Вісті з фронтів. 02.10.2022

Костянтин Машовець

Наскільки я зрозумів, ті 3 БТГр 2-ї ЗВА, які за задумом російського командування, повинні були стабілізувати ситуацію на Сватівському напрямку, із поставленим завданням впоралися лише частково. Більше того, судячи з того, як розвиваються події, криза для російських військ в цій операційній зоні зовсім не зупинена й продовжує розвиватися у негативному для росіян ключі.

Доброго дня, шановні.

Очевидно, що цієї ночі та протягом вчорашнього вечора російське командування наполегливо витягувало залишки свого Лиманського угрупування на Кремінну. Чесно кажучи, я думав, воно прийме трохи інше рішення (бо, на мій погляд, більш логічним виглядав би відступ цих сил та засобів на Невське та Макіївку). За моєї інформацією, росіянам вдалося витягнути не більше 1.5-2 “зведених батальонів”, головним чином зі складу 752-го мсп 3-ї мсд, 13-го та 16-го БАРС-ів і залишків “тактичної групи 208-го стрілецького полку мобрезерву 2-го АК”, а також, можливо, до 1-ї гсабтр зі складу 147-го сап-у.

По сути, те, що відбігло з Ліману, на сьогоднішній день являє собою конгломерат абсолютно розбитих та небоєготових частин та підрозділів. Їх об’єднання у так звану “зведену тактичну групу” мало сенс виключно як засіб сумісного прориву з напівоточення. Але зараз вони під прикриттям 2-х БТГр 21-ї мсбр 2-ї ЗВА, які утримують фронт в районі Ямполівки та західних й південно-західних околиць Кремінної, намагаються “привести себе у порядок” на північний схід від Кремінної.

На мій погляд, при прийнятті рішення щодо основного напрямку відведення головних сил свого Лиманського угрупування російському командуванню довелося вирішувати достатньо складну дилему.

І воно, на мій погляд, у даному випадку поступило достатньо адекватно. Поясню…

Дилема ця полягала у тому, що відводити можливо було або на північ у напрямку на Макіївку (тобто безпосередньо на Сватівський район оборони), або на Кремінну (з перспективою використання цих сил и засобів у подальшому для оборони Сєвєродонецька). Російське командування обрало другий варіант.

На перший погляд здається, що це об’єктивно зменшує можливості росіян утримати район Сватового. Й дійсно, 2 БТГр зі складу 144-ї мсд, які зараз ведуть жорсткі та напружені зустрічні бої з наступаючими передовими підрозділами ЗСУ в районі південно-східніше Борової та на її південних околицях, а також ще 1 БТГр 3-ї мсд, яка намагається стримати наступ ЗСУ з Куп’янського плацдарму, очевидно в перспективі рано чи пізно будуть вимушені відступити безпосередньо до Сватового.

Хоча б через те, що ЗСУ продовжують просуватися західніше Макіївки (в районі сходження кордонів 3-х областей – Харківської, Луганської та Донецької), а також безпосередньо з Куп’янського плацдарма вздовж дороги Н-26 у загальній дирекції Піщане – Нова Тарасівка.

Так, шановні, ви правильно здогадуєтесь. Сватове росіянам в найближчій ПЕРСПЕКТИВІ не утримати. Додаткова БТГр зі складу 30-ї мсбр 2-ї ЗВА може лише відтягнути момент його звільнення, але не зупинити.

Головне дієве обличчя усього цього “свята” 20-а ЗВА ЗВО зараз, грубо кажучи, размазана усіма своїми 6-7-ю БТГр-ми 3-ї та 144-її мсд, в яких наявність о\с складає в середньому по 30-40% від штатної чисельності, по дуже широкому для неї фронту від селища Піски на кордоні до самого Рубіжного. Навряд чи вона буде здатна утримати район Сватового (особливо в умовах наступу ЗСУ зразу на ДЕКІЛЬКОХ ділянках).

Так, є ще до 4-5 -и БТГр 1-ї гв. ТА, які відійшли у цю зону в період “перегрупування” з Харківщини, а також до 2-х “зведених” батальонів 6-ї ЗВА, які опинились тут із тієї ж причини. Але недаремно відведені у північно-східну частину Луганської області, бо їх стан боєздатності, скажімо так, нині виглядає достатньо дискусійним (наприклад, в танкових БТГр-ах 1-ї гв ТА залишилось по 25-30% від штатного ОВТ). Зараз, їхня головна турбота – утримати фронт північніше українського Куп’янського плацдарму силами 2-3-х “зведених” БТГр, тому у справі “оборони Сватового” вони помічники так собі. Тим більше що ЗСУ форсували Оскол і у Дворічної, і якщо російське командування спробує відтягнути ці сили та засоби на південний схід до Сватового, то вони явно будуть спроможні тут же самі перейти у наступ.

Всі ці нюанси, наскільки я зрозумів, російське командування врахувало й приняло цілком обґрунтоване рішення – відвести Лиманське угрупування (або краще сказати, те, що від нього залишилось) на Кремінну та Рубіжне. Бо так буде з нього більше толку у середньостроковій перспективі. Адже очевидно, що оборона Сватового, Старобільська та всієї північної частини Луганської області буде мати сенс для противника тільки до того моменту, поки ЗСУ не перейдуть у наступ по загальній дирекції Кремінна – Рубіжне – Новоайдар – Городище або не приступлять безпосередньо до “питання Сєвєродонецька”.

Починаючи з сьогоднішнього дня військовий сенс утримання Сватового для противника починає стрімко зменшуватися. Відзеркаленням саме цієї тенденції є рішення російського командування про напрямок відведення сил його Лиманського угрупування не на північ, а на схід.


Шановні читачі!

Якщо вам подобаються мої тексти, то маєте можливість висловити власну прихильність до них у скрутний для автора момент не тільки “лайком”, але й фінансово… За що, буду щиро вдячний.

Ще раз підкреслюю, ЦЕ ВИКЛЮЧНО НА ДОБРОВІЛЬНІЙ ОСНОВІ, я до того нікого не примушую.

Реквізити:

4731 2196 1439 9123 карта ПриватБанку

PayPal: kastet771@gmail.com

 

Фото: Генштаб ЗСУ

Автори