Зеленський і його «слуги» занурюють країну в хаос. Підсумки осінньої сесії ВРУ IX скликання
1. Замість «монобільшості» у ВР – корупційна коаліція олігархів
Ознакою серйозних проблем монобільшості є, власне, відсутність цієї більшості.
За період із 1 вересня по 10 листопада Верховною Радою було ухвалено 137 законодавчих актів. При цьому депутати монобільшості самостійно забезпечили 226 голосів лише за 20 голосувань із 137. І це за нібито наявності формальних 242 «штиків».
При чому “Слуги народу”, які мають монокоаліцію в Раді, підтримують лише кожен четвертий законопроєкт Зеленського. Наприклад, по знакових проектах №5600 і Держбюджету було відповідно 215 і 210 голосів від депутатів «Слуги народу».
Тому сформувалася коаліція із «Слуги народу» та кількох олігархічних груп, насамперед «За майбутнє» (пов’язується з Коломойським) і «Довіра» (пов’язується з Веревським та низкою інших діячів).
Ця «коаліція» тримається купи лише завдяки мільйонним корупційним вливанням і лобістським рішенням. Утаємничений у механізми «роботи» більшості колишній голова Офісу Зеленського А. Богдан у своєму інтерв’ю Д. Гордону заявив про те, що депутатам монобільшості нібито платять у конвертах за «потрібні» голосування і стягують штрафи за відмову тиснути кнопки «за» необхідні законопроєкти.
Цю проблему лише поглибила заміна Голови ВРУ Д. Разумкова на абсолютно лояльного до Офісу Зеленського Р. Стефанчука. Ідеться не просто про голову парламенту, а про одного з ключових гравців команди «слуг» (голова партії та №1 у списку) та одного з творців електорального успіху «Голобородька»-Зеленського.
2. Спамові проекти і мовчазні «слуги»
Ключовими подіями цієї парламентської сесії стали численні законодавчі, правові та етичні зашквари монобільшості. Народні депутати від СН використовували законотворчу роботу для «хайпу», піару та тролінгу.
Кожен третій законопроєкт нардепів був законодавчим спамом. А фігурантами гучних скандалів найчастіше ставали депутати Слуги Народу. Найчастіші причини скандалів: звинувачення в корупції, проросійські заяви та неетична поведінка.
За даними Комітету виборців України, 74 народні депутати не виступили у ВР жодного разу за поточний рік. Причому більшість «мовчазних депутатів» є представниками фракції «Слуга Народу» – 46 осіб. Серед них низка осіб, які раніше працювали в структурах «Студії Квартал 95» і не мали досвіду політичної чи громадської роботи. Зокрема, жодного разу впродовж року не виступили під час пленарного засідання Юрій Корявченков (у минулому актор студії «Квартал 95»), Олександр Кабанов (сценарист, «Квартал 95»), Олена Хоменко (директор з управління та розвитку цифрових продуктів, «Квартал 95»), Ольга Руденко (менеджер з маркетингу, «Квартал 95»).
Також жодного виступу у Василя Вірастюка (обраний депутатом в ОВО №87, склав присягу в червні), Богдана Яременка, Святослава Юраша, а також екс-слуг народу Олександра Юрченка (звинувачений в отриманні хабаря) та Романа Іванісова (раніше засуджений за зґвалтування).
За два роки програма партії «Слуга Народу» виконана не більше, ніж на 25%, попри те, що саме ця партія сформувала монобільшість і має всі можливості для реалізації своїх обіцянок.
3. «Дорогою Азарова»: побори з бізнесу, зниження соціальних стандартів і нахабна корупція
Протягом цієї сесії Верховна Рада продовжила погіршувати бізнес-клімат країни.
Найгіршим проявом цієї тенденції стало прийняття законопроекту №5600.
Законопроект вчергове (після законопроектів №1209 і №1210) послабив права бізнесу і посилив права податківців (зокрема, право податківців без рішення суду списувати борги, заборона на виїзд директора підприємства, якщо є заборгованість з податків, заборона включати 50% збитків минулого року для зменшення бази оподаткування).
Також цим законопроектом було підвищено податковий тиск на власників земельних паїв (до 1500 грн. з кожного гектара), на сільгоспвиробників (податок на доходи фізосіб з усієї вирощеної продукції, якщо її вартість перевищує 72 тис. грн.), на власників квартир і компаній, які працюють в сфері нерухомості (18% податку з третього і кожного наступного продажу нерухомості за рік).
«Слуги» закріпили курс на зниження соціальних стандартів, прийнявши закон про державний бюджет на 2022 р.
Дотації Пенсійному фонду майже не змінилися (при тому що борг Пенсійного фонду продовжує зростати), а субсидії за ЖКГ-послуги навіть зменшилися – з 47 до 38 млрд. грн. (і це при очікуваному зростанні тарифів на газ і тепло).
