься до дороги між Вугледаром та Костянтинівкою на будь-якій ділянці.

Eugen Mishchenko: Чому не використовують метод затоплення долин річок і низин, спускаючи воду з водосховищ? Наприклад, т.зв. Артемівське( Берхівське) водосховище може підхопити долину Бахмутки.

– Чесно кажучи, я не маю повної інформації щодо цього питання, але можу припустити декілька причин:

1. це може призвести до мало передбачуваних екологічних чи техногенних наслідків;
2. це має короткотерміновий негативний ефект для противника, який він може подолати тими силами та засобами, які в нього є;
3. це вважається малоефективним.

Та й взагалі, причини цьому явищу можуть бути найрізноматніші.

Чому Хаймарси не дозволять зупинити наступ ординців? Дальності 60 км цілком достатньо, щоби знищувати скупчення війск.

– Тому що:

а) У нас не так вже й багато “Хаймарсів”, біля кожної ділянки, де 8-10 орків зібралися вломитися на наш ВОП, не поставиш;
б) У нас не так вже й багато боєприпасів до них, щоби бити по кожному скупченню сил та засобів противника (б’ють ними виключно по цілях, які мають оперативне значення – КП\ПУ, склади з паливом та боеприпасами, МАССОВОМУ скупченню о\с противника, транспортно-логістичних вузлах та об’єктах і т.і.).
в) співвідношення вартість-результат ще ніхто не відміняв – стріляти вартісними та високоточними боєприпасами від Хаймарса по кожному скупченню у 2-3 танки чи БМП явно не варто, простіше рознести к ї*еням склад зі снарядами чи паливом до них і залишити їх у “непрацездатному стані”. Це й простіше, й швидше, й більш ефективно.
г) ну й сам по собі Хаймарс – це не та зброя, щоб зупиняти ротно-взводні атаки противника. Він до того не пристосований, він для іншого – це все одно, що колотити мікроскопом цвяхи, коли є для цього молоток.

Sasha Potapenko: Що робити з людським ресурсом (українців) на полі бою? Чи вистачить вмотивованих солдатів у цій війні? Дякую.

– Я не зовсім розумію сенс питання. Ви не знаєте, що робить особовий склад частин і підрозділів ЗСУ на полі бою? Веде бойові дії різними способами та методами, наносить ворогу вогневе ураження (як у русі, так й з місця), використовуючи різноманітне ОВТ, маневрує, намагається або утримувати свої позиції, або просуватися вперед. Тобто, веде бойові дії у всьому їх “разнообразии”.

– Не маю такої інформації щодо рівня вмотивованості особового складу ЗСУ як у загальному сенсі, так і по окремих їх складових щодо готовності свідомо приймати участь у бойових діях. Так само й щодо рівня вмотивованості о\с резерву чи приписного складу. Тому одностайно відповісти на ваше запитання (вистачить\не вистачить) не зможу.

Роман Коваль: Хотів би почути вашу думку щодо Білорусі, яка зараз проводить навчання близько Волинської обл. Також про можливий контрнаступ, де і коли?

– Я вже відповідав на це питання минулого разу, тому повторюватись кожного тижня не буду. З тих пір ситуація принципово не змінилися.

– Щодо контрнаступу “де і коли”, то на сьогоднішній день на це можливо відповісти, що будь-де і будь-коли, причому відносно як СОУ, так і противника.

Igor Mykhalchyshyn: Всі говорять про те, що кцп можуть мобілізувати ще 200, 500 тис чи 1 млн… Наскільки має збільшуватися чисельність Збройних сил України, щоб компенсувати і переважати збільшення мобресурсу кцп?

– російська федерація переважає України у розмірах мобілізаційного резерву по замовчуванню. Тому “зрівнятися” у цій сфері з ними ми апріорі не можемо, але чи потрібно це намагатися робити саме методом власної “тотальної” мобілізації, якщо ефект від мобілізації противника можливо компенсувати іншим шляхом? Явно, що ні. І судячи із останніх подій, пов’язаних із передачею Україні певних типів та видів озброєння, а головне – БОЄПРИПАСІВ, це усвідомлюють як у ГШ ЗСУ, так і військові фахівці наших союзників та партнерів.

Oleg Kolesnyk: Наскільки вірною є думка, що РОВ умисно напружують обстановку на деяких ділянках фронту (Запоріжжя, Вугледар), щоб змусити ЗСУ кинути на “затикання дірок” ті резерви, які зараз готуються в тилу для контрнаступу?

