Ця історія не про цю тимчасову владу
Останні 7 років (задумався… офігів) я був в курсі подій, що відбуваються в державі.
Я дуже добре пам’ятаю, з чого починалась антикорупційна істерія, яка потім перетворилася в цілу війну проти Порошенка і завершилась державним переворотом в 2019 році.
А починалась вона зі скринів вайберу Пасішника. За легендою, якийсь чувак з прізвищем Пасішник написав у вайбері таваріщу Абромавічусу про те, що погодив якусь посаду в Мінекономіки (яке тоді очолював останній) з Кононенком. Скріни з цим проханням розлетілись інформаційними ресурсами, посли G7 робили заяви, Абромавічус писав заяви на звільнення, боти в інтернетах істерили. Всі розказували про технократів і корупцію. Ніхто не міг пояснити, що то таке, і що не так було на тих скрінах.
Далі були “розслідування” програми Схеми про те, що в Держохороні при Порошенку працюють ті самі охоронці, що й при Януковичу, і що кияни ходять по тих самих вулицях, по яких їздив Янукович.
Далі були спроби ідіотів розказувати про тарифи на електрику і Роттердам+, при тому що ідіоти не мали навіть базового уявлення про галузь.
Далі були плівки Оніщенка, які записані на ручний годинник в розмірі 47 касєт, де “Пшшшш-ппрррр-пшшшшш-…. щось говорив голос, схожий на голос Порошенка”.
Далі були незв’язні монологи і штурми палацу Жовтневий грузинською свинею і безтрусі путінги колоРади.
Це все переривалося воплями так званих “антикорупціонерів”, в яких вони волали, що не можна в Януковича відбирати 1,5 мільярди вкрадених грошей, що не можна сварити Сірожу за квартиру, яку він купив за брудні гроші, що дві квартири, спіжджені “антикорупціонером” Каськом – то най буде, Бог дав…
І закінчилась каденція Порошенка ницою огидною маніпуляцією про Свинарчуків.
За 5 років я так і не почув, чого Порошенко – корупціонер, чого його оточення – корупціонери, що саме вони вкрали. Не почув я відповіді на ці запитання і за наступні 1,5 року. Натомість надивився шоу, де дебіли штурмують картинні галереї, при тому що їм надали документи і митні декларації.
Тим більше за весь той час я не почув, чому мудрий нарід з подачі послині США прирівнював невідому корупцію оточення Порошенка до війни, яка реально їм загрожувала і далі загрожує.
І другий бік медалі.
Тут можна розказувати багато: про Беню, підприємства, прібарахлітєлєй з МОЗУ, але я наведу всього 3 приклади:
1) плівки, на яких Труба зізнається в цілому ряді серйозних корупційних злочинів, до яких причетне керівництво країни;
2) брата голови ОПи (тобто брата фактичного керівника країни), спійманого на гарячому з очевидними фактами;
3) і цей приклад із заступником голови ОПи та діями генпрокурора.
В усіх цих прикладах факти корупції найближчого оточення Зелі є неспростовними.
Але нікому то не треба…
І я зроблю несподіваний для багатьох висновок.
Бо ця історія не про цю тимчасову владу, від них нічого іншого я не очікував.
Ця історія про скотів, які своїми чорними ротами перетворювали народ на стадо, волаючи, що корупція гірше війни вбиває державу, так і не надавши доказів тої корупції, а зараз позакривали їпальники і тихо мовчать, коли вороги реально вбивають державу. От їм цього пробачати не можна за жодних обставин.
