Бог допомагає тим, хто допомагає собі

Ростислав Павленко

Play with the trumps you have.*
*Грати козирями, які на руках.

Зараз дуже багато коментую для українських і закордонних ЗМІ, що сталось і що буде. Чи не «здадуть» нас бува, не «кинуть» і чи не настав нам кінець.

Відповідаю в дусі «протестантської етики капіталізму», близької команді, яка перемогла у США:
Бог допомагає тим, хто допомагає собі.

Життя жорстоке й цинічне. Наші головні союзники проходили через важкі випробування, здолали їх і відтак вважають, що це не вони нам винні, а ми маємо показати, що чогось варті. Так, як вони колись.

У 2022-му показали, – і тому нам і допомагали. Але попередні заслуги мало кого цікавлять. Хочеш, щоб тебе поважали великі, – стань великим сам. Вони ж стали.

Що це означає? Що має робити українська влада, щоб відвернути негативні сценарії?

1. Повсякчас допомагати ЗСУ.

Не ігнорувати мобілізацію. Підтримувати збори і відгукуватись на прохання військових про допомогу. Вкладайтесь у фортифікацію і забезпечення військових. ЗСУ – це найсильніший аргумент, який ми маємо проти «вʼєтнамського», «іракського» чи «афганського» сценарію.

На Заході, й у США особливо, дуже підтримують, коли «гуд гайз»тм дають прочухана здорованям-задиракам. Підтримка цієї картини – запорука симпатій і підтримки.

Зауважили, як Трамп раз у раз говорив щось надихаюче про боротьбу українського народу? А це тому, що соціологи й стратеги його кампанії чітко йому показали; підтримка України додає, а не віднімає голоси. Бо гуд гайз. Та й робочі контакти з республіканцями показують: позиція «перекриття кисню» в меншості. Треба лише знайти правильні форми донесення.

2. Підтримувати імідж «гуд гайз» своїх.

А свої, як би нудно це не звучало, – це ті, в кого демократія, хто бореться з корупцією, хто дружній для – всіх! – інвесторів і шанує інститути.

Знавців міжнародних відносин і історії, які почнуть зараз кидатись прикладами країн, де і з демократією, і з корупцією не тойво, але «вони в НАТО», поспішу розчарувати. До кожної країни висуваються свої, визначені контекстом вимоги. Ресурси не у нас, тож не вумничайте, а переконуйте союзників, що з вами можна мати справу.

І заради всього святого – НЕ БРЕШІТЬ. Бо це найшвидший шлях вилетіти з гуд гайз.

3. Використовувати всі наявні ресурси і можливості.

Якщо інстинкт Зеленського, Єрмака і їхньої обслуги – спочатку вкинути у телеграм-помийки лайно для дискредитації особистих контактів і приязні Трампа з Порошенком, а потім писати проникливе привітання Трампу, то цей інстинкт шкідливий, і його треба позбуватися. Бо переконувати у пріоритетності України треба і Трампа, і його радників, і його оточення, і різні групи серед республіканців, і експертів, і, прости, Господи, інфлюенсерів.

Уже не кажучи про роботу з європейцями, яким таки доведеться перебрати на себе багато питань безпеки континенту. А це ж змінювати звичний комфортний розпорядок.

Тут не просто роботи вистачить усім, – тут Зеленський мав учора запросити на зустріч керівників фракцій (без уламків опзж) і спільно виробляти план дій. Бажано для уряду єдності, але це до нього дійде не скоро.

4. Памʼятати про економіку, економіку, економіку.

Це тепер символ, дух і фетиш епохи. Усе повинно мати економічну обгортку. Спільні проєкти. Кредитні програми. Ленд-ліз. Торговельні гарантії. Спільні розробки, виробництво і впровадження.

І, вибачте за МАГА-сленг, «ф*к бюрокрасі». Гасло нової економічної політики – швидко, просто, результативно. Так, без відкатів, націнок і масок-шоу. Форгет іт. Бо інакше форгетнуть вас.

5. Просувати країну, а не потужну велич Зеленського, Єрмака і 5-6 менеджерів.

Щоб вибори були не до держдуми, про них думати забути. Це, до речі, кожен і кожна мали б доносити всім знайомим слугам. Бо сценарій «прикритись Трампом, усе злити рашистам, доцарювати і втекти» матиме дуже болісний альтернативний розвиток. Краще не пробуйте.

* * *

… Запеклі скептики можуть сказати: а якщо все піде геть не так? І наші зусилля не справлять враження?

Що ж, зусилля не будуть зайвими. Вони зроблять сильнішою Україну. Вони привернуть позитивну увагу інших союзників. Зрештою, лише вони створять «самозбувне пророцтво» про невідворотність перемоги України. А їх відсутність лише закріпить інше пророцтво. Оте, про яке всі питають.

Автор