– Вона є достатньо слушною. Це один із відомих методів, який застосовується в оперативному мистецтві саме для тих цілей, про які ви кажете. Але в реальності він не завжди спрацьовує чи спрацьовує лише частково. Справа в тому, що ваш противник також має можливість вести різноманітну розвідку й здатний своєчасно визначити з достатньою долею вірогідності сенс та зміст тих чи інших ваших дій.

У вказаних вами випадках, я думаю, ви цілком маєте рацію для визначення сенсу таких дій противника.

Zmey Gorinych: У минулих війнах, де воювали насамперед піхотою та артою, широко застосовуватись загородження з колючого дроту, міни та шрапнель. Проти тактики закидування м’ясом, чому зараз це не використовується? Чого я не розумію?

– Використовується. Можливо, загородження з колючого дроту, скажімо так, не дуже часто (бо, очевидно, що наявними сучасними засобами у піхоти вони достатньо швидко та ефективно долаються), але міни та боєприпаси шрапнельного типу БЧ (відомі як “касетні”, які, по-суті, й є найбільш модерновою версію шрапнельного боєприпасу) використовуються достатньо широко (наприклад, у РСЗВ). Про міни й годі казати, наприклад, сумнозвісна ОЗМ-72 (відома як “чорна вдова”) якраз має шрапнельного типу начиння, яке розлітається при спрацьовуванні (викидуванні на задану висоту) і підриві навкруги, уражаючи піхоту.

Александр Славянец: Наскільки можливий наступ росіян уздовж річки Оскіл по лівому берегу від кордону, а далі уздовж водосховища умовно на Борову, Лиман? Ну щоб намагатися створити лінію фронту по Осколу.

– Гіпотетично цілком можливий. Але реальна ступень та рівень готовності російських військ, які оперують на цьому напрямку, до такого роду дій мені невідома. Очевидно, що російське командування розглядає таку можливість. Принаймні під час боїв за Лиман та Борову саме до цього вони прагнули.

Александр Жарков: Сергій Череватий (речник Східного угруповування) сьогодні сказав, що на Бахмутському напрямку ворог за день втрачає батальйон. Перед Новим роком Ви казали, що на Бахмутському напрямку зосереджені 32 бтгр противника. Враховуючи те, що останні 3 тижні на цьому напрямку ідуть найзапекліші бої, звідки в них ще є сили наступати?

– Розмір та обсяги втрат противника, особливо у вимірі середньодобових, на тому чи іншому напрямку – річ НУ ДУЖЕ суб’єктивна. Це по-перше, по-друге, для підтримання належного рівня боєздатності своїх передових підрозділів, тим більше у ситуації, коли вони ведуть наступ, очевидно, що командування противника буде докладати максимальних зусиль, в тому числі надаючи їм пріоритет у питанні доукомплектування. Відповідно, там де ви наступаєте, туди ви й спрямовуєте більшу частину свого поповнення.

Щодо конкретно Бахмутського напрямку, тут російське командування має можливість достатньо інтенсивно не тільки відновлювати рівень укомплектування своїх передових підрозділів майже у режимі “нон-стоп”, причому зразу з кількох джерел, а й нарощувати зусилля у цій царині. Як за рахунок наявності підготовлених резервів, заздалегідь зосереджених на цьому напрямку (стосовно Бахмутського напрямку можливо вести мову про не менш як 14 формувань батальйонного рівня), так і за рахунок залучення додаткових формувань з інших напрямків (лише протягом останніх двох тижнів противник перекинув сюди не менш як 5-6 БТГр, і поки не всі вони введені у бій).

Dmitry Ar: “Кинжал” откуда запускали? РБ?

– Так, із повітряного простору РБ.

Віталій Орловський: Як вплинуть 100 західних танків на протистояння з Росією.

– Для СОУ, звісно, позитивно.

Oleksandr Baldyniuk: Росіяни активно використовують Ланцети, які у них виробляються на конвеєрі. Останнім часом є багато відео враження наших САУ Краб, 777, іншої техніки цим дроном. Як правило, Орлани вистежують і «ведуть» нашу техніку, а потім оператори запускають Ланцети.
1. Чому немає до цього часу централізованого рішення щодо протидії (механічний захист наших платформ, створення малих антидронових груп у кожному артбаті тощо).
2. Чи є у нас аналоги і чи в тих кількостях?

– Питання не до мене. Я не відповідаю за прийняття “централізованих рішень” в тій чи іншій сфері військового управління, тим більше не формую їх.