Прожитковий мінімум, закладений в бюджет 2022 р., від 2393 до 2589 грн. – абсолютна неадекватна величина, на яку прожити неможливо. Мінімальну зарплату, яку в Мінфіні обіцяли підвищити до 7700 грн., підвищать лише на 200 грн. (з 6500 до 6700 грн. – і лише з жовтня 2022 р.).
Проте 124 млрд. грн. витратять на «велике крадівництво» доріг, частину якого ще в середині цього року вивели з-під дії закону про держзакупівлі. Є питання і щодо реалістичності показників (6,2% інфляції, 28,6 грн. – курс долара), що негативно впливатиме на виконання держбюджету.
«Корупційна коаліція» прагне зниження податків для грального бізнесу. З одного боку, влада приймає законопроект №5600, підвищуючи податки усім – від бабусь, які вирощують городину на своїх земельних ділянках, до рентних платежів на залізну руду. Проте одночасно лобіюють законопроект №2713-д, впроваджуючи зниження податку з доходів для грального бізнесу – до 10%. Та ще й можливість не оподатковувати виграші, аби створити додаткові можливості для «відмивання» незаконно отриманих доходів.
Виразним відображенням пріоритетів «слуг» Зеленського під час цієї сесії став підхід до формування Державного бюджету. Причому не лише під час його підготовки на наступний рік, але й під час внесення змін до цьогорічного кошторису.
2 грудня Верховна Рада прийняла закони про внесення змін до держбюджету-2021 (законопроєкт №6298), який збільшив доходи і видатки цьогорічного бюджету майже на 50 млрд грн. Однак із 50 млрд грн левову частку в понад 19,2 млрд грн знову було спрямовано на додаткове будівництво автошляхів, кошти на які активно дерибаняться нинішньою владою. А ще майже 27 млрд грн пішло на компенсацію заборгованості з різниці в тарифах, щоб приховати наслідки популізму і неефективності нинішньої влади.
При цьому на забезпечення виплат грошового утримання в Міноборони спромоглися викроїти з них лише 1,56 млрд грн. Тим часом, виступаючи у ВР уже після ухвалення бюджету, нещодавно призначений міністр оборони Олексій Резніков змушений був визнати, що «сьогодні солдат отримує в середньому 10,2 тис. грн, а середня в країні – 14,3 тис. грн. Тому, як мінімум, моя задача на 30% збільшити і по сітці вверх. Для того треба плюс 18 млрд грн. На жаль, сьогодні в державному бюджеті такого ресурсу немає». На дороги додаткові 19,2 млрд грн в бюджеті 2021 року у влади знайшлися. А от на підвищення виплат військових бодай до середніх по країні – ні.
Аналогічна ситуація повторилася під час роботи над державним бюджетом і на наступний рік. Між першим та другим читанням бюджету на 2022 рік видатки бюджету було збільшено на 55,7 млрд грн. Однак при цьому грошей ані для належного забезпечення захисників України на фронті, ані для забезпечення освітян та інших важливих сфер так і було знайдено.
Наприклад, на забезпечення діяльності ЗСУ навіть відповідно до проголосованого у другому читанні бюджету видатки передбачено збільшити лише з 89,4 до 99,9 млрд грн, тобто на 11%. Це в кращому випадку компенсує зростання цін в країні. Тобто ті ж проблеми із недофінансуванням, які були в армії у 2021 році, щонайменше залишаться і в наступному.
Майже незмінними так і залишилися видатки на будівництво та придбання житла для військових. При 1201 млн грн., закладених у 2021 році, на 2022 рік вони передбачені лише на рівні 1230 млн. «Зростання» менш як на 2,5% на тлі зростання цін на будівництво, яке спостерігається останнім часом, не дасть можливості надати українським воїнам навіть тієї кількості житла, яку вони отримають цього року.
Безвідповідальним є різке зниження видатків на забезпечення вибухопожежобезпеки арсеналів, баз і складів ЗСУ та утилізацію старих боєприпасів. Замість 2548 млн у 2021 році на 2022 рік закладається лише 2142 млн грн. Спроби заощадження цих 406 млн грн не йдуть в жодне порівняння з втратами і загрозами від масштабних вибухів на складах, які щоразу вимірюються мільярдами, якщо не десятками мільярдів гривень.
«Слуги» фактично заморозили у 2022 році на цьогорічному рівні не лише мінімальну зарплату, але й виплати усім, хто працює на державу. Відповідно до ухваленого бюджету, більшу частину наступного року платня працівників, які отримують її відповідно до єдиної тарифної сітки (ЄТС), залишатиметься незмінною. Лише з жовтня заплановано її індексацію на символічних 3,1%, однак її українці отримають лише в листопаді – наприкінці наступного року. Враховуючи інфляцію, відбудеться значне зниження рівня доходів мільйонів українців, які працюють в бюджетній сфері, секторі безпеки та оборони.
