Кожне життя зараз на вагу золота. Частина 1

Прошу уваги всіх, хто мешкає у прифронтовій зоні. Особливо це стосується мешканців невеличких міст, СМТ та сіл.

Якщо раптом ви чуєте про наближення лінії фронту безпосередньо до вашого населеного пункту, збирайте речі та евакуюйтесь.

Бо іншої можливості може й не бути. Це по-перше.

По-друге, навіть якщо ваш населений пункт не потрапить у вир подій, він може опинитися в оточенні. Навіть при неповному оточенні шляхи постачання можуть бути перервані.

І в першому, і в другому випадку ви можете стати заручниками орків. В прямому чи переносному значенні.

Окрім загрози для вашого власного життя це буде означати неможливість працювати нашій армії у повну силу на даному напрямку. Бо ви станете для орків справжнім живим щитом.

Подивіться на Маріуполь, на Демидів, на Ізюм. Подивіться на інші міста та містечка на лінії фронту.

Не повторюйте моєї помилки. Так, мені чудом вдалося втекти з Бучі за майже 2 тижні від початку війни. Мені та багатьом пощастило. А багатьом – ні. З Гостомелю та навколишніх сіл – тим більш не всім. Сотням, якщо не тисячам, не пощастило посмертно, на жаль.

Землю ми відвоюємо, домівки відбудуємо. Але життя повернути не зможемо.
Кожне життя зараз на вагу золота.