Скабєєви та сімоньянши вже поруч з нами
Єдність країни, наша солідарність – запорука нашої майбутньої перемоги. Найбільший злочин проти країни в умовах повномасштабної війни – це спроби розколоти суспільство, посварити українців, використовуючи найцинічніші технології інформаційних спецоперацій. Бо вигодонабувач від цього один – наш ворог, російська федерація.
Прикро, що сьогодні в соцмережах ми спостерігаємо за організованою технологію розколу, коли боти з порожніми сторінками дозволяють собі ображати військових і медиків, а потім «позитивні блогери» Банкової використовують це для власних політиканських цілей, які суперечать інтересам держави.
Політтехнологи, які раніше працювали на Януковича та його людей, а сьогодні знову окопалися на Банковій, добре знаються на провокаціях і технологіях розколу суспільства. Люди з орбіти Банкової, як і анонімні телеграм-канали влади, дозволяють собі публічно використовувати мову ненависті і розколу, принижуючи мільйони українців, які воюють і волонтерять, з 2014 року захищаючи країну.
За брудними провокаціями проти Катерини Поліщук «Пташки», Масі Найєма, Віталія Кличка, а також спецоперація проти «ЄС» та Артура Герасимова, якому приписали так звану «ботоферму», не надавши жодного доказу, стоять ті ж самі люди – послідовники баканова і наумова з СБУ, які працюють для провокації внутрішнього розколу.
Цього не буде.
Ми наголошуємо, що наша команда в 2014 році почала творення сучасної української армії. Всі ці роки ми системно розвивали і підтримували ЗСУ, це наша ідеологія. Ми висловлюємо щиру повагу нашим Героям і вітаємо з отриманням заслужених нагород від української Держави.
Ми допомагаємо батальйонам і бригадам, не запитуючи про їхні політичні вподобання, бо сьогодні в нас немає партійних прапорів. Український народ об’єднаний і працює та бореться під єдиним українським прапором.
Окремо звертаємося до всіх наших прихильників не вестися на жодні брудні провокації проти єдності і утриматися від будь-якої участі в спровокованих інформаційних війнах в соцмережах, які рясно провокують «корисні ідіоти» у владі.
Можна сказати, що на злодії і «єрмалка» горить. Показово, що глава ОП публічно долучився до цієї організованої його ж офісом інформаційної спецоперації.
Мета цих ІПСО зрозуміла. Банкова, де працюють технологи Януковича і колишні помічники регіонала тедєєва, повернула цензуру часів януковича. Повністю зачищене інформаційне поле, цензурований телемарафон, закриті незалежні телеканали повертають нас в часи тотальної цензури і керованого інформаційного простору. Свобода слова та інформація про діяльність опозиції залишаються суто в соцмережах, тому спецоперації добралися і сюди з метою спровокувати срач, розколоти суспільство і дискредитувати опозицію.
Так, українське суспільство змінилося. Воно здатне відділяти факти від маніпуляції і брехні, мета якої – дискредитація і розкол. Фактом лишається те, хто що робить в час цієї війни.
Наша команда сьогодні – на полі боїв і на волонтерському фронті. Ми щоденно допомагаємо ЗСУ, ми маємо низку гуманітарних програм і віддаємо перевагу цим конкретним справам замість участі у віртуальних срачах.
Рано чи пізно люди будуть знати, хто де був на початку війни і що конкретно робив для обороноздатності в 2014, в 2019-2022 роках і з початку широкомасштабного вторгнення.
Правда і Україна переможуть.
До речі, більше хейту, ніж на Пороха, я не бачила ні до кого.
Майже 9 років йде війна (для когось менше року) – і всі ці 9 років його хейтять. Хейтить більшість – а це мільйони. Додамо сюди 9 років хейту й від росіян, хоча їх емоції нікого не хвилюють, але в сумі з хейтом невдоволених українців це ого-го яка масована атака на психіку.
Хтось спокійно встає поряд і йде в тому ж напрямку, а хтось відступає на крок у бік і вже йде паралельним шляхом, а потім його доріжка повертає в бік, і ось вони вже наче туди, але й не туди. Ніхто й не прив’язував, і не зобов’язував, йди собі, куди хочеш, але тут сам факт.
