Зеленка від підсадженої зрадливої «еліти»

Валерій Прозапас

Демарш з обливанням зеленкою насправді був логічним продовженням пропагандистського угару.

По суті, струя зеленки (і не тільки) вже давно лупить в інформаційному просторі 24/7, тільки от залишає плями не лише на голові, а прямо в голові, що ще гірше.

Бо “збагачення у 82 рази”, “свінарчукі” та інші “заробляння на крові” в’їдаються в слабкі мізки дуже надійно, відмити важко. Так що той зеленкометатель принципово нічим не відрізняється від наших знаменитих “антикорупціонерів”, “журналістів” та інших професійних лайнометів.

І досить недорого для замовника, як бачите, за кількасот доларів можна знайти покидька на подібне дійство, що тоді казати про куди більш безпечне накидування з телевізора різними Біґусамі та Ґнапами, там взагалі черга бажаючих стати “позитивним блогерами” з синдромом Арестовича.

Щоправда, таке паскудство хоч і дієве, але відносно неефективне протягом значного відрізку часу, бо щось улучшеньіце ніяк не настане, війна триває, хоч і замовчується, військові сидять, а обіцяна епоха смердить Брежневим та Януковичем.

Побачимо, чи здатне буде українське суспільство здолати цей етап деградації та усвідомити небезпеку захлинутися в тій зеленці від підсадженої зрадливої “еліти”.


Тамара Горіха Зерня

Нападники на політиків можуть викликати симпатію і співчуття при дотриманні двох обов’язкових умов.

Перше. Політик має належати до правлячої партії чи органу, і акт фізичного насилля проти нього є актом вимушеного і відчайдушного протесту гнобленої меншості.

Так, можна підкрохмалити біле пальто і сказати, що це аморально, і що ми не такі, ніде і ніколи. Що ж, у мене у відповідь лише два слова. Ні, три. “Невблаганна екстаза атентату” (гугліть). І прізвища – Федак, Ольшанський, Підгайний, Шухевич, Білас… (теж гугліть).

Українці мають сталу і не забуту традицію фізичного усунення людожерів. І, до речі, певна стриманість сучасних зелених у перетині червоних ліній пояснюється цією традицією. Іншими словами, страшно їм до всирачки.

Друге. Нападник має бути кращим за свою ціль. Розумнішим, принциповішим, більш відданим високому ідеалу служіння Україні. Це має бути вистражданий свідомий акт, з розряду самоспалення.

І ніяк благородним лицарем не може бути двадцятирічний дегенерат і наркоман. Це не може бути молюск, найнятий за сто доларів. Це не може бути шпана, вершиною кар’єри якого було постояти для кількості на рейдерських розбірках.

Тому я взагалі не розумію, чого хотіли домогтися організатори нападу. Показати, що Порошенка не люблять тітушки? Ну хай буде.

Перебити медійний ефект від Маршу Гідності і приховати участь Порошенка у цьому марші? Тут навіть не знаю що сказати. Мені здається, у вас не получилось.

Чи це диверсія проти Козельця? Цілком допускаю, ще коли Вова вивісив на Чернігівській трасі борд “Козелець – це ти”, було зрозуміло, що добром це не закінчиться.


Mason Lemberg

21 липня 2020
Народний депутат від партії Кремля Волошин з трибуни Парламенту України, всупереч присязі народного депутата, всупереч Конституції України, виголошує відверто антидержавну і провокативну промову. В результаті, арештовують чомусь не депутата, а двох військових, які йому розказували хто він. При цьому одного з них він бив руками в голову, коли того тримала наша чарівна і нова поліція.
“Нападникам” на депутата інкримінують досить сувору статтю ККУ “Напад на державного діяча”.

12 серпня 2021
Народний депутат “слуга” Беленюк пише у фейсбуці бездоказовий пост про те, що його нібито ображають за кольором шкіри. Якщо це правда, то це неприпустимо. Але жодних доказів крім його слів.
Через півгодини реагує сам товариш Зеленський.
Поліція через годину відкриває кримінальну справу. Нагадаю, жодних доказів, крім слів самого Беленюка.

24 серпня 2021
День Незалежності
“Хтось” обливає колишнього президента України зеленкою. На День Незалежності. На очах тисяч людей.
Як на мене, це плювок в очі самому статусу країни, державності.
2 дні товариш Зеленський не може видавити з себе бодай слово з цього приводу, хоча б логічне: “Я засуджую”.
А ще адвокат Порошенка каже, що підозрюваного відпустили, і якщо він до завтра не втече, то, може, завтра йому вручать підозру за статтею “Хуліганство”, яка є значно лояльнішою ніж “Напад на державного діяча”.

Це про ту країну, яку вони будують для “всіх нас президентів”. Країну корупції, прикривання злочинів і злочинців.
Але чому вони думають, що ця система, яку вони так леліють, не буде працювати проти них самих?


