Вісті з фронтів 30.01.2023. Частина ІІ (відео)
Частина друга…
Ярослав Гаврилишин: Ланцети – Орлани, мордорський РЕБ! Чи є протидія по цих знаряддях, наскільки серйозна ця проблема?
– Так, вона є… Вдаватися у деталі, звісно, я через зрозумілі причини не буду, але відзначу, що протидія ця існує у двох, так би мовити, видах – технологічному й тактичному. Тобто існує на озброєнні ЗСУ відповідне спорядження та обладнання, окрім того й досить активно застосовуються тактичні прийоми протидії перерахованим вами вище засобам і силам противника.
– Дійсно, ця проблема останнім часом набула певної гостроти через нарощування противником саме обсягу застосування цих засобів.
Денис Кораблев: Хто дамбіл бамбурас 9 років?
– В основному інформаційні підрозділи та структури ФСБ, ГУ ГШ ЗС РФ, а також цілий ряд структур та контор, напряму пов’язаних із відповідним “директоратом” адміністрації бункерного довбня. “8-9-річне дамбілово бомбаса” – це один із напрямків інформаційно-психологічної спеціальної операції російської федерації стратегічного рівня, яка стартувала ще НАПЕРЕДОДНІ початку масового вторгнення російських військ на територію України.
Yura Zosin: Як Ви ставитесь до того, що воєнкоми нагло пакують людей в буси (які, як правило, без номерів або на польській реєстрації) і примусово везуть на комісію? Як з цим боротись?
– В країні війна, ті чи інші заходи органів військового управління, в тому числі у мобілізаційній сфері, зазвичай є наслідком наявності якоїсь проблеми чи потреби СОУ. Але при цьому дуже важливо, щоб ці заходи відбувалися у суворому дотриманні до норм законодавства нашої держави й не перетворювались на беззаконня. Бо інакше, очевидно, що це веде до розбалансування самої системи управління як у державі, так і в її війську. В кінцевому рахунку, будь-які “імпровізовані” та незаконні дії влади ведуть до безладу та хаосу як безпосередньо у суспільстві, так і у самій системі влади.
Іншими словами, владна “отсебятина”, в тому числі з боку військової її частини, потрібна та має позитивний ефект лише по місцю та по часу, де вона доречна.
Виктор Черняховский: Як ви оцінюєте кадровий резерв ЗСУ? Новостворювані бригади наповнюють досвідченими командирами? (Вибачте, дурню зрозуміло, як робити, але ж).
– Ну, головним чином, якість та професійний рівень будь-яких “командних кадрів” оцінює безпосередньо війна. Вона – самий об’єктивний та неупереджений, у цьому сенсі, “оцінювач”.
На мій погляд, у нашій нинішній ситуації добре, що ЗСУ взагалі мають “кадровий резерв” і достатньо стабільно працюють над покращенням його професійного рівня. Але, на жаль, як показує практика війни, певні проблеми у цій царині все ж-таки залишаються й носять достатньо системний характер. Це стосується як проблеми підбору та розстановки кадрів, так і безпосередньо процесу вдосконалення їх професійного рівня.
– Нічого не можу сказати про рівень досвідченості командної ланки у “новостворених бригадах”. Просто не маю відповідної статистики та інформації.
Alexandra Lee: Якщо можливо, прокоментуйте, будь ласка, причину (раптової?) появи цієї заяви:
“Росіяни однозначно запланували наступальні дії на лютий. Можливо, навіть наступного тижня це почнеться. Якщо не почнеться, то це винятково через те, що у росіян є проблеми з плануванням і виконанням», — вважає Член-кореспондент Британського королівського інституту оборонних та безпекових досліджень Олександр Данилюк.
Дякую!
– Цих причин може бути рівно дві, зокрема:
а) Британській королівський інститут оборонних та безпекових досліджень у особі Олександра Данилюка дійсно прийшов до такого висновку на основі аналізу якоїсь інформації, яка в нього є, й вважає необхідним поділитися цим висновком публічно.
б) Або Британський королівський інститут оборонних та безпекових досліджень робить це з якихось причин, обумовлених бажанням вплинути на суспільну\громадську думку й таким чином, в свою чергу, вплинути на процес прийняття рішень у політичній сфері.
Решта міркувань з цього приводу – лише похідне від цих причин.
Іван Яківчик: Доброго вечора. Як щодо армії дронів? Чи просувається їх розробка?