– Баражуючи боєприпаси перебувають на озброєнні ЗСУ як української розробки, так й іноземні, наприклад, американські “Phoenix Ghost”, або повідомлялось про те, що на Херсонщині баражуючий боєприпас “RAM II” ЗСУ уразив ЗРК росіян (жовтень 2022 р.). Про їхню кількість, звісно, я нічого писати не буду.

Олег Чорненький: Чому настільки погано ведеться контрбатарейна боротьба? При наявності західних технологій (контбатарейних радарів, безпілотників, арта точніше і боєприпаси точніше та далі летять). А росія своїми Ланцетами доволі успішно її веде.

– Я би не був на вашому місці настільки одностайним в оцінці рівня ефективності або не ефективності ведення СОУ контрбатарейної боротьби (тим більше у загальному вимірі). Бо, очевидно, що відповідної статистики та узагальнених цифр за увесь фронт у вас немає. Судити про це виключно по відеоматеріалам у інтернеті явно не варто. Тим більше що й стосовно російських військ ця оцінка також навряд чи у вас вийде об’єктивною, це по-перше.

По-друге, війна – це завжди зіткнення на полі бою двох протилежних прагнень, задумів та прийомів ведення збройної боротьби. Її майже невідворотнім слідством є втрати. Їхній розмір та обсяг зазвичай й визначається – чим, як й у якій обстановці й наскільки вдало та професійно ви її ведете. Тому, якщо ви вважаєте, що “ЗСУ веде невдалу контрбатарейну боротьбу”, то причинами цьому можуть бути лише 2 речі:

1) або ви склали собі у цьому питанні не досить об’єктивне уявлення в силу тих чи інших причин;
2) або ситуація з контрбатарейною боротьбою дійсно “критична” настільки, що вона очевидна навіть пересічному громадянину.

Якщо вас цікавить моя точка зору з цього питання, то я не вважаю ситуацію з контрбатарейною боротьбою у ЗСУ “невдалою”.

Юрій Товстуха: Що по F-16? Якщо нам дадуть такі літаки, то коли наші пілоти навчаться ними керувати і коли з’являться на фронті ці ґаджети?

– По F-16 поки нічого конкретного, окрім заяв польского уряду та американського президента. Тому відповісти на ваші запитання стосовно “пілотів” та “гаджетів” я не можу.

Стас Мосин: Яка кількість військ та техніки, згідно з військовою теорією, потрібна, щоб “гарантовано” вийти на узбережжя Азову, виходячи з сил противника та поточної оперативної обстановки в тій зоні?

– Значна. І звісно, через певні причини конкретизувати її у цифрах я не буду, принаймні публічно.

Borys Borys: Докуди ворог може прочавити центр фронту на Донбасі, щоб зробити занадто ризикованим наступ ЗСУ на флангах – Запорізькому та Луганському? Як ви вважаєте, чи не буде наступ на Донецькому напрямку єдино можливим для ЗСУ?

– Спроможності угрупування військ противника вести успішний наступ на Слов’янсько – Краматорському та Новопавлівському напрямках щодо конкретних відстаней та глибини залежить від дуже багатьох ПЕРЕМІННИХ факторів. Причому тих, які визначаються як СОУ, так і безпосередньо самими російськими військами та їхнім командуванням. Можу у цьому відношенні лише сказати власну точку зору – скоріше за все, це просування навряд чи буде мати оперативний характер і глибину. І воно навряд чи настільки впливатиме на можливості та спроможності ЗСУ вести різноманітні дії на Мелітопольскому (чи Бердянському), Старобільському або Сєвєродонецькому напрямках, щоб зробити їх, як ви висловились, “ризикованими”.

– Ні, не буде, причому з багатьох причин..

Павло Трегуб: Шо з Куп’янським напрямком буде за 2-3 місяці в контексті “великого” наступу на Харків рашків? Які на Ваш погляд перспективи?

– Якщо цей наступ стане реальністю (в чому у мене є певні сумніви), Куп’янський напрямок стане важливим фланговим районом оборони СОУ у оперативному відношенні.

– Про якісь “перспективи” у цьому відношенні варто було би розмірковувати, якщо би противник вже безпосередньо приступив до підготовки такого роду наступу. Поки він ще достатньо “далекий” від цього. Скоріше й імовірніше, він власне готовий до наступу на сам Куп’янськ із району північно-західніше Сватового, а не “через Харків”.