Реальні дії – замість «потужної демагогії» (відео)
Ми послухали у Верховній Раді не просто план. Це не план перемоги. Це не план миру. Це — конституційний документ. Його важко критикувати, бо там за все хороше і проти всього поганого.
Дивлячись на Бюджет-2025, я з сумом і подивом побачив, що уряд перейшов в опозицію до президента. Бо нічого, що ми почули в залі від президента, уряд не врахував і не міг врахувати.
Пропоную поставити на голосування мою пропозицію повернути бюджет до уряду для врахування того, що ми почули в цій залі з вуст президента.
Між планом і бюджетом немає нічого спільного. Цей бюджет мав би бути бюджетом перемоги. Про яку перемогу ви говорите, якщо фінансування Збройних Сил не збільшилося на жодну копійку? У цьому бюджеті ми мали б збільшувати зарплати військовим, а не зарплати прокурорам, суддям і силовикам. У кого підніметься рука за це голосувати?
У цьому бюджеті мало б бути не крадівництво дорожнього фонду, а будівництво фортифікаційних споруд і ліній захисту.
Нарешті позицію «Європейської Солідарності» почули: гроші ПДФО треба віддати бригадам. Коли кажуть, що у бригад достатньо грошей, з’їздіть на фронт, подивіться. У бригад немає ні FPV, ні РЕБів, ні зброї, ні боєприпасів, ні техніки. Коли кажуть: у нас розподіл 45-45-10, то 10 — це бригадам. Заберіть у корумпованого ДССЗЗІ та у повному обсязі передайте воїнам. Тим більше що це була позиція президента.
Коли кажуть, що ми рухаємося в Європу, то треба враховувати і звіт із розширення ЄС, де стверджується: заберіть гроші в брехливого, неправдивого і пропагандистського телемарафону. І сьогодні президент теж казав про чесність.
Коли кажуть, що це не про вибори, то я повністю підтримую, що вибори зараз проводити не можна. То 1000 гривень, які ви хабарем заклали для кожного українця, — це якраз про вибори. Але українці хабарів не беруть.
Багато красивих слів.
Або «Культурний Рамштайн».
Відповідь не має значення, доки правильні слова є «потужно-незламною» ширмою для відсутності необхідних дій для обороноздатності й «стійкого» звинувачення всіх навколо себе у своїх власних невдачах.
Перераховано 10 напрямків, у яких усе треба розширити, поглибити і зміцнити:
Єдність.
Фронт.
Зброя.
Гроші.
Енергетика.
Безпека.
Громади.
Людський капітал.
Культурний суверенітет.
Політика героїв.
Як наповнити кожен пункт, будь-хто з читачів зможе придумати самостійно. Вийде точно не гірше, ніж вийшло у Зеленського. Беремо перелік проблем і кажемо, що треба вирішити.
Понад годинний виступ готовий.
Натомість, що має робити країна, аби вистояти і перемогти?
Які реальні дії необхідні вже вчора?
Деякі відповіді – у відео:
* * *
Що не так із «планом стійкості», він же щорічне послання до Верховної Ради щодо зовнішнього і внутрішнього становища України, робити яке щороку конституційний обовʼязок Президента.
Чому стільки скепсису, попри начебто правильні слова? А тому якраз, що слова напряму суперечать діям влади. А дії – єдине, що існує в реальному світі.
1. Єдність подається як ключ до виконання всього плану. Але немає не те що коаліції чи уряду єдності, продовжуються тиск на опозицію, порушення свободи слова, розгнуздана пропаганда на «марафоні» й провладних телеграм-помийках. Цим підриваються можливості, які дала б справжня єдність українських сил, пошук найкращих варіантів і використання всіх внутрішніх ресурсів.
2. Фронт отримав чи не найбільше пафосу. Перераховано всі основні проблеми, від мобілізації до фінансування, від браку боєприпасів до необхідності досягнення технологічної переваги над ворогом. Але для вирішення цих проблем потрібно не називати їх, щоб забути, а спрямувати на таке вирішення зусилля і ресурси. Насамперед спрямувати наступного року 257 млрд грн не на дороги, підвищення зарплат тиловим силовикам і корупційні «кешбеки», «інвестняням», а на армію. Не забирати кошти з військового ПДФО в громад на корупційний неефективний розпил, а спрямувати їх бригадам, щоб вони могли закупити необхідне.
3. Зброя. Попри дифірамби вітчизняним виробникам, взаємодія розробок, виробництва і застосування ракет, дронів, РЕБ, ПДТР, боєприпасів, зброї залишається дуже неефективною. Причина – повсякчасне намагання втопити «чужих» і потурати «своїм», викидаючи мільярди. Це має змінитись.