– Просувається, але я би не визначав поки обсяг цих робіт та заходів терміном “армія дронів”. Це очевидне перебільшення.
Maxim Gorban: Наскільки наші вкиди різного ґатунку по типу “танків не дадуть” реально впливають на прийняття рішення противником?
– Не в того питаєте й не про те…
Бо ваше визначення “вкид” мені не зовсім зрозуміле, тим більше у контексті “наші”. Якщо ви питаєте про оцінку рівня ефективності інформаційного протиборства, яке веде Україна з агресором, то його не варто оцінювати примітивним визначенням “реально впливають на прийняття рішень противником”. Яким противником, на якому рівні управління, стосовно чого?
Ви справді вважаєте, що противник приймає рішення, базуючись виключно й переважно на основі тієї інформації, яку він почерпнув з “наших вкидів”? Ви маєте настільки перекручене уявлення про сенс та зміст “інформаційної війни”?
Ну якщо це так, то вважайте, що “наші вкиди” ніяк і жодним чином не впливають на процес “прийняття рішень противником”.
Igor But: Какое максимальное количество мобилизованных может ставить Россия под ружье ежемесячно, ежеквартально, за полугодие, год (с учётом наличия экипировки, вооружения), и сколько нужно будет в таком случае призывать нам для того, чтобы удерживать существующие рубежи, а сколько будет нужно для наступления?
– Загальний мобілізаційний резерв рф оцінюється приблизно у 15-16 млн. чоловік. Однак, одномоментно всіх їх мобілізувати просто не вийде, в першу чергу, через обмежену “технологічну” спроможність російської мобілізаційної системи “обробляти” чітко визначену та обмежену кількість “мобілізантів”.
Ви цілком слушно підкреслили, що мобілізувати людину у військо – це тільки початок. Її необхідно озброїти, взути-одягти, нагодувати, спорядити, а головне – НАВЧИТИ воювати (або ВІДНОВИТИ у неї ці навички) і звести у відповідні військові формування.
Не виконання хоча би одного пункту з цієї мінімальної програми обробки “мобіків” приводить до того, що цей мобресурс буде витрачено НЕ ефективно й безглуздо, іншими словами, безцільно. І всі ці натовпи “забритих у солдати” хвилі “мобілізованих”, покликані “сокрушить укронацисткие ряды”, просто перетворяться у малоефективний натовп озброєних людей, мало на що здатний.
На сьогоднішній день російська мобілізаційна система здатна обробляти (за один цикл підготовки, це приблизно – 2 – 2.5 місяця, а не 1 місяць, квартал чи рік) приблизно 120-150 тисяч “мобілізантів”, перетворюючи їх більш-менш у подобу військовослужбовця й зводячи їх у додаткові формування або поповнюючи ними вже розгорнуті. Тобто саме цей показник (ну дуже й дуже приблизний) варто вважати визначальним щодо мобілізаційного напруження противника.
Таким чином, при розрахунку потенційної спроможності російського військового командування сформувати оперативні або стратегічні резерви треба виходити з того, що разом для відновлення поточних втрат та розгортання резервів зс рф кожні 2 місяця будуть мати у своєму розпорядженні до 150 тисяч “свіжих тушок” в умовах “тотальної” (читай – повної) мобілізації.
Lara Bauer: Колись багато розповідали про супутник, з якого Україна (завдяки фонду Притули) отримала право на користування. Чи отримує Україна дані з цього супутника? Якщо так – наскільки вони важливі. (Останнього часу я нічого про той супутник не чула та не читала).
– Отримує.
– Достатньо важливі.
Alexander Plaksin Ph: Як Ви оцінюєте ситуацію в районі Кремінної? Місцеві старобільчани кажуть, що техніка з росії їде колонами, дуже багато. Багато нової, не хлам по типу Т-62. Таке враження, що готуються до наступу. Якщо дублюю схоже питання, то вибачте.
– Оцінюю як достатньо складну, але не критичну. Противник не полишає свого прагнення вийти на рубіж річки Чорний Жеребець та захопити н.п., розташовані вздовж неї з півночі на південь. Також достатньо очевидними є його прагнення повернути Лиман та Куп’янськ під свій контроль. І так, останнім часом в районі північно-західніше Сватового, північніше та західніше Кремінної противник накопичує достатньо вагомі додаткові сили та засоби, явно збираючись впродовж якогось визначеного часу перейти до активних більш об’ємних дій, ніж це було ще донедавна.
