В країні Зеленського все почалося з дня його інавгурації

Ірина Геращенко

В Зеленського сьогодні важлива і важка розмова. Побажаймо йому мудрості.

Ще рік тому він планував строго запитувати в Байдена, чому ми не в НАТО. Сьогодні, схоже, буде покірно слухати, що лідери інших країн вирішують про Україну. За Україну. Без України.

Як таке могло трапитися? Як за 2,5 роки ми фактично втратили так важко здобуту, кров’ю наших воїнів политу суб’єктність?
Чи усвідомлюють це українські дипломати, і чи їм не соромно? Бо серед наших Послів і дипломатичних співробітників сотні високопрофесійних, патріотичних, проактивних, сильних і шанованих фахівців. Впевнена, їм боляче.

Причин фактичної втрати суб’єктності, коли Україну обговорюють без України, а потім нас поставлять перед фактом чергових формул Штайнмаєра, багато.

Це недовіра наших партнерів до нинішньої некомпетентної популістської влади. Це невігластво президента Зеленського, тепла ванна, в якій його тримають порадники, ставка на непрофесіоналів у зовнішній політиці, які сьогодні собою підміняють МЗС, й повна мовчанка соратників, які бояться сказати слово правди чи критичне зауваження, натомість підігрують цій оманливій грі в Великого Кормчого, з його великим будівництвом, великим садівництвом, великою реставрацією режиму Януковича.

За Конституцією президент є головним дипломатом країни і Верховним Головнокомандувачем. Моя мрія – аби Зеленський нарешті усвідомив глибину безпекових ризиків, що стоять перед державою, і став Верховним і Дипломатом.

Аби в Армії з’явилося дизельне паливо, а в бюджеті знайшли кошти не на відкати на дорогах, а на підняття зарплат військовослужбовцям.

Моя мрія, аби Дмитро Кулеба, Андрій Сибіга й інші професійні люди, які знаходяться поряд із Зеленським, знайшли мужність і дали йому сторінку тексту про історію української дипломатичної служби. Аби він не ганьбився і не ніс на весь світ несусвітну діч.

Днями на прес-ганьбі, яку ОП назвало марафоном, Зеленський розповів, що він особисто готував резиденцію Гута до прийому дипломатів. Мовляв, українській дипломатії виповнюється… 30 років, і це буде перше зібрання послів.
Це не просто діч! Це катастрофа!

1. Потрібно негайно звільнити все ДУС. Бо якщо президент тягає стільці й столи в Гуті та готує прийом, то навіщо ми виділяємо мільярди на величезний штат Державного Управління Справами.

2. Українська дипломатія в грудні святкуватиме 104 роки створення! Якщо юрист Зеленський прогулював пари з історії і ніц не знає про УНР, створене Генеральне секретарство закордонних справ, нові обличчя молодої республіки, першого міністра закордонних справ УНР Олександр Шульгіна, якому було 28 років, то його зовнішньополітичні радники могли б це розповісти. Бо виглядає трохи кумедно: всі ці шановані дипломати в грудні 2017 широко святкували 100-річчя української дипломатичної служби, а зараз полетять в Гуту на… 30- річчя.

Глибоко пострадянська людина, Зеленський на своїй посаді міг би дізнатися, що в лютому 1944 року, після 20-літньої заборони, все ж було створено Народний комісаріат закордонних справ УРСР, коли Москва таки дозволила республікам мати свої дипвідомства. З очевидним розрахунком – мати для СРСР більше місць у міжнародних організаціях.

Ну й абсолютна ганьба для президента не знати, що УРСР була однією із засновників ООН! А як же це сталося без дипломатії?!

І вже з 1991 року українські дипломати проводили титанічну роботу, фактично готуючи ґрунт для майбутнього визнання нашими партерами нашої Незалежності.

Але в країні Зеленського все почалося з дня його інавгурації, тому можна легко перекреслювати весь наш історичний багаж і спадок.

Не витримує жодної критики і заява про перше велике зібрання послів. Нагадаю, це щорічна традиція.

А найважливішим, мабуть, був політ українських дипломатів, теж на гелікоптерах. Правда, не в Гуту, а на Донбас. З Верховним Головнокомандувачем.

Сила України в синергії нашої армії і дипломатії. В міці і мудрості.

Зеленському сьогодні важливо говорити з партнерами про посилення нашої боєздатності, допомогу в модернізації ВВС і ПВО. Важливо чітко окреслити червоні лінії нашим партнерам, серед яких неможливість прямих переговорів з маріонеточними «республіками», постійний статус особливостей місцевого самоврядування Донбасу.

І не принижувати дипломатів, залучаючи до зовнішньої політики аматорів.

Автори