Фактично без змін залишається також обсяг фінансування соціального захисту дітей, сімей, жінок та інших найбільш вразливих категорій населення, надання підтримки особам з особливими освітніми потребами.
На рівні 2021 року залишилися видатки на програму «Спроможна школа для кращих результатів», що на тлі інфляції означатиме насправді різке погіршення її фінансування.
4. Всупереч гаслам про «народовладдя» згортається децентралізація
Бюджет на 2022 рік суттєво збільшує фінансування як правоохоронних органів, так і виконавчого ресурсу президента Зеленського.
Для порівняння: у Держбюджеті на 2021 рік на Вінницьку ОДА (здійснення виконавчої влади в області) виділено 262,4 млн.грн, на Волинську – 184,81 млн.грн, на Дніпропетровську – майже 359,898 млн.грн, на Житомирську – 232,71 млн. грн. У Держбюджеті на 2022 рік цифри дещо інші: на Вінницьку ОДА виділено 314,447 млн.грн, млн.грн, на Волинську – 221,353 млн.грн, на Дніпропетровську – 424,266 млн.грн, на Житомирську – 276,854 млн. грн. Тільки цей перелік показує, що збільшення на кожну ОДА – 40-65 млн.грн., при тому, що за останній рік жодних функцій в органів загальної компетенції в областях не додалося.
У той самий час територіальні громади, органи місцевого самоврядування монобільшість у ВРУ зводила до ізгоїв. У Держбюджеті 2022 року трансферти з Державного бюджету місцевим бюджетам складають всього лише 193,6 млрд грн. Це при тому, що на місцеві бюджети поклали фінансування опалювального сезону і покриття різниці в тарифах для населення.
Для порівняння: при Порошенку у 2017 році з Державного бюджету місцевим бюджетам було перераховано 272,6 млрд.грн, у 2018 році 298,9 млрд.грн. (а динаміка власних доходів бюджетів була тоді позитивною, власні доходи місцевих бюджети різко зростали), у 2019 рік (коли ще трохи зберігалась інерція періоду Порошенка) – 260,3 млрд.грн. При тому, що субсидії на оплату ЖК послуг з Держбюджету заклали менші, ніж торік, а порівняно з 2018 роком – менші на 20 млрд.грн.
Просів і Державний фонд регіонального розвитку. На 2022 рік його запланували на рівні 5,2 млрд.грн, у той час як у 2018 році – 6 млрд.грн. Зате знайшлися у 2022 році 6 млрд.грн. на субвенцію на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій. В перекладі на сучасну українську мову це депутатський “фонд”, кошти, які використовуються для підкупу депутатів за “правильні голосування”. На цих хабарях і тримається «корупційна коаліція» СН, “За Майбутнє”, “Довіри” та інших «підголосувальників».
Але справжній цинізм Верховна Рада продемонструвала у ставленні до районних рад. У той час як на “соціально-економічне прикормлювання округів” виділено 6 млрд.грн., на виконання повноважень районних рад у Держбюджеті-2022 закладено лише 154,45 млн. грн. на кожен район – майже по 1,298 млн.грн. Це абсолютно неадекватна цифра. Фактично, руками парламенту ліквідується районний представницький рівень самоврядування.
ВРУ стала інструментом тиску на столичну громаду, протягом сесії влада педалювала тему нового закону про столицю, яким запроваджується розщеплення посад Київського міського голови і голови КМДА. Голова Київської міської державної адміністрації наділяється контрольними функціями, а також правом координувати діяльність територіальних органів ЦОВВ у Києві. Йдеться про податкові органи, органи юстиції, МВС, СБУ тощо, які автоматично стануть ресурсом голови КМДА. Цей проект поки поставлений на паузу, але суто з політичних причин.
Під тиском «Європейської солідарності» було знято з розгляду проект №6062, поданий Кабміном, який передбачав ліквідацію бюджетів розвитку.
5. «Слуги» продовжують атаки на державний статус української мови
22 листопада 2021 року у група народних депутатів від СН зареєструвала проект закону, яким пропонує розширити перелік підстав усунення з посад Уповноваженого із захисту державної мови.
Пропонується цей перелік доповнити такими пунктами:
1) визнання Кабінетом Міністрів України діяльності Уповноваженого незадовільною за результатами розгляду щорічного звіту (проект також пропонує запровадити такий звіт, хоча чомусь подібної практики звітування немає у жодного керівника ЦОВВ);
2) в інших випадках – за поданням Прем’єр-міністра України. Іншими словами, перелік підстав усунення мовного омбудсмена стає невичерпним.
