Чи є сенс у відведенні українських сил прямо зараз із Курщини
Олександр Коваленко / Інформаційний спротив
Ось так буває, хтось щось скаже, а тебе потім цілодобово розпитують про це так, ніби це ти сказав і знаєш відповіді на всі запитання. Загалом, була напередодні кинута інформація в простір про те, що СОУ виходитимуть із Курської області. Відповідно, лише лінивий журналіст із цього приводу не поставив мені запитання досить прямолінійного характеру: “Правда чи ні?”.
Не розумію, звідки мені знати про плани Генерального штабу ЗСУ або звідки мені знати інсайди такого роду, які навіть якби я й знав, то точно не став би про це тріпатися на кожному розі. Я гадки не маю. Але, відповім виходячи виключно з ситуації.
На сьогоднішній день, а це вже третій місяць Курської операції, СОУ продовжують сковувати у Курській області суттєвий російський контингент. Тоді як 6 серпня курский контингент армії рф налічував близько 10 тисяч тіл, сьогодні це вже понад 40 тисяч тіл.
За час Курської операції росіяни зазнали сумарних втрат (убиті, поранені, полонені), згідно з даними Генштабу ЗСУ, близько 21 тисячі тіл.
Окремо зауважу, що ці втрати всі 3 місяці компенсувалися для збереження угруповання і навіть його збільшення, а тому сумарний показник сковування ресурсу росіян становив за цей період 50 тисяч тіл плюс початкові близько 10 тис тіл.
При цьому росіяни, що почали 10 вересня контрнаступ у Курській області, не досягли значних результатів. Якщо станом на 10 вересня зона контролю СОУ становила близько 1250 кв км, то зараз це близько 950 кв км. Важко це назвати феноменально успішним контрнаступом.
Крім того, російське командування інтенсивно перекидає в область північнокорейських “рембо”, і, зважаючи на все, туди підуть усі 12 тисяч тіл, привезених із КНДР першою партією. Тобто курське угруповання збільшать до понад 50 тисяч тіл, до речі, що я і прогнозував раніше, відзначаючи таке збільшення до кінця жовтня-початку листопада.
Ось і виникає питання…
Під контролем СОУ зберігається понад 75% територій початкової зони контролю. Зберігається контроль над районним центром і важливою логістикою. Росіяни не змогли створити стаціонарну ЛБЗ, і сірі зони можуть тягтися вглиб на 3, 4 і навіть 5 км. У регіоні сковується серйозний контингент, який змушений оперувати в незручних для себе умовах маневрової війни і який при вивільненні може виявитися будь-де: на Покровському, Курахівському, Краматорському, Куп’янському напрямках або кинутий на Вовчанськ чи Липці в умовах для себе максимально комфортних – стабільна ЛБЗ.
Тож власне, чи логічно зараз виводити контингент СОУ з Курської області?
Можливо, але тільки коли ситуація з контролем буде критично не на нашу користь. Чи розглядається такий варіант у Генеральному штабі ЗСУ? Більш ніж впевнений, що так, тому що розглядаються всі сценарії, причому цей був серед тих, що лежали на столі ще в серпні, – це нормально, це частина планування будь-якої операції, розуміти не тільки те, як заходити, а й як виходити з зони оперування.
Тобто план виходу був у наявності завжди, але чому йому зараз стало приділятися стільки уваги, з урахуванням відсутності в Курській області критичного становища для СОУ, мені невідомо.
