17.12.2014. За Порошенка було краще

Джейн Доу Джонс

17 грудня 2014 року Президент України Петро Порошенко розпочав офіційний візит до Польщі. Український лідер зустрівся зі своїм польським колегою Броніславом Коморовським та з іншими державними керівниками нашого західного сусіда. І поїхав він туди, звісно, зовсім не дарма: саме в цей день польський президент підписав у Сеймі акт про ратифікацію Асоціації України з ЄС.

Українцям і полякам, яких ще Генрік Сенкевич називав братніми народами, мабуть, самою долею судилося бути природними союзниками. Кожного разу, коли національні лідери про це забували, ставалося лихо, і Україна з Польщею надовго потрапляли у залежність від сусідів. Точніше, від сусіда. Бо вижити поруч з такою злочинною державою, як Росія, можна, лише об’єднавшись. Українці та поляки разом проливали кров під Конотопом та Віднем, разом спокутували розбрат під час імперської та радянської окупації. Історія мала чомусь навчити ці два народи. І справді навчила: від початку нашої Незалежності Польща стала найпослідовнішим адвокатом України у Європі; а українські лідери, якщо вони, звісно, лідери, а не найняті артисти, намагаються побудувати з поляками найтепліші відносини.

От і у 2014-му наші західні союзники стали чи не найпершими, хто простягнув руку допомоги Україні під час російського вторгнення. Вони активно лобіювали Євроасоціацію та безвіз для України, виступали за розширення українсько-європейської торгівлі. Саме тому Порошенко приділив чимало часу й уваги зв’язкам двох наших країн. І не помилився, бо, коли «стара Європа» постійно коливалась та наполягала на «мирному діалозі» із агресором, на східних кордонах Євросоюзу питання поставили чітко: «Якщо впаде Україна, ми – наступні, а ви – за нами». Так через поїздки, візити та рукопотискання будувались, зокрема, європейські санкції проти РФ.

Є думка: якби Порошенко у 2014-му їздив не в Польщу, а в Оман та у Трускавець, він би не втратив рейтинги й легко переобрався б на другий строк. Хто його зна? А от того факту, що Євросоюз сьогодні офіційно відмовляється від надання Україні зброї та успішно добудував російський «Північний Потік», багато про що говорить. І навіть дружня Польща навряд чи вмовить європейських лідерів підтримувати Україну й надалі. Бо не можуть ті лідери бути більшими патріотами України, аніж наша власна влада. А при владі в Україні наразі зрадники та совки. От і маємо те, що маємо, як казав колись один наш політик.

Автори