Група депутатів, яка підписалася під цим проектом, дуже велика – 29 депутатів. Серед них такі як М. Бужанський, І. Аллахвердієва, Є. Брагар (той, що пропонував розплачуватися домашніми улюбленцями за комунальні борги, і який потрапив у список СН завдяки добрим стосункам його мами з Зеленським), “вірний азарівець” Д. Гетманцев і відома своїми нелюдяними висловлюваннями Г. Третьякова. Останні двоє – керівники комітетів ВРУ.
6. «Слуги» блокують ухвалення потрібних для країни проектів лише тому, що їх ініціаторами виступає «Європейська Солідарність»
Законопроект про соціальні гарантії родинам заручників, яких тримають у тюрмах на окупованому Донбасі, в Криму та в Росії, був прийнятий у першому читанні ще попередньою Верховною Радою. Але президентська фракція «Слуга народу» вже два роки не може ухвалити цей закон.
Законопроект про капеланів також був ухвалений у першому читанні ще Верховною Радою VIII скликання. Однак «слуги» знову змарнували понад два роки – зате протягли розроблений «при них» проект, знявши при цьому законодавчі запобіжники проти доступу до військовослужбовців церкви держави-агресора.
Більшість Верховної Ради також виявляє злочинну байдужість щодо загострення російської агресії, відмовляючись негайно провести закрите засідання парламенту і заслухати керівництво країни.
7. Вкотре продемонстрована нікчемність начебто «скасування депутатської недоторканості» при Зеленському
23 серпня 2021 року на Бориспільській трасі сталася серйозна ДТП – автомобіль Audi на великій швидкості в’їхав в автомобіль Ford, який, зі свого боку, протаранив Daewoo. Постраждало шестеро людей, серед них двоє дітей.
У ЗМІ з’явилась інформація і фото народного депутата від СН Олександра Трухіна як винуватця – саме він, ймовірно, перебував за кермом Audi. У той же день ця інформація в лічені години починає зникати зі всіх інформаційних ресурсів або з інформації зникає прізвище Трухіна.
Фракція СН про цю ситуацію два тижні мовчала, а потім керівник фракції СН Д. Арахамія заявив: “Що стосується його (Трухіна) ймовірної участі в ДТП: потенційно є свідки, які кажуть, що це він був, інші – що не був. Тому, враховуючи такі свідоцтва, справа була передана з МВС до ДБР… Коли будуть усі експертизи, то ми зможемо побачити, що сталося, хто винен”. Досі депутат Трухін навіть не був допитаний.
8. Всупереч міжнародним зобов’язанням України, влада через корупційні оборудки створює підпорядковані собі державні медіа для інформаційного кілерства
Україна приєдналася до Ради Європи 9 листопада 1995 року. При вступі вона зобов’язалася дотримуватися своїх загальних обов’язків відповідно до Статуту Ради Європи ( 994_001 ), а саме плюралістичної демократії, верховенства права та захисту прав людини та основних свобод усіх осіб під її юрисдикцією.
Тоді Україна також погодилася виконати у визначені терміни низку спеціальних зобов’язань, перерахованих у Висновку Парламентської Асамблеї N190 (1995) (994_590).
Резолюція 1466 (2005) Парламентської Асамблеї Ради Європи “Про виконання обов’язків та зобов’язань України” містила такі положення:
12.4. перетворити державні телерадіокомпанії на канали громадського мовлення відповідно до відповідних стандартів Ради Європи; розпочати роздержавлення друкованих засобів масової інформації, заснованих органами державної влади та місцевого самоврядування;
гарантувати прозорість власності на засоби інформації; створити рівні умови діяльності для всіх засобів масової інформації, переглянувши закон 1997 року про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів ( 540/97-ВР ); ратифікувати Європейську конвенцію про транскордонне телебачення ( 994_444 ); забезпечити відповідність нової редакції закону про телебачення та радіомовлення ( 2810-15 ) стандартам Ради Європи та рекомендацій його експертів.
Ці зобов’язання були виконані в часи Президента Порошенка.
Натомість Зеленський і його «слуги» витрачають півтора мільярди гривень на створення в обхід законів України – без тендерів Прозорро, не покривши першочергові витрати – власного пропагандистського медіахолдингу.
У той час, коли критично недофінансована армія, а росіяни нарощують ескалацію на кордоні, за кошти платників податків в ефірі «переформатованого» телеканалу «Рада» вони паплюжать парламентську опозицію та міжнародних партнерів України.
9. «Слуги» Зеленського створюють загрози національній безпеці і мають бути позбавлені влади
Як справедливо зауважує доктор політичних наук Федір Шульженко, політико-правове свавілля, яке відбувається зараз у країні через непрофесійність «зеленої» більшості у парламенті, стає одним з компонентів гібридної війни проти України – свідомо чи несвідомо це робиться.
Тож єдиним розумним виходом у демократичній державі в такій ситуації стає перезавантаження – дострокові вибори парламенту.
