Ми вже живемо в мороці

И глядя на весь этот зелёный хоровод абсурда, мы все упускаем один очень важный момент. Дав приказ на отвод войск (без какой либо важной на то причины), фактически только ради встречи с путиным, слуга Голобородько сам не заметил, как сделал одну страшную вещь.

Одним махом обрушил боевой дух и мотивацию в рядах ВСУ. Даром что ли в кремле так радостно и одобрительно кивают? Понятное дело, что услужливые полковники и генералы об этом президенту не докладывают. Не хотят портить янелоху настроение, да и погоны зачастую дороже, чем какие-то там солдатики.

Но сути дела это не меняет. Армия выдержала удар в лоб. Гнулась, но выстояла под фланговыми атаками. Но вот вынесут ли бригады и батальоны предательский удар в спину, вопрос очень серьезный? Приказ на шаг назад, читайте на сдачу своей земли, в войсках иначе как предательством не называют.

И как потом солдатам и офицерам держать любой ценой новые ВОПы, если в любой момент могут дать очередную команду на отход? Ради новой встречи. Ради того, чтобы снова в кремле похвалили за мирные инициативы…

Історичні часи можуть бути світлі й темні. Ми вже живемо в мороці. На наших очах українську армію принижують відступом. Це тотальна демотивація особового складу. Люди, яких під загрозою кар за невиконання наказу, відводять в поле… залишають землю, де гинули їх побратими. По суті, десятки, якщо не сотні життів, що були віддані за важливі висоти і населені пункти, були дарма.
Землю.. Віддають… Окупантові…

Це прикривають “мизамирською” риторикою, але суть незмінна. Скільки військових не захочуть продовжити контракт? Скількі піде бойових і перевірених? Скільки ще національних інтересів буде віддано? Темні часи нам доводиться спостерігати.

І тут цікаво:
… як воно в душі офіцерів і сержантів, службовців МО\ГШ, які за Україну?
… як воно на душі розвідникам і контрозвідникам, які працюють і тут, і на мінусах?
… як воно нормальним СБУшникам?
Величезна кількість людей пропустила війну за незалежність крізь себе – як воно їм? Далі-то що?

Як же принизливо виглядає це відведення! Не здивуюся, якщо виявиться, що перевіряють наших військових росіяни в касках ОБСЄ.

На Луганщині з-під контролю ЗСУ вийдуть населені пункти: Сизе, Болотене, Піщане, Щастя, Старий Айдар, Передільське, Геївка, Лобачеве, Лопаскине, Слов’яносербськ, Трьохізбенка, Кряківка, Кримське, Оріхове-Донецьке, Новотошківське, Горіхове і Катеринівка.
Частково будуть залишені (лінія відступу пройде прямо по ним) Валуйске, Станиця Луганська, Золоте і Попасна.
На Світлодарськ дузі в неконтрольованій “сірій зоні” виявиться Новолуганське, а Світлодарськ, Луганське та Троїцьке з контрольованих Києвом міст перетворяться в прифронтові.
На Горлівському периметрі українським бійцям доведеться залишити звільнені в боях Гладосове, Травневе і Торецьке, а Зайцеве залишиться на лінії відводу.
Поблизу Донецька ВСУ доведеться піти з Дослідного, Пєсков і Невельського, а Верхньоторецьке, Авдіївка, Красногорівка та Мар’їнка “перемістяться” на лінію відведення.
На Докучаєвському напрямку нашими перестануть бути Новогригорівка, Гранітне, Петровське та Богданівка, тоді як Новогнатівка, Миколаївка і Старогнатівка виявляться на лінії відводу.
Ну і в Приазов’ї українські військові залишать Чермалик, Павлопіль, Харчовик, Гнутове, Водяне, Широкине і Бердянське. Талаковка і Лебединське ж з повністю контрольованих перетворяться в прифронтові, не кажучи вже про те, що лінія фронту переміститься на два кілометри ближче до Маріуполя.

Всі жителі цих кинутих армією населених пунктів потраплять під загрозу бути захопленими або вбитими російськими окупантами.
Українські війська ПО ВСЬОМУ ФРОНТУ залишать надійно обладнані позиції і вийдуть в чисте поле, де стануть зручною мішенню для масштабного удару ворога.
Victoria Lacea разом з Олександром Конюкком та 3 іншімі особами.

Докладні карти відступу.

Більше за відступ на кілометр вглиб мене лякає деморалізація армії. Бо відступ завжди деморалізує. Бо страшно чути, який настрій в хлопців. Бо хто після цього захоче йти вперед, знаючи, що, втративши друзів, ноги чи життя, потім доведеться відступати? Відступати з обжитих і укріплених позицій в поле, як зараз. В період морозів і дощів, коли треба заритись в землю, аби не померти!