У більш слабкої людини було би кілька “шансів” звернути:
– після Майдану, якось домовившись з росіянами. Проковтнути образу української нації, бо ж саме більшість наших співгромадян її проковтнула. Поставити особисте над національним. Наступника обирали саме за принципом “той не закінчив війну – цей домовиться”.
– створити такий самий цирк на телебаченні, почати підігравати більшості, записувати відео про “какая разніца как называєтся уліца…”, “єслі горят фонарі…” Натомість у мене особисто залишився спогад від “якості” роботи наших журналістів, яким ніхто не закривав рота й на яких ніхто не давив – хейт, брехня та чиїсь груди в футболках з розтягнутим написом “я тобі не дорогенька”. В країні війна, а у нас груди і написи. Написи і груди. Це все, вибачте, що я про таких “журналістів” запам’ятала.
– міг стільки ж разів відпочивати на курортах та залежати від загального схвалення. В тому то й справа, що тут складний вибір: ти або перебудовуєш пострадянську країну на проєвропейський лад, або переймаєшся наступними виборами і своєю участю в них. Два в одному з нашим суспільством не вийде. Перейматися наступними виборами легше, аніж проводити свою країну шляхом хоча би Польщі, це наче пропонувати: “буде боляче, холодно й голодно, але нам туди треба, нам зрештою там буде краще”. А ми такі: “ні, нам не треба боляче, нам треба, щоб як раніше, щоб тепло, світло і цілуватися під пам’ятниками Леніну, бо “какая разніца”, і нехай би стояв той Пушкін, і взагалі не в цьому справа, і ти здав Крим, ко-ко-ко…”
– міг бути наркоманом чи алкоголіком, міг бути слабким дипломатом та мародером з бюджету країни. Натомість в 2019-му залишив країну з грошима, а не з діркою від бублика, як Янукович, – і нехай хейтери доведуть інше.
– був ще шанс купити гордонів чи шустерів, перекупити Квартал у Коломойського і використати його у власному піарі. Ну міг же, теоретично! Щоби ті снаряди українського виробництва, які були розроблені наче в 2017-му чи 2018-му, сьогодні би вже вироблялися масово, а не пролежали як ідея чи сира розробка десь під купою заборон. Ті, які сьогодні подаються як перші, нарешті розроблені.
Натомість хейт розміром з вселенський ураган. І зневажливе: “Пєтя, закрий рота своїм ботам!” Незрозуміло, кого вони мають на увазі. Тих, хто йде далі, за метою, напевно. Всі, про кого можна було би сказати, що він пише за гроші Порошенка, воює за гроші Порошенка, лікує за гроші Порошенка, вони вже звернули. Залишились ті, кому просто в ту ж сторону. Якщо когось ще можна купити, то його, звичайно, купить офіс президента, і ми час від часу будемо бачити цих людей, це прогнозовано та не дивує.
Я одне хочу сказати: великі ті люди, які послідовні. І коли ти йдеш, довго йдеш, а потім повертаєшся і бачиш поряд тих, хто також дійшов, навіть якщо з десяти один, то цей один коштуватиме десятьох. Я так вважаю.
* * *
Невелике спостереження. Серед тих, кого називають скотом – відкриті сторінки, нерідко з власною думкою. Серед їх опонентів – закриті сторінки. Я так шукала старих знайомих в фейсбуці – закриті. І це так збігається з їх характером, бо одна топила за росію, а інша мріяла про шалену популярність у Києві. А як війна – то ні риба, ні м’ясо. І перша, і друга – як страуси, голову в пісок.
У мене є для вас складна моральна задачка.
Пам’ятаєте “Мертву зону” Кінга? Джонні Сміта там хвилювало питання: що мала би зробити людина, яка потрапила у минуле і зустріла там Гітлера, вже напевно знаючи про майбутню війну, Голокост, концтабори, мільйонні жертви?
