Перевірка на державність політичних партій, або Про ідеологію
Я не люблю усіляких «ізмів». Консерватизмів, лібералізмів, соціалізмів і т.п. Тому що, по-перше, 99% виборців не розуміють суті цих термінів. По-друге, при обговоренні напрямків чи стратегій дуже часто кожен розуміє ці терміни по-своєму. А по-третє, усі ці й подібні їм поняття з’явилися в західних країнах із вже сталою державністю.
Натомість головна наша проблема, проблема України зараз – колоніальна залежність від Москви, яка все ще існує. Неусталена державність. Не зроблений чітко та однозначно цивілізаційний вибір. Боротьба за незалежність від Москви, яка триває.
І без вирішення цих проблем – проблеми повноцінної незалежності, повноцінного становлення української держави, цивілізаційного вибору, ми ніяких інших проблем не вирішимо. Ні проблем корупції, ні проблем олігархії, ні проблем економічних, ні проблем добробуту та рівня життя, ні інших. Тому що просто немає на що спертись.
Тому саме ці питання мають бути в основі ідеології кожної української державницької політичної партії:
1. Повноцінна, всебічна незалежність від московської імперії;
2. Захист цієї незалежності за всіма напрямками;
3. Західний цивілізаційний вибір.
Ці поняття є базою, фундаментом будь-якої української державницької ІДЕОЛОГІЇ. Всі інші деталі та відмінності (економічний лібералізм чи консерватизм, ставлення до великого бізнесу/олігархів, питання боротьби з корупцією тощо) можуть існувати лише в рамках цих базових принципів.
І це для мене є безпомилковою перевіркою. Тестом.
Якщо я не бачу цих трьох базових, фундаментальних на теперішній час, пунктів в програмі (а головне, в діяльності) партії на ПЕРШИХ місцях, ця партія для мене не є державницькою українською партією. Навіть якщо ці пункти є, але заховані десь в розділах «різне» або «само собою зрозуміло», це теж не проходить. Бо це питання головні, базові. Без вирішення яких лібералізми чи консерватизми, хитромудрі соціальні чи економічні теорії просто не мають сенсу і не будуть реалізовані. І якщо партія чи політичний проект не має на перших місцях своєї діяльності цих фундаментальних понять, не реалізує їх в своїй політичній діяльності, провалює їх за різними аспектами, для мене така партія знаходиться поміж партій прихованого колоніального спектру.
Або ж це взагалі не партія, а клуб за інтересами, економічний гурток чи навколополітична тусовка.
Ці три базові поняття, звичайно ж, комплексні.
1. Повноцінна незалежність від Москви містить в собі незалежність:
– Політичну;
– Економічну:
– Енергетичну;
– Фінансову;
– Інформаційну;
– Мовну;
– Духовну;
– Історичну;
– Культурну.
2. Захист незалежності має відбуватися за наступними можливими напрямками:
– Військовий напрямок;
– Дипломатичний тиск;
– Економічний тиск;
– Інформаційний захист і тиск;
– Юридичний тиск.
3. Поняття західного цивілізаційного вибору є, насправді, надзвичайно глибоким, корінним та багатоплановим. Охоплює тисячолітню історію боротьби західної цивілізації з навалами диких орд, мороком і темрявою. Це не є просто вибором союзника чи військового блоку. Це є засадничим, саме цивілізаційним вибором. Це поняття містить в собі:
– Насамперед пріоритет, категоричний імператив ЗАКОНУ, законності. Високий ступінь розвитку законності та правосуддя, рівність громадян перед законом – це є основою західної цивілізації;
– Права і обов’язки громадянина, обмежені справедливими законами;
– Висока цінність, вартість людини, високий рівень свобод (політичних, особистих і т.п.);
– Вільна, конкурентна економіка;
– Як наслідок, високий рівень життя (доходи, безпека, технології, медицина, освіта, культура).
Так от, цими трьома базовими для українського державника поняттями (плюс контрольний тест на популізм) я користуюсь для чіткої оцінки українських політичних партій.
Три приклади:
ОПЗЖ – провалені ВСІ три напрямки. Діагноз очевидний – прокремлівська, колаборантська політична сила, яку не назвеш українською партією.
СН- провалюють чи розхитують енергетичну, мовну, культурну, духовну незалежність. Ослаблено військовий, дипломатичний, економічний, юридичний напрямки захисту. Західний цивілізаційний вибір підтримується переважно на словах, нівелюється меседжами типу «какая разніца». Повністю завалено тест на популізм.
Свобода – так-сяк підтримують п. 1 та п. 2 (хоча не раз чув критику Томосу), західний цивілізаційний вибір практично провалено. Тест на популізм теж не проходять.
Отже, застосування такої перевірки дає чіткі й наочні результати.
Тестування інших політичних партій і, головне, висновки полишаю тим мужнім читачам, які прочитали допис до кінця. 🙂
* * *
Насправді процес формування майбутніх лідерів відбувається. Вже. Саме завдяки створенню та розвитку справжньої державницької української партії – ЄС. Саме існування і політична, державницька діяльність цієї партії це (окрім іншого) і є процес формування майбутніх лідерів України. І на місцевому рівні, і на рівні України в цілому. Формування в державницькій роботі, в політиці, в боротьбі за незалежність України.
І саме в ЄС розвиваються і мужніють досить непогані кадри. Які мають чітку державницьку ІДЕОЛОГІЮ, розуміють, поділяють і реалізовують її. В житті. Майбутні (та вже й теперішні) лідери. І на місцях і на загальнодержавному рівні. Які роблять реальну роботу.
Приклади?
Прозапас в Запоріжжі, Галина Куц в Харкові, Третяк в Рівному. Забродський, Ірина Геращенко, Клімпуш-Цинцадзе, Зінкевич. Всі особистості й лідери, перевірені в боях (без перебільшень). В чому проблема?
Хтось вам сказав, що ЄС – партія лідерського типу? Подоляк? Арестович?
ЄС – ідеологічна партія. З абсолютно чіткою, державницькою ідеологією (див. текст вище). І кожен здібний і талановитий партієць вже є лідером. У своєму місті чи на своїй ділянці роботи.
Є в партії (як і в кожній існуючій політичній партії) і головний координатор, який має вагу, силу, досвід і авторитет. Але партія ЄС – це гра в довгу. Як республіканці чи демократи в США. І “в разі чого” партія обере собі лідера з існуючого, обстріляного кадрового резерву.
Бо партія ЄС – це про державу. Про Україну.
Виховати нового лідера – це те саме, що “виростити преємніка” – очевидна калька з російської політичної системи, невже ви не впізнаєте це?
Путін виростив Медведева, але влада залишилась у Путіна. Порошенку треба виховати преємніка, який міг би бути обраною лялькою на паличці, а влада має бути у Порошенка (“бути мєнтором “©).
От що пропонує Сенцов.
І справа не в рейтингах-шмейтингах, він неусвідомлено накидує нам установки русского міра. Але менш за все нам потрібна модель держави, змавпована з російської.
Насправді Сенцову просто треба менше радити, а зайнятись видавлюванням з себе русского чєловєка. По краплі буде мало – відрами, відрами.
