І тут зателефонував Кремль…

Volodymyr Ariev
Володимир Ар’єв

На захист Татарова був дзвінок. І цей дзвінок був не з України. І цей дзвінок був із закордону. І закордон цей є агресивним до України. Українська влада знову чутлива до Москви, а в офісі президента працюють ті, за кого активно заступаються з Кремля.

Татаров – людина Януковича і Захарченка. Татаров – людина, яка кошмарить бізнес, і від його переслідувань підприємцям навіть доводиться тікати з України. Один випадок я знаю безпосередньо, і, сподіваюсь, про це найближчим часом дізнаюсь не тільки я, а й антикорупційні органи.

Історія, свідком якої ми стали сьогодні, є черговим доказом безпрецедентного покриття «своїх» і Зеленським, і Москвою водночас. Безпрецедентного для постмайданної країни.



А хто ще остаточно не зрозумів, повторю: кого рік тому вважали новими обличчями, насправді були старими упирями. Просто упаковку їм зробили привабливішою.


Тарас Чорновіл
Тарас Чорновіл

Просто фіксуємо кримінальні злочини Зеленського і абсолютно відданих йому посіпак. Справа Татарова – це вже приклад, коли остаточно відкинули навіть спробу якось ховатися за маскою добропорядності. А ще це доказ залежності Зеленського від Кремля.

Нагадаю, Татаров – це високопосадовець МВС часів Януковича, люстрований за обома частинами закону про очищення влади. Його призначення заступником голови офісу преЗЄпідєнта справедливо була оцінена як однозначний вияв реваншу. Також поява таких злочинних персонажів у владі – це доказ того, що Зеленський навіть в планах не передбачає жодного діалогу із суспільством та точно не планує змін на краще. Єдиний план – виключно силова протидія опозиції та масовим виступам населення. Зрештою, саме на таких Татарових розраховував і Янукович. І де він зараз?

Як і більшість високопосадовців того періоду Татаров за вірнопіддану службу отримував право на безкарну корупцію і розкрадання. Чим і скористався. А зараз НАБУ, яке нарешті десь потрошки вже почало працювати, добралося й до справи про корупційні дії Татарова. Здавалося б, коли не можеш замовчати, заглушити резонансну справу (так поступали в питанні про імовірну державну зраду А.Єрмака), то тихенько позбудься чиновника. Саме так із адміністрації сплавили колишнього першого зама Трофімова, який не лише забув “табличку ділення” в питаннях брудних схем із дозволами на будівництво, але й почав заглядатися на крісло свого шефа. Зараз Трофімов, насолодившись шикарним відпочинком за понад мільйон, учиться гребти у дещо незручніший спосіб – без офіційної посади. За логікою нинішньої адміністрації, спаленого Татарова так само мали б злегка покритикувати й посунути із зама в позаштатні радники.

Але тут почалося щось несусвітнє. І аж така дика буря точно не могла б розігратися лише з Банкової. На мій погляд, тут мусив бути дуже жорсткий наганяй з Москви. Бо Зеленський зі своєю 200-процентною заради якогось не надто примітного й аж надто одіозного чиновника пішли на справжній треш. Треш, який коштуватиме дуже дорого.

Генеральна прокурорша Венедіктова відсторонила всіх чотирьох прокурорів САП, які вели справу Микитася-Татарова і стала особисто процесуальним керівником-прокурором. А це вже зашквар. Генпрокурор є лише формальним керівником САП і не має у відношенні до Спеціальної антикорупційної прокуратури взагалі жодних процесуальних прав. Якщо й раніше вона собі дозволяла скоювати певний тиск на САП, то це робилося дуже підкилимно й неофіційно. У ГПУ й в ОПі добре знають, що недоторканність НАБУ й САП – це предмет особливої уваги всіх західних партнерів. А для Байдена – це справа честі. Він, ще як віце-президент США та куратор міжнародної допомоги Україні, особисто опікувався формуванням у нас антикорупційної політики та необхідних для цього інституцій.

Зеленський Байдена боїться, як вогню, аж до втечі в Феофанію. І якби зараз справа була лише в простому корупціонерові з оточення Зеленського, то його б тихо й без шуму злили. Але Татаров поставлений наглядати за силовим блоком України не від Зеленського. І навіть не від його поводиря Єрмака, а, наскільки розумію всі ці ниточки між маріонетками в зеленій владі, прямо з Москви. А Путіна поки Зеленський боїться навіть більше, ніж Байдена, Меркель та МВФ разом узятих. А може ще й спорідненість душ і світоглядів своє зіграла.

Але точно, що пряме порушення процесуальної незалежності САП і неприхований тиск на НАБУ Україні вилізуть боком. І то дуже швидко. Ні про підтримку, ні про кредити, ні про партнерські відносини після атаки на головний, з погляду Заходу, здобуток минулих років ітися не може. А зеленого щура крок за кроком заганяють у пастку, в яку свого часу Путін уже загнав Януковича…

Поділитися:
Share

Усі відео
  • Усі категорії