Джонні мучило це питання, бо він, будучи екстрасенсом, напевно знав, що Грег Стілсон може стати новим Гітлером і розв’язати війну. Це знання вимагало від нього дії, але разом із тим він був переконаний, що “вбивати – це сіяти зуби дракона”.
Кінг вдало викрутився з того сюжету: Джонні почав стріляти у політика, але не вбив, а налякав і примусив облажатися; при цьому загинув сам, але він все одно був невиліковно хворим. Одже, все чудово склалося: Стілсон не вбитий, але нейтралізований, а Джонні все одно б помер…
* * *
Коли я бачу молодих, енергійних блогерів та блогеринь, які завчено вигавкують: “порохоскот, порохоскот, скоти, секта!” – я бачу Сімоньян, Соловйова та Скабєєву. Там теж починалося з дегуманізації опонентів. Ті, хто істерив про нацистів та бандерівців, закономірно стали надихати реальних вбивць. Я знаю наслідки.
Навіть не прогнозовані наслідки, а поточні. Саме така дегуманізація, істерія щодо “бариги” та “мародерів” призвела до того, що влада не чула єдину політичну силу, яка одночасно із західними партнерами закликала готуватися до вторгнення; казала, як саме треба готуватися. Штучно згенерована ненависть заклала вуха. Народ, замість того, щоб вимагати підготовки, чекав, коли ж нарешті посадять “баригу”, і також не слухав попередження.
Дельта між фактичною кількістю загиблих і кількістю загиблих у випадку, якби не “прої*али” і є наслідком, жахливим наслідком.
То що ми маємо робити, коли бачимо поряд Скабєєву чи Сімоньян і напевно знаємо, що вони можуть накоїти? Категорично зауважу, що не закликаю стріляти, і теж вважаю неприпустимим “сіяти зуби дракона”. Але ми не можемо, як Кінг, просто написати зручний сюжет. А скабєєви і сімоньянши не можуть облажатися в умовах теплої ванни – їхнє лайно швидко перетворять на інформаційне повидло.
То який у нас вихід?
А ще буває поважний блогєр починає писати, вибачте, про “сиві яйця” або навпаки про “жєлєзниє яйца”, підмахуючі при цьому пролетарським смакам аудиторії іншими гидотними оборотами типу “всцятись/обісцятись” та “камсамол”, і потім піняє, мовляв, фейсбук не цінує і не виносить дану творчість в топ-100 всіх часів і народів.
Те, що фейсбук поки не перетворився на “квартал-95” попри всі потуги сімпатічнійшого Подоляка, і що саме тут концентруються люди, які відмовляються хавати позитивну пошлятину, їм в голову не приходить.
Ну з тєлєком же вийшло оскотинити – чого ж тут не так, в чьом дєло, почєму мєльчаєт прайс?
Уявляю, як вони будуть здивовані, коли правда знесе і телевізійну оману, а це обов’язково станеться, “шашликі” не діють довго, так вже було не один раз, тепер буде тим більше.
От коли всі побачать, хто кому Арахамія, тоді поржом.
* * *
Всі ж розуміють, що чимось треба відвести увагу зокрема від поїздки Арахамії до Фірташа, шикарного життя заступника ОП Тимошенка, мільярдів Резниченка на фірму подруги та махінацій деяких “слуг” з гуманітаркою?
Кращої технології ніж “ображений герой” бути не може, бо простого мовчання “позитивних” вже недостатньо.
Її і застосували, і всі повелися.
Якщо на таке можна розвести фейсбучних ерудитів, то уявіть, що можна витворяти з народом простіше, один Поворознюк чого вартий. Та пофіг Єрмаку-Подоляку на вас, на нас, на Пташку, на залишившихся в полоні, на всіх симпатиків Зеленського і Порошенка, що стоять в одному строю і живуть в одних бліндажах – їх цікавить виключно власна дупа в теплому кріслі, раз продовжують займатись таким гівном.