Dmitry Ar: Розкрийте, будь ласка, ширше тему “2-3 місяці” на вирішення верхівкою РФ “екзистенціального” питання своєї країни. Дякую.
– Що значить “ширше”? Це питання й так є максимально широким, бо стосується проблеми стратегічного планування рф. Хіба що можливо розглянути її відносно ситуації у Сонячній системі.
– Але якщо ви маєте на увазі все ж таки “більш детально”, ніж “ширше”, то я цього робити не буду. Перш за все, через те, що не вважаю за потрібне ділитися у даному випадку ходом та послідовністю власних думок та висновків. Однак, зазначу, що викладений у тому посту, про який ви згадуєте, висновок став результатом моєї особистої, дуже упередженої та суб’єктивної оцінки загальної військово-політичної ситуації у світі. Вважайте, що то є моїм “завіхреніем мислі”.
Максим Масюк: Костянтин Машовець Доброго вечора, Костянтине! Питання наступні:
1. Який із напрямків контрнаступу ЗСУ на півдні Ви вважаєте найперспективнішим, враховуючи задачу виходу на ближні підступи до Кримського перешийку?
2. Ви на минулих ефірах заявляли про пряму небезпеку для угруповання ворога, яке сконцентроване на лівому березі Дніпра під Херсоном та Новою Каховкою. Розкажіть детальніше, в чому для них може полягати ця небезпека, враховуючи близькість Кримського перешийку та потенційно високу ймовірність спланованого відходу за нього?
Дякую!
– Поки, жодний, навіть враховуючи будь-які “задачі”. Для такого наступу відсутні багато необхідних умов.
– Так, у гіпотетичному сенсі вона продовжує існувати. Адже очевидно, що прорив ЗСУ по загальній дирекції Токмак – Мелітополь і далі до перешийків може сприяти оточенню цих сил та засобів противника. Однак, у вас є повне право сумніватися у реальній можливості цього, а у мене, відповідно, є право вважати це до певної міри цілком імовірним. Думаю, ключове слово тут – “швидкість” та словосполучення “ефективна дальність дії”.
Andriy Marchen: Пане Костянтине, запитання про минулі події приймаються? Якщо так, чи можете розказати про “падіння” Волновахи? Які сили з обох сторін використовувалися, та чому так швидко окупантам вдалося взяти це місто?
– На жаль, не маю відповідної інформації про ці події, і тому відповісти на ваші запитання не зможу.
Mykola Terletskyi: Цікаво почути Вашу оцінку зміни протягом 2022 – початку 2023 року спроможностей противника вести наступальні дії одночасно більше, ніж у одному операційному районі. Чи можна допускати, що до моменту виконання свого найближчого оперативного завдання противник вестиме наступальні бої (дії) тільки в межах українського Донбасу?
– Якщо ми маємо на увазі наступ саме оперативної глибини та масштабу, то це дійсно так. І відбулося це, звісно, не від хорошого життя. Судіть самі, виходячи з реалій нинішньої війни, щоб більш-менш успішно наступати на оперативну глибину, противнику необхідно зосереджувати та розгортати від 25-и “розрахункових” БТГр до 35-и (а на окремих напрямках до 40 чи навіть 42-х), помножте це на штатну чисельність підрозділів щодо особового складу та штатного ОВТ. Погодьтеся, що в такому випадку навіть моя, дуже обережна оцінка щодо 2-х умовних оперативно-тактичних угрупувань противника (а це приблизно 50-60 “умовних” БТГр) на окремому оперативному напрямку виглядає, як великий “аванс” і дуже сміливе допущення для російського командування. Вони не факіри, щоб діставати з кішені чи там циліндру по 50 повнокомплектних батальйонів зараз, мов кролів.
– Ні, допускати так не варто. Бо парадокс полягає в тому, що, не дивлячись на все вище сказане мною, вони все одно пробують наступати на максимально можливій (принаймні теоретично) кількості напрямків та ділянок. До цього їх підштовхує категорична вимога їхнього військово-політичного керівництва “забрати взад” і “стійко утримувати” стратегічну ініціативу.
Olga Krivenko: Що буде з Оріховом у продовж 2-3 місяців? Хочу додому!
