Росія відзначила 300-ліття Григорія Сковороди (фото)
Росіяни хоч в чомусь не брешуть. Вони реально валять по стратегічних об’єктах.
По пологовому будинку в Маріуполі, де народжується нове покоління українців, яке житиме в містах без Ленінів, вулиць Дзержинського, без комплексу національної меншовартості, без метастазів совка в голові з чітким розуміння, хто такі Росія і росіяни.
По архіву СБУ в Чернігові. Подібні об’єкти для них – вирок. Бо в таких архівах зберігаються сотні документів КДБ – докази десятиліть злочинів Кремля проти українців. Чітка картинка того, як вони нищили нас тисячами (і не лише нас, а й всі “неугодні” садистам в Кремлі народи). Де стоять дати, підписи, печатки, прізвища. І сказати “ви всьо врьотє” вже не вийде. В Росії, якщо що, більшість подібних документів наглухо засекречені. А людину, яка масштабно висвітлювала ці злочини совка, там звинуватили в педофілії і посадили. А ми пішли іншим шляхом: ми розсекретили всі документи і почали старанно їх вивчати, аби знати правду, яку від нас десятиліттями приховували. В Києві були черги в архів СБУ. По тих документах писали книжки і знімали фільми. Звісно, такі архіви для них – стратегічно важливий об’єкт. Бо ті документи дуже добре показують, що ми ніякі в біса не “браття”.
Вони б’ють по Музеях. В Іванкові на Київщині, де були картини Марії Приймаченко. По краєзнавчому в Маріуполі та, як сьогодні, в Сковородинівці. Бо в музеях – правда про те, ким ми є, а не те, ким нас хоче бачити Росія і росіяни. Там наша пам’ять і там наша справжня культура. А не кіт в кокошнику у Лукомор’я і не написана в Кремлі під дозою коксу історія про сотворєніє України Леніним. Символічно, що вони знищили саме музей Сковороди – одного з найвеличніших наших мислителів. Бо росіяни добре усвідомлюють, що усі їхні Горькі з усім їхнім доробком не варті навіть пилу і голуб’ячих екскрементів з пам’ятника Сковороді. Цього року ми мали відзначати 300-річчя з його дня народження. І ті, хто тримається зубами за пам’ятники Пушкіну, чомусь не задумуються, чому у нас так мало пам’ятників Сковороді? Чому в нас, здається, лише один пам’ятник Олені Пчілці, яка СТІЛЬКИ зробила для України, але на кожному кроці як не Пушкін, то Горький?
Тому вони не брешуть, що б’ють передусім по стратегічних об’єктах. Бо для них наші музеї і архіви, наші пологові будинки, наші українські виші і школи – це куди небезпечніші об’єкти, ніж аеродроми чи військові частини. Бо там відбувається остаточний детокс від російської пропаганди і наративів, які нав’язували нам століттями.
Але що найстрашніше – вони вбивають наших найкращих людей. Найсміливіших, найвідданіших, найпатріотичніших. Людей з гідністю. Найцінніший стратегічний ресурс України. В той час, як до нас на утилізацію присилають своє біосміття – маніяків, педофілів, гвалтівників, ідіотів, які не годні вивчити табличку множення (я зараз не фігурально – це правда, деякі полонені росіянці не могли зробити елементарних підрахунків) і дегенератів. Бо коли я бачу чергову порцію фотографій тих, хто проти нас воює – я не можу це назвати обличчями. Це – рила, морди з картин Босха, а не люди. Навіть зовні вони – виродки.
Неймовірно шкода. Прегарна садиба, чудовий музей.
Хоча, звісно, головний спадок Сковороди – нематеріальний. І з цим орки ніц зробити не можуть – доки ми не лише зберігаємо, але й маємо цей спадок в культурному обігу: Сковороду вчать в школі, існує ПСС-однотомник, виходять біографії та дослідження. Тож фізичне нищення пам’яток у боротьбі з українською ідентичністю їм не допоможе.
Так само, як не допоможуть у боротьбі з Україною знищення квітучих міст чи крадіжка збіжжя: відбудуємо, виростимо. І навіть незворотні втрати – смерті людей, знищення пам’яток – їм не допоможуть теж. Завдати біль – так, можуть, авжеж. Знищити – ні. Якщо щось і гине незворотно в цій війні – так це будь-які перспективи нормалізації стосунків з їхнім мордором.
За словами глави ОВА Олега Синєгубова, росіяни обстріляли музей о 23 годині. Приміщення фактично знищене, але найцінніші експонати колекції вдалося врятувати, їх перемістили заздалегідь в безпечне місце.
Музей розташований у с. Сковородинівка. Це був маєток XVIII століття, у якому останні роки свого життя працював та біля якого був похований Григорій Сковорода. Цієї зими в Україні на державному рівні відзначатимуть 300-річчя з дня народження українського філософа.