Пам’ятаєте анекдот про доньку рабина, яка начебто була повією? І як потім виявилось, що не було у рабина ніякої доньки, але це вже нікого не цікавило! Сказали, почули, повірили, розповіли іншім. Спробуй потім довести протилежне… А ще є стара як світ мудрість «Розділяй і володарюй», якою дехто дуже якісно насобачився користуватись. Головне тут – розділяй. Наполегливо. Не зупиняючись ні на мить… розділяй. Бо якщо вони стануть поруч, лікоть до ліктя, то… Ні. Ну його нах. Цього не переживуть десь на берегах Неглінки. А може і в окремому (не обов’язково в головному) кабінеті на Банковій.
Я, звісно ж, можу помилятись, але таке враження, що хтось, дуже, сука, обдарований давно почав створювати так звані сплячи акаунти і групи, витрачаючи на це шалені гроші. (Звісно ж не свої). Не важливо, що писати на цих сторінках (можна взагалі нічого), але головне, щоби їх можна було асоціювати з відомим політиком. Згадайте, будь ласка, скільки разів до вас ломились «в друзі» акаунти, які неможливо чітко ідентифікувати. Якісь «Таня Українська» або «Микола Черкаський», патріотична аватарка та у більшості випадків закритий акаунт. Або відкритий. Вісім фото, п’ять з яких показують, що перед вами прихильник відомої політичної сили. Все! Цього достатньо! Згадали? Чудово…
Ви їх відштовхуєте, але наполегливо лізуть нові. Лізуть і паралельно чекають свого часу. Чекають команди «фас»на те, щоби вчепитись в горлянку того, на кого вкажуть. Почати виплескувати неймовірну кількість бруду, не добираючи слів. Чим відоміший об’єкт та брудніше лайка, тим краще. Швидше звернуть увагу…
Багато моїх друзів чомусь вважають, що цю відмашку дає хтось в офісі тієї самої відомої політичної сили! Так начебто було в історії з Масі Найємом. І так начебто є в ситуації з Пташкою. Вважають, забувши відповідь на просте питання «Навіщо?».
Давайте змоделюємо ситуацію? Вирішив, наприклад, особисто Порошенко (або його довірена особа) віддати команду на фейсбучне цькування Пташки. І ось… Мммммм… Далі я не знаю, що писати, тому що це суцільне безглуздя. Навіщо? Щоби що? Відомий європейський політик вирішив в такий спосіб відплатити дівчинці, яка в своєму дописі подякувала його політичному опоненту?.. Ви зараз смієтесь, друзі? А ось я ні. Тому що чув від друзів прохання на кшталт «Зупиніть їх». Зупинити кого? Свору нонейм акаунтів? А з чого хтось вирішив, що усі вони ДІЙСНО прихильники «ЄС» чи Порошенка, які керуються за змахом руки? Аххххх, фоточки відповідні на сторінках херпоймікого? Дійсно, аргумент! Нещодавно прочитав коментар цікавий. Людина заморочилась та прослідкувала усі акаунти хейтерів Пташки під одним з відповідних дописів. Виявилось, що відсотків вісімдесят з них, а може і більше… херпойміхто. Когось це зацікавило? Ні! Дійсно, а навіщо, коли вже піднялась така хвиля. Аж САМ Єрмак написав допис, згадуючи якогось політтехнолога, який раніше працював на «регіоналів». Гадки не маю, про кого мова, але дещо нагадаю:
– Пташка з батальйону «Госпітальєри». А Яна Зінкевич – депутат від «ЄС». Думаючим пояснювати нема що, а дурні не зрозуміють.
– На Банковій зараз сидить людина, яка і навколо Януковича бігала і про «харошева дядю» Медведчука тексти писала. До речі… Саме цю людину деякий час тому спіймали на використання ботів для накручування вподобаєк під своїми «геніальними» дописами. А якщо можна (за отдельный кошт) попросити лайкнути своє, то чому не можна зробити інше? За трохи іншу суму вилити бруд на іншого?
