Війна була неминучою і неуникною
У частини українців існує свята переконаність, що війни могло б не бути, що це ми самі якимось чином змусили Рашку на нас напасти.
Я не знаю, звідки взялась ця маячня, але вже зрозуміло, як я до цього ставлюсь 😉 .
1. Війна вже йшла, і на умови капітуляції від Хуйла ми не йшли (ні за Пороха, ні за Зеленського).
2. Московська пропаганда навіть на місяць не знижувала обертів по розлюдненню українців. І так 8 років. Так не буває, якщо у ворога на вас немає особливих планів.
Плюс побєдобєсіє і переконаність, що вони нарот-побєдітєль і можуть павтаріть пабєду всюди і з усіма.
Плюс ностальгія за совком, який 20 років подавався як золотий час.
А також манічка Хуйла, якому, як людині глибоко некультурній, запала в серце архаїчна і антинаукова, ще царських часів теорія про адіннарот (насправді, навіть в царські часи це не виглядало так дико, як зараз).
3.Величезні гроші, що закачувались у московитську оборонку. Отже, зуд реваншизму + армія. Це мало в щось вилитись.
4. Політика західних урядів, якщо дивитись з нинішнього часу в минуле, виглядає як нерішуча, угодовська і сигналізуюча всім чим можна, що нічого Хуйлу за напади на інші країни толком не буде.
Санкції, що накладались на Московщину з 14 року, дозволяли рядовому лікарю УЗД в приватній клініці в Москві отримувати щомісяця по 2000 баксів (порівняйте це з зарплатою українського лікаря в цей же період), а регіони-колонії виносимо за дужки.
Ті ж такі санкції не завадили Московщині озброїтись за допомогою фірм зі США, Нідерландів, Франції, Німеччини і т.д.
Не завадили санкції і вести спільний бізнес з ЄС і США, будувати ПП-2. І отримувати прибуток по 1 млрд доларів на день (!).
Це типу когось посадили в тюрьму, а насправді він сидить дома і взагалі живе звичайним життям, як всі.
Настільки нерішуча політика, що Хуйло посмів ставити ультиматум про повернення під розпорядження Московщини всіх країн Східної Європи (січень 22). Отой що про повернення НАТО до кордонів 1997 року.
5. Клан ФСБ, що при владі, загалом російське суспільство – імперські, отже завжди з ентузіазмом прагнуть порушити чиїсь кордони. Та там все вєлічіє тримається виключно на величині території і можливості когось скривдити.
6. Україна, яка посміла задекларувати, що вона йде на Захід і не збирається об’єднуватись у гнилий міжсобойчик під егідою Раші. І вже тричі боляче дала підсрачника Хуйлу.
І, головне, немає вже навіть вагомих політичних сил, що Україну могли б туди завернути. Взагалі не залишилось шляхів, окрім війни.
7. Країна, що має маленький, порівняно з Рашою, ВВП і оборонні бюджети.
8. Країна, до якої на Заході ставляться приязно, але досить байдуже. При цьому її історію, як нам розказав професор Снайдер, досі викладають в світових вишах за російською імперською схемою.
І деякі країни взагалі не проти були віддати її Раші (ні, не тільки у нас вибирають недалеких людей у владу).
9. Чи могли бути не ми ціллю реваншизму Раші? Теоретично могли. Он Рашка навіть мала плани напасти на Японію. (Японія, мабуть, теж голосувала за проросійських політиків-докладіть-весь-набір-національного-мазохізму, яким так люблять пояснювати що сама-дура-вінавата).
А практично ми здавались привабливою ціллю: країна без міжнародних союзів, відносно бідна, з білим (це важливо, бо в Раші расизм) населенням, хорошим кліматом і кордонами з ЄС.
Та і особистий маразм Хуйла куди діти? Якщо ти собі береш за взірець сталінський СРСР, і у тебе є плани забрати Східну Європу – то тобі потрібна саме така країна, як Україна. Кордони РФ з ЄС, Білорусі з ЄС, України з ЄС – це ж балто-чорноморська дуга – нападай де хочеш.
А ще, як доносила агентура, тут чекають не дочекаються русню.
10. Чи могли б ми озброїтись так, щоб з легкістю відбити напад країни з набагато більш озброєною армією? Ні.
Нам зараз допомагають дуже багато, наш оборонний бюджет за 9 місяців такий, який не міг би бути ніколи і ні за якого президента в умовах миру.
Звідки б ми взяли такі гроші і можливості, щоб зрівнятись оборонними бюджетами з Рашою?
Власне, нам і помагають не тільки тому, що ми класні, хоча і це теж, а ще й тому, що це захищає ЄС.
Хто зна, чи допомагали би нам так, якби дурне і самовпевнене Хуйло не висунуло свій ультиматум в січні 22 року.
* * *
Скоріше за все за Порошенка у нас було б на децл більше зброї, ми були б вільніше від дивних рішень Заходу – туди бити, сюди не бити, але це лише тактичні нюанси, які не змінили б стратегічно ситуацію.
Війна була неминучою і неуникною.
Скажете, що за Порошенка не було б Тарана, Баканова, Коломоя, Єрмака та інших кадрових помилок, звісно, не було б (були б, може, інші). Скажете, що це зберегло б багато життів… І це найважче в подібних розмовах – так, зберегло б.
Але на це можна відповісти, що рівень нашої підготовки лише відкоректував би кількість стягнутих на кордони російських військ. На початок війни московитські можливості все одно були більшими за наші в будь-якому разі.