4. Гроші – все, що стосується економіки. Сказано багато правильних слів про підприємців, зниження тиску на них та інше. Але Зеленський обмовився, що це для «білого» бізнесу. Забув лише сказати, що поділ на «білий» та інший визначається політичною владою. І це вбиває довіру й інвестиційний клімат. Декларації мають змінитися конкретними діями: не заважати бізнесу працювати і вкоротити апетити контролюючим органам. Але це суттєво підірвало би корупційні можливості влади.
5. Енергетика. Попри подяки героїчній роботі ремонтників, енергетиків, нічого не сказано про корупційні оборудки на «системах захисту», які нікого не захистили, й так і не вирішене питання децентралізації енергетики.
6. Безпека зводиться чомусь до поліцейських функцій, рамок металодетекторів та іншого подібного «великого металошуківництва». Натомість безпека громадян гарантується не створенням поліцейської держави, а ефективною роботою спецслужб і правоохоронців, коли їхні ресурси не відволікаються на боротьбу з опозицією.
7. Громади замість «Конгресу рад» при Єрмаку потребують зміни підходу: повернення до політики децентралізації 2014-19 років, коли громади мали гроші, повноваження й повагу і могли забезпечити стандарт життя своїм мешканцям.
8. Людський капітал об’єднав усі можливі соціальні видатки, освіту, охорону здоров’я і об’єднання громадян. Але вирішення цих питань потребує не створення «Міністерства обʼєднання українців», а чіткої й прозорої бюджетної політики зі зрозумілими пріоритетами, співпрацею з партнерами і громадянським суспільством.
9. Культурний суверенітет, який має чомусь забезпечуватись «культурним Рамштайном». Замість подібних покручів слід не згортати, а підтримати ініціативи 2014-19 років, які якраз забезпечували стрімкий розвиток українського культурного продукту: Українського культурного фонду, Інституту книги, кінематографії, місцевого культурного простору.
10. Політика героїв замість незрозумілих і корупціогенних «ветеранських просторів» і «помічників ветерана» потребує прозорих програм підтримки ветеранів. Враховуючи досвід з 2014 року, і тут варто не винаходити покручі, а фінансувати потреби захисників.
* * *
Тим часом, прямо в день палкої промови Зеленського, ухвалено бюджет, де на заявлені пріоритети відверто поклали.
257 мільярдів пішли на дороги, тилових силовиків, телемарафон і «кешбеки інвестняням», а не військовим.
І так буде доти, доки правитимуть офіс Зеленського-Єрмака і 5-6 офіс-менеджерів, а не професійний уряд єдності.
Учорашня годинна промова Зеленського в Парламенті справила сумне враження. То було не про стійкість, а про безпорадність. Виступ писався, щоб бути розібраним на сенсаційні цитати, але зв’язку з реальністю там немає.
Президент каже про посилення війська/фронту, а підконтрольні йому депутати голосують за бюджет, в якому цього геть не видно.
“Технологічна ставка” дуже гарно розходиться в медіа, але де гроші на технології?
Він каже про “культурний Рамштайн”, а його слуги викидають із Верховної Ради єдину бібліотеку.
Президент закликає до єдності, але ключі від неї лежать на Банковій – у кожному рішенні та дії. А відсутність бодай однісінької згадки про те, що війна почалася в 2014 році, перетворює цей заклик до єдності на чергову мильну бульбашку.
Зеленський ніби правильно виокремлює серед пріоритетів людський капітал, обіцяє перезапуск дипслужби, призначення послів у всіх столицях, де посади вакантні, але бюджет МЗС ніяким чином про це не сигналізує.
Обіцяно чергове міністерство об’єднання українців, а в цей час консульська служба потерпає від недофінансування та недостатньої кількості установ і фахівців для забезпечення потреб наших громадян за кордоном.
Не почула серед пріоритетів ніякої конкретики про європейську та євроатлантичну інтеграцію. Сумно, що очільник держави не вважає ці речі ключовими для стійкості. ЄС і НАТО для нього – це про зовнішню, а не про внутрішню політику: не ми маємо змінюватися зсередини, а хтось іззовні має нам щось дати, зробити.
Нічого про боротьбу з корупцією. Зеленський або не вважає це проблемою для стійкості держави, або думає, що корупцію ми вже подолали.
За все хороше і проти всього поганого – це не план.
І ніяка це не “перша українська доктрина, що має привести країну від війни до миру”…
Це агітка.
Фото: ОПУ