До чого я? До того, що перестаньте поливати брудом 72 бригаду. Коли вони виходили з оточення в Ізвариному, коли втрачали побратимів під Волновахою, коли просунулись в Авдіївці ТАКОЮ ціною, коли стояли на довбаній Світлодарці, де нормально вкопатись не скрізь можна через породу, то були герої, а тепер всьо? «Каканімаглі?», «айяяй, відступили, послухали злочинний наказ», «не буду більше памагать армії, бо це – зрада». Просто нагадайка вам: ці самі пацани, яких ви зараз поливаєте, аби просунутись в Авдіївці, відморажувалии руки й ноги, щоб втримати нові позиції в -25, кілька діб сиділи під безперервним вогнем арти, отримали фізичні рани та рани в душі, які не затягнуться ніколи.

Я вперше бачила тоді, як військові плачуть. Не від страху, не від втоми, а від того, що не «врятували» декого з хлопців. Хоча там не можна було врятувати, там були поранення несумісні з життям. Навіть мої близькі друзі з 72 бригади досі відмовляються говорити і згадувати про ті дні.

А у вас, чорноротих, язик повертається щось казати на цю бригаду? Поливати брудом цих людей? Вони – військові, і мали виконати наказ. Який віддавали ті, за кого ви, імбецили, наголосували. І взагалі, що за феноменальна національна риса – пиляти своїх замість того, щоб сказати «дякую» тим, хто до цього призвів.

Так вже було в 1917-1919, коли гризлись свої зі своїми. А потім вони їли власних дітей. А тих, хто вижив, добивали в Сандармохах. Нашій армії зараз дуже важко, не добивайте її.

Дорога 72, тримайтесь, братики і сестрички.

При всем эмоциональном фоне – не сравнивайте сегодня с двумя неделями декабря 14-го в ДАП.

Тогда были объективные причины. Я о них писал уже неоднократно. И ротации через Путиловку были лишь способом накопить силы, укрепить оборону, через них парни тащили оружие и шли в бой. А в истории это осталось как еще один пример вранья русских.

И тогда, кстати, именно сепары не соглашались ни на что (про “прекращение огня” не буду говорить, он не прекращался ни на день). И именно их “убеждали” числа 11-го или 12-го большими летающими трубами…

Сейчас причин для капитуляции нет никаких.

---

Ми відступаємо. Тепер у Золотому. Далі планується відступ по всій лінії фронту.
Рашка за допомогою зеленої влади намагається завести всіх нас в черговий «зелений коридор», де нас знищать всіх. Розріжуть на частини, розжують та виплюнуть геть.

Вчора під ОПою пройшла спонтанна акція Руху опору капітуляції, яка почалася о 19:00. Співорганізатори акції декларують такі наміри:

1. Протягом наступних двох днів буде оголошена українська формула безпеки, як альтернатива формулі Штайнмайєра.
2. Об’єднання українських патріотичних сил, створення єдиного штабу опору.
3. Категорична незгода з капітуляцією.

Поки що якось так. 21 листопада заплановані масштабні акції «Ні – капітуляції!».

Всі трохи розгублені, поки що не дуже зрозуміло, що робити далі, бо Зеленський і Ко безсовісно, нагло та безбожно брешуть на кожному кроці. Спочатку обіцяв нам, що ніякого розведення не буде, якщо відбуватимуться обстріли. Обстріли в районі Золотого були щодня, і все одно почалося відведення українських військ. Напередодні Зеленський їздив у Золоте без жодного страху, напевно, це тому, що йому гарантували безпеку окупанти. Там, у Золотому, він зустрічався з «вчителями» школи, які мають громадянство Росії, а сама школа давно не працює. Справді, дуже важко адекватно реагувати на патологічного брехуна, в руках якого знаходиться майже вся повнота влади. Але миттєва реакція активної частини суспільства свідчить про те, що ми обов’язково оговтаємось, і слідом за українським планом безпеки вистроїмо ще й український план оборони.

Наш патологічний брехун Зе, не дуже зважає на акції протесту, і це правда, він вже назвав акції «Ні – капітуляції» дощем. Але, мабуть, це гарне порівняння. Вода – це символ Святого Духу, і з віруючих потечуть ріки води живої, як свідчить Святе Письмо, але ці ріки одних будуть напувати, а інші в них потонуть, бо стануть поперек течії і згинуть в ній. Так буде з кожним, хто противитиметься гласу народу, який є глас Божій. Якщо не зважати на повінь, це призведе до поганих наслідків, якщо слухати народ та захищати його, це призведе до благоденствія та радості всіх.

Україно-російський кордон не на захід від Золотого, а далеко на схід. Тільки туди мають рухатися українські війська, і тільки це є правильним рішенням.

