Змія змінила шкіру
Що вам сказати про вчорашнє рішення Собору УПЦ МП, з приводу, що вони, мовляв, тепер не МП? Мовляв, вони прибрали зі статуту все, що їх пов’язує з Москвою, і тепер вони вільні і незалежні. Ну крім того, що УПЦ МП визнала нарешті, що всі ці роки вона була залежна від Москви.
По-перше. А власне, що таке УПЦ МП? Відповідь, це до вчора частина розкольницької церкви РПЦ. Бо, нагадую, РПЦ, частиною якої донедавна була УПЦ МП, розірвала євхрестичне спілкування зі світовим православ’ям і Вселенським патріархатом через надання Томосу українській помісній церкві.
УПЦ МП НЕ покаялася за те рішення РПЦ і до світового православ’я НЕ повернулася. Вона, по-факту, все ще перебуваючи в розколі, почала висувати патріарху Варфоломію якісь умови. Тобто в УПЦ МП досі вважають розкол – нормою.
Доречне питання. І що нам від того? Якщо УПЦ МП, заявляє про розірвання з МП, але лишається МП по суті, до чого тут ми?
По-друге. Собор УПЦ МП висловив незгоду з позицією патріарха Кирила щодо війни в Україні, але ані не засудив ту позицію, ані не засудив ідеологію “рускава міра”, провідником якої лишається Кирил. Самого Кирила теж – не тої… Максимально округло і м’яко згадали про російську агресію. До кінця не зрозуміло, чи буде поминати Кирила в богослужіннях сам Онуфрій чи не буде?
Одним словом, трактувати можна і так, і сяк. І вдома – і в шлюбі. Типу, вони вже не в МП, але повернутися в МП можуть щомиті.
По-третє. Від вчорашнього рішення Собору не постраждав жоден Агафангел, Лука або інший ієрарх УПЦ МП з числа відомих ватників та мракобісів. Антоній Паканич, Павло Лебідь, Іларіон, вже згадані Лука Запорізький і Агафангел Одеський – всі на своїх місцях. Всі себе чудово почувають.
Все це наводить на простий висновок. Вчора УПЦ МП пройшла тюнінг, задача якого переконати українців, ніби вони більше не МП, але “аби по-новому все лишалося по-старому”. За змістом церква Онуфрія лишається тією самою УПЦ МП, філією розкольницької РПЦ з кадрами, які з радістю побіжать до РПЦ знову.
Очевидна й причина такого тюнінгу. Від УПЦ МП уходять цілі громади. А головне, до їх церков не іде молодь.
Україна повільно, але неухильно рухається в бік єдиної помісної православної церкви митрополита Епіфанія. А те, що пов’язане з Москвою, перетворюється для українців на анахронізм.
Очевидно. Новий тюнінг УПЦ МП не врятує. Можна скільки завгодно називати себе просто УПЦ, але якщо у душі ти – МП, це не виправити. Змія змінила шкіру і залишилася тою самою змією.