Ірина Геращенко

Ані Зеленський, ані Разумков і керівництво ВР, ані лідери фракцій і комітетів, ані міністр внутрішніх справ (хоч мова йде про державного діяча, п’ятого президента, народного депутата) не засудили напад на Петра Порошенка, не взяли розслідування «під особистий контроль», не висловили співчуття, не подзвонили і не питали в нього чи пані Марини, на очах якої відбулася провокація, як він себе почуває. Як води в рота набрали, хоч зазвичай згадують Порошенка тричі на день.

Ніхто від української влади не промимрив ні слова. Жоден з «успішних, сучасних українців» на олігархічному телеканалі не спитав в Зеленського про реакцію щодо нападу на його опонента.

Зеленка в очі дуже популярна в РФ, там опозицію як не «новачком», так зеленкою мітять. Та й в часи Януковича нас, опозицію, нею поливали біля Качанівської колонії і на мітингах тітушки.

Наркомана, який спаскудив День Незалежності, напавши на Порошенка на Алеї Небесної сотні, відпустили, навіть не затримавши. Йому й досі на вручили підозру. Поліція під білі руки завела його на Банкову, а не в РОВД, а потім відвезла в рідний Козелець і, кажуть, навіть порадила звернутися в лікарню, де наркоман день переховувався.

Влада бачить тут хуліганку, а не тілесні ушкодження і напад на державного діяча. Слідчий відмовлявся давати добро на проведення експертизи, фактично саботуючи розслідування. До речі, зеленка бризнула й на дівчинку, доньку загиблого сержанта Журавля (Банкова зараз організувала справжню травлю дитини), і на родини Героїв Небесної Сотні, які були поруч…

Мовчать лідери фракцій і керівництво парламенту. Хоч очевидно, що подібні інциденти – це не тільки і не скільки про Порошенка, скільки про демократію. Про цивілізовану країну. Про День Незалежності.

Але якщо на Алеї Небесної Сотні можна встановлювати радянські експонати, чому не можна кидатися на неугодних? Якщо можна сміятися в Кварталі з пожежі в будинку Гонтарєвоі, чому не можна знущатися над Порошенком в ТГ Банкової? Цікаво, а номер про зеленку в наступному шоу 95 кварталу буде? Це ж так смішно, правда? Й робилося на догоду головному любителю дешевих жартів, чи не так?

Я як народний депутат України хочу почути публічну реакцію на інцидент, який трапився 2 дні тому, від керівництва парламенту і лідерів всіх фракцій. Чи ви ще досі сидите всі на концерті Бочеллі, закрившись від народу ?


Владимир Завгородний

По утрам я выхожу в портках во двор (если в доме гости — то в гостевых портках, до щиколоток), беру чашку чаю, закуриваю и начинаю читать новости, комментируя вслух.

А у меня подруга сейчас гостит, и она… как бы это сказать… в общем, она из Европы. Из Литвы, если быть точным. Она довольно давно в Украине, но она всё равно из Литвы, она многого не понимает. Не так не понимает, как если бы приехала четыре дня назад. Но всё равно многие вещи приходится объяснять, и некоторые объяснить не получается.

Я сижу и читаю вслух: Так и так, Порошенко облили зелёнкой.
Она говорит: В смысле, облили зелёнкой?
Я говорю: Ну, зелёнкой облили.
Она говорит: Зачем?
Я говорю: Ну, бл*дь, ну здесь так принято, это изображает народное негодование и бессмысленный и беспощадный русский бунт по-украински.

Она на меня смотрит как на дебила. Почему-то на меня.

Я говорю: Ну вот его и облили, во время торжественного шествия.
Она снова говорит: В смысле, во время шествия?
Я говорю: Ну, возле памятника героям Майдана.
Она говорит: В смысле, возле памятника?
Я говорю: Ну они сначала яйцами кидались, но не попали, зато почти попали в отца погибшего на фронте бойца.
Она говорит: Кто — они?
Я говорю: Ну, вроде какие-то люди, пишут, что их там наняли десять, до места дошли пять, одни яйцами кидались, другой зелёнкой.
Она говорит: Так их арестовали?
Я говорю: Да, одного. И повели к Офису президента.
Она говорит: В смысле, повели к Офису президента?

Тупая беседа, короче, вообще получилась. Она просто всё время переспрашивает таким тоном, как будто сомневается в моей способности читать новости. “В смысле, не пригласили одного президента на парад?”… “В смысле, потом передумали и принесли приглашение утром?”… “В смысле, концерт для всех, оплаченный из бюджета, оказался для ближайшего окружения и по пригласительным?”…

Так она давно в Украине. Она даже не удивляется, если звонишь в Держархбудінспекцію, и в ответ на вопрос “С кем я разговариваю?” они просто бросают трубку, типа, пошёл ты на х*й, смерд. Но новости её всё ещё могут поразить до глубины души, и мне кажется, она тайком потом их сама гуглит, чтобы убедиться, что я умею читать, ничего не напутал, и не прикалываюсь с неё.

Меня только беспокоит, что у нас есть много других зарубежных партнёров, которые НЕ живут в Украине. И которых даже голимая Держархбудінспекція привела бы в шоковое состояние. Мне интересно, как мы вот это всё будем им объяснять.

А они такие: “В смысле, облили зелёнкой за 100 долларов? Украинцы, вы долбоё*ы, да?”


 

Усі відео