– Я думаю, що становище прифронтового міста протягом вказаного вами терміну у Оріхового навряд чи зміниться. Хоча, звісно, цілком можливо він може перейти у статус або тилового міста, або стати ареною запеклих міських боїв. На жаль, і така вірогідність існує.
Kyryl Iurchenko: Якщо бойові дії припиняться завтра, то скільки рф треба часу/років, щоб відновити армію до стану 23.02.2022?
Чи очікуєте ви, що в деяких сферах вони адекватно модернізуються з урахуванням досвіду війни (наприклад, виробництво, використання БПЛА, дронів-камікадзе), а в деяких сферах ви не вірите, не бачите ознак, що вони зроблять адекватні висновки, чи відновляться вони в авіації?
– Дуже важко визначити цей термін, бо на нього впливає дуже багато ПЕРЕМІННИХ факторів, починаючи з обсягу та терміну дії санкцій проти рф, закінчуючи обсягами випуску металопрокату чи підготовки лейтенантів у їхніх військових училищах\інститутах.
Але, особисто у мене, не викликає навіть тіні сумніву той факт, що вони це будуть робити. Ця держава не може існувати у тій формації, в якій вона зараз існує без “головної причини” – вона або воює, або готується воювати. Без цього той треш, який відбувається у соціально-політичному та фінансово-економічному устроях цього “государственного образования”, сам по собі існувати не може, він протиприродній будь-яким проявам розвитку людської цивілізації.
– Звісно, що вірю… І на мій погляд, це стосується головним чином усього різноманіття ведення бойових дій на суходолі. Росія – яскраво виражена континентальна держава, в її армії Сухопутні війська завжди головні. Думаю, саме в них і можливі в першу чергу якісь вагомі трансформації.
Светлана Иванова: Какие шансы есть, что они захватят или окружат Харьков?
Чи працюють байрактари, які були куплені та подаровані вам? Чи вже всі позбивали?
– Поки не дуже високі, але це зовсім не означає, що протягом якогось терміну внаслідок зміни стратегічної (оперативної) ситуації у війні вони в них не зможуть з’явитися.
– Працюють. Ні, всі не позбивали.
Юрій Олексійович: Чому майже нічого не робиться, щоб підвищити якість підготовки нових мобілізованих до ЗСУ? Як на мене, це головна проблема Сил Оборони.
Починаючи з військкоматів (особисто знаю, як визнали деяких придатними чоловіків 50+ з хворобами). Можливо, потрібно на стадіі прибуття в навчальні центри проводити тести на фізичний стан або зробити так, щоб у штурмові підрозділи ДШВ, МП, підрозділи прориву потрапляли чоловіки не старше 40 років, за 40 років – це механіки, водіі, танкісти, арта, за 50 років (по бажанню) – це тил, охорона стратегічно важливих об’єктів, блок-пости, патрулювання.
Чи правда, що підготовка в навчальних центрах триває (офіційно) не менш 7 днів? Знаю випадки, коли і менше. У нас дофіга батальонів ТрО зформовані 11-10 місяців, а по факту це загін просто одягнених та озброєних стрєлкотнею чоловіків, які потрапляючи на Схід, не знають, що їм робити (останній приклад БТрО з Лубен), тому шалені втрати та залишення позицій.
Чому кістяк піхоти, сержанти не проходять підготовку за кордоном? Може, щоб не призивати вчорашніх “піджаков”, які прогуляли війскові кафедри 20 років тому, готувати з допомогою союзників із досвідчених солдат та сержантів, хоч навіть без вищої освіти? Люди у нас – головний ресурс?
– Слухайте, війна іде. Проводити регулярні військові збори з приписним складом (мобілізаційним резервом) просто немає часу і немає на це відповідних сил та засобів. Людей спочатку мобілізують і готують вже безпосередньо у лавах ЗСУ.
– Це неправда. Військовослужбовці ЗСУ, в тому числі з піхоти та у ранзі “сержант”, проходять підготовку за кордоном. Звісно, що не всі, й звісно, що не зі складу всіх частин та з’єднань.
– Певний сенс у вашій пропозиції цілком є. На мій суб’єктивний погляд, толковий офіцер скоріше получиться з досвідченого солдата та сержанта, ніж з “метросексуала”, який має за плечима “фрагментарно” військову кафедру якогось інституту.
На сьогодні вже доста, трохи втомився бити по клавішах.
Завтра продовжимо…
