Грамота про федерацію з Росією. Міфи та правда

Дмитро Вовнянко
Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Варто заговорити про гетьмана Скоропадського, обов’язково знайдеться особа, яка згадає про неї. Про Грамоту про федерацію з Росією, яка нібито стала причиною повалення гетьмана. Мовляв, гетьман Скоропадський за першої ж нагоди спробував повернути Україну назад в Імперію. Чи правда це?

Шкода, не згадують політичне тло на якому з’явилася грамота. А тло було таким. Німеччина програла Першу Світову війну. Німецькі війська, що перебували в Україні, мусили забратися на батьківщину. Як похідне, перед молодою українською державою у повний зріст поставала загроза – більшовицька Росія. На руках в українського уряду був урожай 1918 р. та кошти від продажу цього хліба Німеччині та Австро-Угорщині. Почитайте мемуари будь-кого з більшовицьких діячів – літо-осінь 1918 року в червоній Росії вирував голод. Куди підуть більшовики, було очевидно. І Україні проти червоних боронитися було нічим.

Не можна сказати, що у України взагалі не було армії – існували Запорізька, Сірожупанна, Сердюцька дивізії тощо. Січових стрільців Коновальця я тут не згадую – вони були призначені для зовсім іншої мети, а гетьман у своїх мемуарах про наміри щодо «січовиків» написав неправду. Питання полягало в іншому. Протягом 1918 р. більшовики розбудували повноцінне військо – Червону армію. Керували тою армією не комісари і не пролетарі, а кадрові генерали царської армії – Раттель, Бонч-Бруєвич, Маніковський тощо. Як кадровий військовий гетьман чудово розумів – сили нерівні аж ніяк. Так, власну армію Україна розбудовувала – були створені кадри восьми армійських корпусів. 14 листопада 1918 р. мусила початися мобілізація до війська. Але українському війську ще був потрібний час на злагодження та виучку особового складу. Потрібні були союзники.



Саме залученням союзників гетьман і зайнявся. Першими союзниками мусили стати донські козаки отамана Краснова. Козаки Краснова з червоними воювали весь 1918 рік. Всевелике військо Донське на той момент було незалежною державою, так само як і Україна. Мемуари отамана Краснова чітко вказують, ні в яку імперію донці не збиралися, і саме це було причиною конфлікту Краснова з генералом Денікіним. Добровольчу армію на Дону називали презирливо: «мандруючі музики», натякаючи, що жодної території сам Денікін не контролював.

Другим союзником мали стати держави Антанти – переможці у війні. Антанта могла наказати захищати Україну ще наявним німецьким гарнізонам – після капітуляції вони підпорядковувалися їй. І от тут виникла проблема. Антанта перебувала в договорі з Росією, і тому не могла укладати угоди з її уламками, по факту – сепаратистами. Антанта відверто вороже ставилася до України, у ній вона вбачала проект своїх ворогів-німців. Антанта підтримати була готова лише ту силу, яка могла виступити від імені Росії. Це й стало причиною Грамоти про федерацію.

Прибічники Петлюри та Винниченка якось забувають, що ні на яку федерацію не погоджувалися як раз таки білогвардійці. Україна не мала раніше в Імперії жодного автономного статусу – лише 9 губерній. Гетьман же пропонував білогвардійцям конфедерацію на рівних. Денікін, якого Скоропадський гарно знав по фронту, на таке не пішов би ніколи в житті. Про це промовисто написав у мемуарах генерал Врангель.

І ще питання, яке вганяє в ступор всіх гетьманофобів. А з якою власне «Росією» збирався федералізуватися гетьман? Дон і Кубань відпадають – вони вже були незалежними державами. Денікін не контролював територій, він перебував на теренах Дону. Армії Колчака ще не існувало, – була Уфімська директорія, теж незалежна. Єдиною Росією, з якою можна було об’єднуватися, була Росія більшовицька, – ворожості до неї, гетьман Скоропадський ніколи не приховував.

І нарешті. Грамота про федерацію НЕ була причиною повалення гетьмана Скоропадського. Насправді згадку про Грамоту в Декларацію Директорії вставив особисто Йосип Назарук увечері перед путчем. Незалежно від того, була б Грамота чи ні, путч проти гетьмана соціалісти Винниченка підняли б так само. Спільно з більшовиками.

Поділитися:
Share