Не ми обирали війну, вона обрала нас
Що це? Давай поближче.
Ми «подворачуємо» наш Мавік і роздивляємось, як здичавілий вовчанський кіт їсть тіло мертвого окупанта. Те, що раніше нас би шокувало, сьогодні не викликає жодних емоцій.
Вовчанськ – це чистилище, це якийсь утилізатор російської біомаси. Місто зруйновано вщент, це якийсь марсіанський пейзаж, не вціліло жодного будинку. Вовчанськ зруйнований більше за Бахмут, єдине місто, з яким його можна порівняти, – це Марʼїнка, в якій теж нічого не вціліло. Трупи ворогів розкидані по всьому місту, й їх ніхто не збирає, вони нікому не потрібні. «Русские своих не бросают»? Залиште ці казки для «отрядов путина». Бросають, ще і як «бросають», наскільки вистачає зору – усюди трупи російських солдат, більшість з яких понівечені й розірвані на шматки, адже по місту працює арта, прилітають КАБи, а вночі відпрацьовує ТОС «Сонцепек». Але найбільше шокуючим є те, що прямо по цих трупах на наші позиції пруть і пруть нові полчища загарбників, щоб приєднатись до цього гною. Здоровим глуздом це зрозуміти неможливо, що їх примушує лізти по трупах їх попередників? Ви же бачите, що сталось із тими, хто наступав до вас?
Спілкуючись із полоненими ворогами, я дійшов висновку, що вони прийшли нас вбивати заради грошей, якоїсь ідеологічної мотивації я не почув. Згадав, як пророк Мухаммад (мир йому!) сказав:
«Не настане Судний День, доки не оголить Євфрат гору золота, через яке люди битимуться, і з кожної сотні буде вбито дев’яносто дев’ять. І кожен із них буде себе запевнювати: “Можливо, саме я врятуюсь!”».
Звісно, Вовча не Євфрат, але мені здається, що кожен із загарбників, наступаючи на трупи попередників, думає, що саме він врятується і отримає купу путінських грошей.
Вдень чергова спроба штурму, декілька одиниць бронетехніки і купа штурмовиків із напрямку села висуваються на позиції нашої піхоти. Хлопці стискають зброю і готуються прийняти бій. Ми підіймаємо важкі бомбери і «каруселью» відпрацьовуємо по броні й по ворожій піхоті. Броня палає, піхота розбігається, її добивають наші FPV-дрони. Чергова спроба наступу зазнала краху. Але за пару-тройку днів вони знову полізуть прямо по трупах, ніби якась сарана.
Війна за ці три роки стала зовсім іншою, вона стала високотехнологічною. Вночі над Вовчанськом розгортаються повітряні бої безпілотників. В дитинстві я подивився першу серію саги «Зоряні війни» і був у захопленні від фрагменту, як дрони бʼються з дронами. Минуло 40 років, тепер я сам учасник битви дронів. Ворожі FPV-дрони полюють на наші важкі бомбери, ми від них ухиляємося, намагаємось обхитрити, втекти. Сучасна війна потребує багато дронів, це зараз і розвідка, і ураження, і прикриття піхоти та техніки. Тому армія потребує дронів. В реальному повітряному батлі виграє той, у кого:
1. Більше дронів;
2. Дрони функціонально кращі;
3. Екіпажі з талановитими операторами і досвідченими командирами.
Ворог традиційно для себе використовує тактику навали, масовість і байдужість до втрат – їхній основний козир. Ми не маємо таких ресурсів, тому нам життєво необхідно відточувати майстерність своїх дій, обіграти на маленькому клаптику розумом і хитрістю, ось наш козир.
Війна не завершиться після 20 січня (читай – інавгурації Трампа), ворог відкрито каже всьому світу, що вони не збираються зупинятися. Припиніть слухати експертів, що вже рік протирають вам мозок про перемовини, призупинення, замороження і т. ін. Вам ще не набридла «арестовщина» про два-три тижні? Ви вже три роки вірите в порожні обіцянки. Краще готуйтеся виживати й боротися в довгу. Виживе і виграє той, хто буде не очікувати швидкого закінчення, а буде готуватися жити в таких умовах на довгу перспективу. Моя думка – нам всім доведеться воювати, можливо, і жінкам також. Росія не просто не збирається зупинятися, вона вже підкреслює свої апетити на наступні країни. Дивлячись на те, як всі без виключення європейці бояться і не хочуть воювати, стає зрозумілим, що це лише мотивує агресора на подальші дії.
Спілкуюсь з побратимами, обговорили світові новини, один каже:
– Уявіть, а якщо почнеться Третя світова війна?
– Ми вже три роки (насправді десять) на передовій цієї війни, нас вже нічим не здивуєш. Ми зараз найбільш досвідчена армія у світі. Не ми обирали війну, вона обрала нас.
