Стратегія ОПЗЖ, Шарія та інших прокремлівських сил в Україні

Костюк Олександр

Стратегія ОПЗЖ, Шарія та інших прокремлівських сил (фактично кремля) в Україні.

Основні завдання:

– Деморалізація, дезорієнтація та розпорошення проукраїнських, прозахідних, державницьких сил в Україні;
– Пропаганда Росії та проросійських сил, об’єднання їх проти всього українського, залучення нестійких, та тих, що коливаються;
– Максимальний розкол, анархія та хаотизація всередині України аж до руйнації державних інститутів або передачі їх під контроль кремля. Старий більшовицький принцип: «чим гірше – тим краще».

Реалізація завдань досягається рядом стандартних і давно застосованих кремлем методів і маніпуляцій:

1. Конспірологічна теорія про «внєшнєє управлєніє запада», експлуатацію Заходом України та українців;
2. Нагнітання істерії про «в странє полний бардак, страшная корупція, всє украінскіє власті только воруют, разграбілі богатєйшую страну», «нє построілі нових заводов» і т.п. ;
3. «Народ обніщал» і доїдає пів-вареника, в цьому ключі експлуатується тема тарифів і «шлункових майданів» (тарифних, підприємницьких, автобляхерських), які в певній мірі направляє і якими точно користується кремль;
4. Подання всього українського як деструктивного та агресивного (для цього використовується образ «радикальних націоналістів», часто керованих кремлем, фашиста-Бандери і т.п.), або як недолугого та шароварного;
5. Впровадження в свідомість українців презирства та неповаги до власної держави, державних інститутів та символів. Стандартна кремлівська маніпуляція “Поднімітє нам зарплату і пєнсію в 10 раз, і тогда ми полюбім ету вашу Украіну”. «Дайтє нам много водкі і колбаси, і тогда ми, может бить, начньом говоріть на етом вашєм язикє»;
6. Розкол суспільства за різними ознаками, зокрема мовною. Тут кремлем тактично використовується вступ в дію мовного закону, який стратегічно є перемогою державницьких, патріотичних сил. Розкол штучно створюється нагнітанням, провокативними заявами та діями з обох сторін. Шаріями-Ківами-Германами-Бондаренками, з одного боку, та Фаріонами-Ніцой-Дроздовими-Бєлєцкіми, з іншого боку. Провокативні заяви та дії активно поширюються ЗМІ та в соцмережах;
7. Настійлива та агресивна дискредитація державницьких політичних сил стандартними тезами про «розкрадання та корупцію». Маніпулятивне зрівнювання в свідомості державницьких політичних сил та колаборантів-популістів, приведених до влади зусиллями самого ж кремля, ОПЗЖ та псевдопатріотів. Оголошення державницької політичної сили «націоналістами та фашистами» – для проросійського електорату та «союзнікамі рєгіоналов і Мєдвєдчука» – для патріотичного електорату. Протиріччя не турбують кремль, кожній групі заходить своє;
8. Подання проросійських сил як сил «стабільності, міра, дружби, об’єдінєнія страни», Росії – як джерела «порядка, багатства, культури» і т.п. З цієї ж опери: «Как хорошо било в СССР» з натяком: потрібно повернутись в чудову російську імперію;
9. Традиційне вже спокушання електорату сиром в мишоловці: «дєшовий газ, електроенергія, руская вакцина» і т.п.

Нічого нового, насправді. Ті ж прийоми активно застосовувалися кремлем у 2013-14 роках і мали успіх в Криму та на Донбасі.

Потрібно розуміти реальні цілі кремля та методи їх досягнення. Не купуватися на них, не підтримувати (навіть у запалі політичної боротьби), вміти їм протидіяти.
Протидіяти правдою щодо кремлівських маніпуляцій.
Але про це, мабуть, в наступному дописі.