Герої та жертви

Є три категорії жертв політичних режимів:

1) Боролися проти режиму і постраждали від нього.
2) Випадкові жертви.
3) Були частиною режиму, але потрапили під “перетрахивание кадров” або “чистку”.

Я тут не згадую, про тих, хто вкрав, попався, оголосив себе жертвою режиму.

Чи усі три категорії заслуговують пам’яті та прославляння? Ось, наприклад, сьогодні день народження Василя Стуса. Він незламний герой, який протистояв режиму. А чи є таким героєм, простий дядько, якого замели для статистики. Ні, він лише жертва. Героїв потрібно прославляти, а жертв пам’ятати.

А що з третьою категорією? Наприклад, із керівником НКВС Єжовим, автором цитати “Передайте товарищу Сталину – произошла чудовищная ошибка”? Він герой чи жертва? Якщо хтось захоче зарізати перехожого, але випадково сам поріжеться – він хто? Він злочинець, а не жертва.

Радянські репресії нами сприймаються досить однозначно. Давайте розглянемо приклади, по-іншому закріплені в нашій масовій свідомості.

Учасники радянського вторгнення в Афганістан, хто вони? Бачте, я вже готую аудиторію до відповіді. Я міг написати учасники війни в Афганістані, і тоді б відповіді багатьох змістилися. Однак, хто вони, герої чи жертви режиму? Не поспішайте із відповіддю.

Російських чмобіків ліберальні кола на Заході часто подають як жертв режиму. А в чому різниця між чмобіком та Єжовим? Той, хто підтримує режим, незалежно вільно чи невільно, є його частиною, а не його жертвою. Ось тепер і дайте відповідь про учасників війни в Афганістані. До речі, ви знаєте, що учасники радянського вторгнення в Чехословаччину та Угорщину теж мають статус учасника бойових дій і вже давно. Ну ще б за жертв режиму їх подали, було б якось не так колько в очі, але…

Уявіть, як полонений чмобік залишиться в Україні і через наддцять чи ндесять років отримає громадянство. Йому теж потрібно давати статус учасника бойових дій?

Питання героїв, жертв і злочинців не таке однозначне, як нам би того хотілося. Я міг би навести вам купу набагато складніших прикладів із російсько-української війни. По-справжньому складних прикладів. Але зможете прочитати про це хіба що в моїх, виданих після смерті мемуарах, які навряд чи я колись почну писати.

Люди, які нездатні адекватно реагувати навіть на нейтральну фразу про котячу любов, тим менше будуть здатні раціонально оцінити такі приклади. Тоді навіщо?…