Але це так… Просто думки та припущення! Одне можу сказати ТОЧНО, хтось дуже якісно грає у гру «Розподіляй та володарюй». Проста гра. Нічого важкого. Треба тільки вчасно повертати вентилятори та лопатою кидати лайно! Зовсім не здивуюсь, якщо десь приготована інша свора, з іншими аватарками, дописами та фотографіями політичних вподобаєк. І вони теж чекають свого часу. Окремої команди на цькування когось із тих, хто підтримує «ЄС», «Голос» або ВО «Свобода». Просто повернуть вентилятори в інший бік і почнуть працювати лопати, накидаючи лайно. А ми да, ми будемо гризтись один з одним. Сперичатись. Крити матом… Тобто грати в гру «Розподіляй та володарюй». Вірніше, нас будуть грати, щоби, не дай Боже, у майбутньому не стали поруч один з одним.
І як тут не згадати давно відому пісню:
«… Кукол дергают за нитки:
На лице у них улыбки,
И играет клоун на трубе.
И в процессе представленья
Создается впечатленье,
Что куклы пляшут сами по себе.
Ах, до чего ж порой обидно,
Что хозяина не видно, –
Вверх и в темноту уходит нить.
А куклы так ему послушны,
И мы верим простодушно
В то, что кукла может говорить…».
Все, що я написав вище, – це мої думки. А погоджуватись з ними чи ні – право ваше. Але для мене важливо те, що Пташка чи хтось інший робив і робить на війні, а вже потім те, що вони пишуть на своїх сторінках. Слова забуваються, а вчинки залишаються!
Гидко хейтити за переконання.
Щодо скандалу навколо Пташки з “Азовсталі”. Нагадаю, Пташка написала пост на підтримку Зеленського і наразилася на ударне обурення в коментарях. Що я можу сказати з цього приводу?
Перше. Порохоскот. Шоколадник. Порохолиз. Іди працювати (ФОПу, який щомісяця сам податки платить). Московський наймит (ветерану російсько-української війни, який має державні нагороди). Ти чому не на фронті?! (солдату ЗСУ на фронт). Та ти не в ЗСУ! (солдату бойової бригади ім. Чорних запорожців). Ти не воюєш, ти в тилу (солдату, який на фронті півроку без ротації, не враховуючи боїв під Києвом у добробаті). Наймит Вальцмана (хіба ж це прояв ксенофобії?). Ти з яких грошей живеш?! (ФОПу, чиї дані є у відкритому реєстрі Мінюсту і який про доходи у податковій звітує щокварталу). Тобі Порошенко платить з накрадених грошей (жоден суд Порошенкові вироків не виносив, а мій єдиний дохід останні півроку – з/п солдата ЗСУ). Порохосрань, ї*анутий, потвора, мразь, тварюка! (ознаки високої культури)…
Це те, що мені РЕГУЛЯРНО пишуть у коменти. Переважно особи без аватарок із заблокованими профилями. Частина їх не приховують, що вони прибічники ЗЕ. Не бракує й інших прибічників.
У березні кілька разів навіть не за критику, а за пости-питання до Зеленського мене навалами ботів атакували по кілька днів, так що вперше у житті я закрив коменти. Відбулося це в момент, коли я таки справді був на фронті, під Києвом, як доброволець. Я це пережив, на хейт не скаржився.
Хоча мені фантазії бракує, що сталося б, якби щось подібне відбулося з опозиційним блогером в часи президентства Порошенка.
Друге. Чомусь взагалі не здивувало, коли фрази “Пташка має повне право підтримувати президента Зеленського, не вам її за це засуджувати!” пишуть ті самі особи, які у 2018-му писали Дмитру Іванову та покійному Глібу Бабічу “Ти не маєш права підтримувати Порошенка, ти військовий, ти присягав народу!” Що лицемірство – то фірмова ознака противників Порошенка я писав не раз і ще раз переконався.
Й третє. Має право Пташка підтримувати Зеленського? Так. Має. Так само, як я маю право підтримувати Порошенка. Підтримувати різні політичні сили – невід’ємне право громадянина в демократичній країні.
Гидко нищити людину ненавистю за політичні переконання. Політичні вподобання – то тема для дискусій і для аналізу судових вироків, якщо вони є. Але не для хейту.
Повторюю. Гидко й бридко хейтити людину за політичні переконання. Пишу як людина, яку за переконання хейтять регулярно.
P.S. Ща мене звинуватять, що продався Подоляку. Боти Подоляка нагоди не пропустять.
