Деколонізація українського простору культури

Наталя Старченко

Ті, хто виступає на захист вулиць Пушкіна, зазвичай дбають про культуру співгромадян, беручи на себе роль вартових на захисті утвердженого часом символічного простору українських міст.

Це ж натомість позиція їхніх опонентів – “русофобська”/вияв неосвіченості/боротьба з літературою (попри те, що про будь-які заборони на читання літератури не йдеться). Навряд чи ті, кому милі вулиці Пушкіна, погодяться із симетричним твердженням, що небажання поміняти російські символи на українські є українофобією.

Ті ж, хто прагне змін, навряд чи вдадуться до подібного звинувачення своїх опонентів. Бо українці, що відвойовують простір для української культури, традиційно в позиції тих, хто мусить пояснювати/за будь-яких умов, з повагою ставитися до думки опонента/зважати на час і місце своїх вимог, аби вчасно замовкнути на команду “не на часі”.

Натомість розуміння важливості простору культури і, зокрема, символічність топографії добре розуміють в росії пропагандисти різних рівнів. Про це свідчать практики, до яких вдаються окупанти в Україні, а також “розгул” масової російської культури. Скажімо, ось такий пасаж можна зустріти в популярній пісні авторства Дениса Майданова, першого заступника голови комітету Держдуми росії з питань культури (посилання на статтю про “пісенну культуру” сьогоднішньої росії):

“Гордись!
Это Миру наша дала Страна
Репина,Чайковского!
Гордись
За Титова и за Гагарина,
Пушкина, Высоцкого!
И,если по проспектам Москвы пройдёшь,
Да улочками узкими,
Здесь стен прочтёшь историю и поймёшь,
Кто такие Русские!”

Так що питання деколонізації українського простору цілком на часі. Принаймні для того, аби не складалося враження, що, гуляючи вулицями Києва чи Харкова, ти “читаєш” історію російської імперії. А для втіхи вам уривок із поеми безперечно дуже талановитого російського поета Алєксандра Блока, яку вчать у шкільній програмі російські школярі. Колись і я вчила… З тих далеких часів пам’ятала про нього як про поета-символіста. Може й наші любителі Пушкіна в масі так – переважно про Лукомор’є?

Мы любим плоть — и вкус ее, и цвет,
И душный, смертный плоти запах…
Виновны ль мы, коль хрустнет ваш скелет
В тяжелых, нежных наших лапах?
Привыкли мы, хватая под уздцы
Играющих коней ретивых,
Ломать коням тяжелые крестцы,
И усмирять рабынь строптивых…
Придите к нам! От ужасов войны
Придите в мирные объятья!
Пока не поздно — старый меч в ножны,
Товарищи! Мы станем — братья!
А если нет, — нам нечего терять,
И нам доступно вероломство!

Очевидно, що знавці російської літератури тут же нагадають собі про “всеєвропейське і всесвітнє” призначення “русского человека” у Достоєвського:

“Стать настоящим русским, стать вполне русским, может быть, и значит только (в конце концов, это подчеркните) стать братом всех людей, всечеловеком, если хотите”.

Утім, якщо комусь ставати братом не захочеться, на це у “русского чєловєка” є своя відповідь: “чуть не по нем, и он злобно растерзает и казнит за свою обиду”.

Зазвичай в контексті Блокових “Скіфів” згадують і про Пушкінський вірш “Клеветникам России”. Популярне ж пояснення змісту Блоківської поеми для школярів, яке легко можна знайти на просторах інету, звучить таким чином:

“Центральные темы этого крупного произведения – историческая роль России, патриотизм, национальный русский характер, а также призыв к миру, согласию и единению…
Поэт полагал, что у русского народа особый путь в мировой истории, который коренным образом отличается от путей как европейских, так и азиатских народов. Судьба России – объединить весь мир в едином братстве. На протяжении долгих столетий страна служила барьером между двумя великими цивилизациями – западной и восточной, не допуская развития серьёзных конфликтов между ними.
Несмотря на то что главенствующей является антивоенная тема, Блок не забывает упомянуть о силе и мощи своей державы, которая в случае необходимости может стать опасным противником”.

Закінчується поема, нагадаю, словами:

Не сдвинемся, когда свирепый гунн
В карманах трупов будет шарить,
Жечь города, и в церковь гнать табун,
И мясо белых братьев жарить!..

Тільки хто цей гунн – ворог Європи, якого стримує росія? Та власне Блок сам відповів ранішими рядками:

Мы широко по дебрям и лесам
Перед Европою пригожей
Расступимся! Мы обернемся к вам
Своею азиатской рожей.

Звичайно ж, література поза політикою, а Пушкін, Достоєвський та Блок просто хороші автори, які задовольняють зокрема й культурні потреби російськомовних українців (як висловилася недавно одна з любительок Пушкіна). Саме тому, мабуть, ви знайдете в Києві й вулицю Блока. А чого ж, хороший поет… Напевно, кращий від Шекспіра чи Данте.

На фото: Тероборонівці Чернігова здали Пушкіна в музей. Фото: Сіверщина