Телефонними розмовами путіна не зупинити
Якщо комусь зі світових лідерів хочеться подзвонити Путіну, найкраще робити це десь під ранок із Києва. Можна з Харкова чи Одеси, Сум, Херсону, Дніпра чи Запоріжжя.
Трохи будуть відволікати вибухи, прийдеться спускатися в підвал або на паркінг, може вибити світло і звʼязок, але розмова точно складеться більш реалістична. Прийде усвідомлення, що вбити можуть конкретно тебе тільки за те, що ти смієш жити в Україні. Й протидією Путіну має стати посилення українських сил протиповітряної оборони.
Раптом усвідомиш, що в Москві не закінчуються ракети і шахеди, якимось чином рф обходить санкції, зміцнюючи свій ВПК. А отже для закінчення війни треба знищити російські військові заводи, отримавши дозвіл бити далекобійними ракетами по цих цілях.
Розмови з людожером лише легітимізують його й ніяк не впливають на апетити. Людожерів треба знищувати, тільки так можна закінчити жахіття, це розуміли ще брати Грімм. Тому іноді німецькі казки більш реалітсичніші, ніж документи ООН…
Два роки путін знаходився в міжнародній ізоляції, витягти його звідти зараз взялися Генсек ООН Гутерреш, угорський премʼєр Орбан, тепер підключився німецький канцлер Шольц. Це дуже хибна політика, яка не сприяє закінченню війни, це повтор помилок 2008, 2014 року, коли Путіну сходила з рук агресія і порушення міжнародних кордонів. Це заохочення до продовження війни. Хтось правда вірить, що Путін піддасться на вмовляння вивести війська? Їх можна тільки вибити.
Треба аби західні лідери, що відвідують Київ, залишалися тут бодай на один день з ночівлею. Дуже прочищає мізки. Й, якщо ти реаліст, можеш дуже чітко намалювати найближче майбутнє країн Балтії чи Польщі… Якщо не зупинити путіна разом зараз. І не телефонними дзвінками, а санкціями й зброєю.
Дзвінки кремлівському терористу і кату з вільного світу сприймаються ним як заохочення до подальших злочинів.
Натяки на швидке закінчення війни зміцнюють його переконання в тому, що це мусить бути на його умовах.
Цей хижак у відповідь посилює атаки, бо він відчуває можливість зруйнувати так тяжко вибудовувану коаліцію свободи…
Він не діє в рамках зрозумілої на Заході логіки чи здорового глузду. Єдиний шлях зупинити його – показати перевагу сили, тиску і єдності. Всі інші загравання та пропозиції призведуть до подальшої ескалації.
Це не війна між двома країнами за територію, це війна осі зла за нові правила функціонування світу – переваги права сили над силою права. І або лідери цивілізованих країн нарешті це усвідомлять і діятимуть відповідно, або їхні нації вже завтра платитимуть життями за їхню нерішучість.
Українці безмежно вдячні за всю надану допомогу, – вперше в своїй історії ми не самі. Але спочивати на лаврах задоволення від зробленого вільному світові зарано.
Вибір чорно-білий: ми виживемо, лише, якщо боротимемося, а Захід зможе зберегти свою безпеку і добробут лише через рішучість і жорсткість проти виродків.
«… Наступает в некотором смысле момент истины. Прежнее устройство мира безвозвратно уходит, можно сказать, уже ушло, а за формирование нового разворачивается серьёзная, непримиримая борьба. Непримиримая прежде всего по той причине, что это даже не схватка за власть или за геополитическое влияние. Это столкновение самих принципов, на которых будут строиться отношения стран и народов на следующем историческом этапе. От его исхода зависит, сможем ли мы все вместе, совместными усилиями построить мироздание, которое позволит развиваться всем, решать возникающие противоречия на основе взаимного уважения культур и цивилизаций, без принуждения и применения силы. Наконец, сможет ли человеческое общество остаться обществом с его этическими гуманистическими началами, а человек – остаться человеком…».
Это цитата из выступления известного «гуманиста» Вэ Вэ Путина на Валдае десять дней назад. Подготовка сегодняшней атаки наверняка уже велась.
Массированный ракетно-дроновый удар по гражданским объектам – это очередная демонстрация «принципов», на которых предлагает строить отношения Кремль и его пособники. То есть на силе вместо права.
В некотором роде хорошо (если тут уместно это слово), что удар произошёл после звонка в Москву товарища Щольца. Прямой связи между звонком и ударом нет, на подготовку такой атаки с моря, авиацией и наземными комплексами требуется время. Но совпадение интересное. Ибо очевидны параллели со звонками товарища Макрона Путину в феврале 2022 г.
После выигрыша Трампа в ЕС началась лёгкая истерика из-за того, что итоги войны – как и контуры нового мирового порядка – Москва, Вашингтон и Пекин определят без Европы. Это полностью созвучно тезисам из целого ряда аналитических документов об отставании Европы.
Стремительный звонок Путину после стремительного назначения выборов – это попытка бороться не только за тактические электоральные бонусы, но и за субъектность в более серьёзном разговоре.
Результат пока, мягко говоря, убогий.
Как и в ситуации с Макроном, выглядит так, что европейские лидеры не являются значимой формой жизни для Путина. Чтобы это изменить, нужны решения, которые Путин и его подельники ощутят. А это возможно только через помощь Украине. Иначе мировой порядок с достойным местом для ЕС не выстроить. Потому что ЕС – это сила договорённостей и правил.
Отсутствие адекватной помощи – это минусы на выборах, это минусы в конкуренции за мировое лидерство.
На фоне ожиданий пересмотра формы и масштаба участия США в европейских делах остаётся два основных варианта. Либо объединённая Европа наберётся мощи (а без Украины это сделать невозможно). Либо Путин вместе с китайскими товарищами окончательно добьют ценностную основу европейского проекта. И устроят такой гуманизм, что мало не покажется. Гибридных допороговых средств предостаточно.
Картина предельно ясна. Что перевесит – история отношений с Россией отдельных лиц и влиятельных групп (в том числе разного рода скелетики и хвосты), то есть прошлое, или стремление обеспечить будущее без уязвимостей от РФ? Классический выбор между обеспечением личного и общественного блага.