* * *
Виставу довго готували. Вклали великі гроші. Але вистава провалюється, глядачі виходять із зали, в акторів летять огризки яблук. І тоді на сцену вибігає режисер – рятувати ситуацію. Знайомо?
Помилуйтеся на допис. От він, режисер провокації навколо Пташки з Азовсталі. Кілька днів на мережах крутили цю тему. Звинувачували прибічників Порошенка у цькуванні. І що? Топові блогери-порохоботи писали пости про те, що не можна цькувати людину за переконання і що огидно засуджувати військову. В коментах порохоботи дякували Пташці за мужність. А в той самий час шанувальники ЗЕ, устинівські голосята та інші дотичні билися в істериках і сипали погрозами масової фізичної розправи. “Ви перейшли межу”, “вас оберігає лише наше терпіння”, “ви пожалієте, але буде пізно”. Я нічого не пропустив?
Гей ви, межоперехідники! Вам нагадати, хто виграв вибори до Київради, попри старання влади і дотичних? А нагадати вам, як напередодні вторгнення колона порохоботів розтягнулася від Михайлівської до Банкової через Хрещатик, а ви тоді істерили коментами від “звідки їх стільки?!” до “з кулеметів їх!”. Щось помінялося? Так, помінялося. Чимало порохоботів пройшли фронт. А чимало прибічників ЗЕ втратили майно і рідних, бо підготовка до травневих шашликів чомусь не захистила від окупантів.
Без перебільшення, градус ненависті з боку противників Порошенка вчора злетів до рівня Скабеєвої і Соловйова. Злетів так, що проти волі виникло питання – а чиї боти насправді хейтили Пташку? Чи не грандіозна провокація все це? Що провокація не зайшла, було очевидно.
І от, на сцену вийшов режисер. Вітаємо. Дуже раді за нагадку про технології розколу суспільства і про політтехнолога, що працював на регіоналів. Нагадаю лише, крім всього переліченого, Михайло Подоляк був ще й безпосереднім керівником Анатолія Шарія в часи, коли вони обоє працювали в “Обозрєватєлє”. Так-так, це коли сам Єрмак був помічником одіозного нардепа-регіонала Ельбруса Тедеєва.
Спектакль провалився. Актори психують, несуть відсебятину і цим лише множать гармидер. Режисер судомно намагається виправити ситуацію.
А нам чомусь навіть не смішно. Пташку шкода. Сподіваюся, все у неї тепер буде добре.
Как же вы затрахали уже.
Знаете, что такое быть идиотом в обывательском смысле слова? Это когда ты делаешь одно и тоже, надеясь на разный результат.
Сначала вы лепите себе кумиров, пускаете слезу умиления на героических и медийно-известных людей, цепляете фото на майки и флаги, политики ручкаются и делают селфи. А потом в один прекрасный момент ваш кумир делает или говорит что-то, не вписывающееся в вашу схему “Правильный герой, анатомия и физиология”, и вы начинаете его 3,14здить ногами с упоением и с таким же завзяттям, как вчера лобызали в “змарніле личенько”.
Может, хватит? Может, давайте уже как-то без пафоса и возложения надежд, которые герой не просил на него возлагать? Может, суть демократии в том и заключается, что любой человек имеет полное право “вылизывать жопу” на свой вкус? Любой человек: военный, гражданский, умеющий петь песни и без слуха совершенно, прошедший Азовсталь и просто бабка из твоего подъезда.
Знаете, мне написали про врача из Мариуполя, который остался один на всю больницу той страшной мариупольской весной. Остался один. И спасал, кого мог, иногда падая в обмороки от усталости, а я даже не знаю, как его зовут. Так вот. Если я когда-то его встречу и узнаю в лицо, то пожму руку. Хотя с вероятностью в 43% он за рыгов голосовал, а с вероятностью в 27% – за зелень.
Да, он виноват в последствиях своего выбора.
Да, лучше бы он сделал другой выбор.
Но, блд, вот так это и работает.
Не нравится демократия? Так, может, вам просто поменять страну проживания на ту, где 90% голосуют уже 30 лет как положено?