А перед нами, патріотами України, зараз стоїть надскладне завдання. Нам своїми публічними та постійними акціями непокори необхідно не дати цій нікчемній та переляканій владі перетворити всю Україну на «сіру зону», не дати їй скотитися в хаос та безлад. Думаю, справимося.

---

Я дивився на відео з Катеринівки. Ось вона вулиця – я знаю звідки, куди і до чого вона веде. Я тут був. Це була наша зона відповідальності. Трохи далі – наш крайній ВОП.

Я не знаю, що відчували хлопці, котрі залишали позиції. Точніше, я знаю. Як знає кожен, хто їх колись залишав. Тільки коли цьому передують бої – це війна.
А коли це відбувається “з доброї волі” – це називаеться по-іншому. Це називається самозрада. І ті, хто це затіяв, не несуть добра. Та й волі, насправді, не мають.

Тому й не можу уявити почуття хлопців у повній мірі. Знаю тільки, що якщо побачу черговий ролик про їх “розуміння” і “бадьорий настрій”, плюну в телевізор. Тому що це брехня. І тисячі людей, які “були”, підтвердять мої слова.

Дуже прошу вас, не треба звинувачувати армію. І тим, хто не зовсім розуміє, за якими законами вона існує. І особливо тим, хто сам «був».
Це емоції. Армії доводиться виконувати накази. Ті, хто говорять про “злочинні накази”, не зовсім розуміють, що це означає, і які юридичні норми оцінки таких наказів.
А армія, що не підкорилася наказу раз, а потім двічі, перестає бути армією в головному розумінні цього слова. Тому що отримує можливість “вибирати” правильні накази. І все. Армії немає.

Власне, я навіть не про це.
Не треба перекладати відповідальність за події на армію. Армія – не учасник і не винуватець цих подій. Армія – головна жертва цих подій.
Вона непросто, не гладко, але успішно виконує головну функцію – захист народу і держави від агресії.
І коли я чую про те, що армія повинна вирішити ще якісь проблеми, я, м’яко кажучи, “здивований”.

Особливо дивно це чути, при тому що активна і свідома частина народу називає себе нацією. Справедливо називає.
Але при цьому народжує ідеї про те, що “хлопці прийдуть порядок наведуть”. Або з’явиться залізний генерал, стукне кулаком, і все налагодиться.

Це не слова “нації”. Це слова інфантильних дітей, які мріють стати нацією. І вони б стали, але до 21:00 мама чекає додому.
Тому – хтось інший.

Я звичайно перебільшую. Але те, що я бачу, сумно і страшно.
Те, що ми так чи інакше допустили, що до влади абсолютно легітимно прийшли люди, що несуть загрозу для існування України, – це тільки півбіди.
Головна біда, що у нас, насправді, не працює механізм громадської протидії. Ні в якій формі.

Знаєте жарт про морську свинку? Яка насправді не «морська» і не «свинка».
Точно так у нас є “опір” і “рух”. Але справжнього руху опору майже немає.

Причина цього зрозуміла. Багато років і за величезні гроші ззовні велася робота по роз’єднанню думаючої частини суспільства.
І зараз спроби зібрати частини в ціле впираються в полярне ставлення до багатьох питань. І навіть в протистояння.
Те, що зовні це виглядає гідно, радує. Ми можемо організуватися і зібратися. Але на цьому закінчується все.

Клаптеву ковдру загального руху починають тягнути в різні боки. Спроби “осідлати” його нагадують епізод із комедії, коли кілька людей намагаються сісти на одного коня. Штовхаються, падають, смішно метушаться і лізуть знову.
Взаємні претензії не зникають, множаться в цьому захоплюючому процесі.
А спроби “надати форму” єдності виглядають все смішніше.
Коли всі кричать про те, що вони “поза політикою”, але чесно тягнуть наверх свою політичну силу, це починає втомлювати і дратувати всіх. Тому що анекдот про “труси і хрестик” грунтовно навяз в зубах.

І головне, все це потихеньку вбиває віру в цей самий “рух”.
І повірте мені, в це “вбивство віри” хтось старанно вкладає сили і кошти.

Що робити? Так, напевно, перестати щось “імітувати”.
Якщо у нас є громадянські та політичні сили, які хочуть встигнути врятувати Україну, у них є два варіанти.

Перший – знеособитися остаточно, прибрати прапори і гасла і влити своїх прихильників в загальний рух. Висунувши нових лідерів. І залишити собі тільки мобілізаційні функції.
Приблизно цю спробу ми вже спробували здійснити. На жаль, невдало.
І, боюся, нова спроба може закінчитися тим же.

