Комусь таки прийдеться відповідати за «оптимізацію» армії
Вітаю, шановні друзі! Оскільки останнім часом у медіапросторі активно поширюється інформація щодо скорочення чисельності Збройних Сил України, на засіданні Комітету з національної безпеки, оборони та розвідки, під час заслуховування Міністра оборони України, задав питання щодо проведення реформи в цьому напрямку та бачення пана Міністра.
Черговий комітет, на якому більшість запитань моїх колег – народних депутатів України, так і залишилися без відповідей. Точніше, відповідь як завжди у двох варіантах: дайте мені час, я розберусь, або Ви зробіть депутатський запит, а я доручу його опрацювати.
І все ж таки про найболючіше питання: чи планується скорочення чисельності ЗСУ, яке саме та за рахунок кого?
По-перше, пан Міністр підтвердив, що заходи з модною назвою “оптимізація”, а саме скорочення – саме так, плануються. По-друге, заходи плануються і будуть проводитись обережно і виважено. І по-третє, враховуючи велике значення саме людського фактору, Міністерством оборони України не планується скорочення невакантних посад. (Цитата, близька до тексту:”по живому різати не дам”).
У той же час, за інформацією, яка надходить із різних джерел, перш за все з військ, наразі вже заплановане скорочення чисельності Сухопутних військ більш десятка тисяч осіб, Повітряних Сил, Морської піхоти та ДШВ – по декілька тисяч осіб. Загалом близько сорока тисяч посад. Зокрема мова йде про скорочення декількох ескадрилій тактичної авіації, розвідувальних, артилерійських і танкових підрозділів в ДШВ і Морській піхоті.
Виходячи з цього, хочу наголосити на двох аспектах.
По-перше: Існуючі структури бойових військових частин і підрозділів запроваджені як відповідь на виклики часу, які постали перед нашими ЗСУ протягом останніх шести років. І є вкрай небезпечним і безвідповідальним ставлення до існуючих структур як до перевантажених або ангажованих індивідуальними бажаннями відповідних командирів і командувачів.
По-друге: Не будемо забувати про сталу практику проведення оргзаходів в ЗСУ протягом останніх десятиріч, коли бажання вищого військового керівництва трансформуються до нижчих ланок військового управління з приставкою “надайте пропозиції” з чітким формулюванням, про які саме пропозиції щодо скорочення йде мова. Така схема розробки змін до організаційних структур і пропозицій щодо скорочення чисельності, з одного боку, дозволяє реалізувати “вольові” рішення чергових реформаторів, а з іншого боку, повністю знімає з них будь-яку відповідальність за наслідки чергових “покращень”, оскільки будь-яке документальне підтвердження зазначених намірів залишається лише за підписами командирів і начальників нижчої ланки.
Вважається за доцільне пам’ятати про це саме тим, кому ймовірно прийдеться відповідати за будь-які безсистемні кроки в плані змінення структури і зменшення чисельності військових частин і підрозділів, прихованих під черговий раз задекларованим терміном “оптимізація”.
