Інколи кактус виявляється розлюченим їжаком

Гліб Бабіч
Гліб Бабіч

З ДБР все вийшло очікувано.
Софії Федині вручили “підозру” і повістку на допит. При тому, що ситуація завдає дедалі більші репутаційні втрати як для державних інституцій, так і особисто для Зеленського.

Однак, “твердість позиції” останнього нагадує історію про мишей і кактус.
Щоб ви розуміли, наша присутність під ДБР і судами не є “танцями з бубном” заради любові до мистецтва. Навіть з огляду на всю передбачуваність ситуації.
Публічність нашої позиції необхідна з двох причин.

Перша – це спроба вирішення конфлікту в (умовно) “досудовому” порядку. Тобто ми позначаємо, якій частині суспільства ця ситуація не “фіолетова”. Пояснюємо чому. І даємо шанс “здати назад” на більш-менш адекватні та державні позиції. Щоб ніхто потім не робив брови “горкою” і не говорив, що “ми не знали”.



А друге – ми хочемо, щоб нинішня влада максимально чітко позначила свою позицію. Сидіти на двох стільцях більше не вийде. І треба або чесно зізнатися, що військових, волонтерів і патріотів вони розглядають як загрозу і прикру перешкоду своїм планам по демонтажу України. І будуть продовжувати і посилювати всі види тиску. Або усвідомити, що спроба “сподобатися всім” і експерименти з “миротворсьтвом” завели їх не туди. І тоді доведеться в цьому зізнатися. І багато чого змінити.

Поки про будь-яке “прозріння” мова не йде від слова “зовсім”. Скоріше навпаки. Але “робити вигляд”, що влада у нас залишається українською, і при цьому діяти як ворожа ДРГ більше не вийде. І “склепані і зшиті” кримінальні справи звичайно ж виведуть кого слід “на чисту воду”. Тільки не тих, по кому слідству, прокуратурі та судам “поставлено завдання”. А тих, хто ці справи інспірує, направляє і прикриває.

Хоча упоротість в поїданні кактуса вражає. Починали вони хоч і тухло, але хоча б зовні тематично – бронежилети і гучне вбивство. Але коли вже облажався по всім пунктам, залишається завести “справу за слова”. І пробити вже дно дна.

Треба бути мужньою людиною, щоб не побоятися обісратися на весь світ, особисто засвідчивши свою нікчемність. Верховному головнокомандувачу загрожують дві незнайомі жінки. Він просить захисту у всієї державної машини. І згідно з рішенням суду, стає першим в світі президентом-терпилою.

Хто і навіщо пов’язує чинного Презедента ганьбою, багатьом зрозуміло.
Питання в тому, що з цієї ситуації є тільки два виходи.

Або продовжувати гадити на самого себе і намагатися прикритися, наприклад, постановою суду, що “я не обісрався і від мене не смердить”, і смердіти далі. Тиснути на патріотичну частину суспільства і ростити небезпечну для себе конфронтацію.

Або зізнатися, що “курво, вийшло якось неправильно”. І думати про наступні кроки до виправлення ситуації.

Але, судячи з усього, кактус вабить всю мишачу зграю. І кількість наших зустрічей під різноманітними судами буде рости.

Але… На жаль, для мишей бувають ситуації, коли кактус виявляється розлюченим їжаком. Якого просто не потрібно було дражнити.

Але кактуса, бачу, хочеться.
Штош.
Жеріть.
Поки…

Поділитися:
Share

Усі відео