Другий – об’єднувати і мобілізувати своїх прихильників. На базі існуючих ідей, які вони підтримують. Але з офіційним і повним підпорядкуванням головної меті – збереження України.
А вже між собою шукати життєздатну форму об’єднання. І укладати “водяне перемир’я”. Залізобетонне, що не допускає ніяких відхилень.
І не соромитися “йти в бій” зі своїми прапорами.

Просто всім треба зрозуміти, якщо не протистояти тому, що відбувається, можливості “збирати по шматках” Україну більше не буде. По шматках збиратимуть нас. І не тільки в переносному сенсі.

Одна армія вже тримає фронт. І їй вже заважають це робити.
Значить треба стати армією і решті. Громадянської армією. В якій немає місця гризні між підрозділами.
А для цього доведеться піти на жертви. І в першу чергу за частиною власного Его. Всім.

Або нас рано чи пізно стягнуть в кривавий і безглуздий бунт “всі проти всіх”. Після чого Україна закінчиться.

Ще трохи, і буде пізно. Темп розвалу виявився занадто високим. Їм треба встигнути до того, коли більшість відчує на собі “результати вибору” на зрозумілому рівні.
Урінотерапія очей закінчилася, почалася урінотерапія мозку. Вони явно поспішають.

Час поквапитися і нам.

---

Хочу побачити перепис зброї бойовиків. Але цього, чомусь впевнена, публічно не буде. Бойовики не дадуть. Хто ж покаже зброю російського виробництва та маркування.

Р. S. Невже ця картинка для світових ЗМІ вартує приниження нашої армії?
Як правило, показують кадри роззброєння горіллас, незаконних озброєних формувань, а не захисників, які законно мають зброю.
Так публічно принизити нашу Армію цим переписом нашої зброї на камери могли тільки люди, далекі від армії.

Фото зі сторінки воєнкора Ирини Баглай.

---

Відвід військ ускладнить виконання нашими військовими свого завдання і можливість давати відсіч противнику, адже на новому місці дислокації немає необхідних матеріально-технічних умов, – про це сказав під час спілкування з журналістами народний депутат фракції «Європейська Солідарність» Михайло Забродський.

«Деякі фахівці пояснюють суто військові причини розведення військ  тим, що штучно розширюється так звана смуга забезпечення. Хочу наголосити, що це передбачає не просто перенесення на певну ділянку позицій, а й передбачає наявність запасних позицій. А найголовніше наявність відповідних інженерних загороджень, які стримують противника і його просування, і ускладнюють його дії на цій території», – пояснив народний депутат.

Політик наголосив, що при відступі військ у Золотому ці умови не виконуються.

«Я бачу, що мова не йде про утримання таких загороджень. Навпаки  одним з етапів розведення декларується те, що всі інженерні споруди, які були зведенні за цей час будуть зруйновані. І, таким чином, створюються сприятливі умови для подальших дій противника».

Також він підкреслив, що будь-яке розширення «сірої зони» створює сприятливі умови для дій диверсійно-розвідувальних груп і контрабандних потоків. «І це треба враховувати також».

Окрім цього, на думку Михайла Забродського, якщо нашим військовим потрібно буде реагувати на дії сепаратистів, то зробити це з нових позицій буде складно, і це призведе до додаткових людських втрат з нашого боку.

---

Прямо у цей момент влада кидає на поталу агресорові десятки міст та тисячі українських громадян у прифронтових містах. Прямо у ці хвилини відбувається відведення військ і залишення українською армією утримуваних позицій.

Відведення військ відбудеться не тільки у Катеринівці, Золотому та Петрівському. Ми можемо втратити не тільки території, а й понести людські втрати як серед цивільних, так і серед військових. З Росією не можна домовитись тільки тому, що Росія ніколи не тримала свого слова.

В чому небезпека полишення військом територій і перехід на нові позиції:

1. Нові позиції, куди має відходити армія, не облаштовані в повному обсязі. Якщо ворог зламає домовленості (а це відбудеться) і перейде в наступ – більшість наших захисників просто можуть загинути.

2. Залишаючи старі обладнані позиції – руйнуються інженерні споруди. Ми «спалюємо мости», повертатись назад буде нікуди, а у випадку таких селищ, як Золоте – це буде неможливим, адже ніхто не віддасть наказу починати вуличні бої.

3. Лінія фронту на Луганщині проходить по річці Сіверський Донець. Це ідеальне місце, яке зможе легко зайняти ворог на нашому березі, а це означає, що вони будуть наступати, адже для цього є всі умови.

4. На багатьох ділянках фронту ціною життів наших військових ЗСУ здобули контроль за панівними висотами, які у випадку відступу доведеться залишити. Тільки в боях за Широкине загинули близько 30 бійців різних підрозділів.

5. За Зеленського знижується роль українських військових і їхній вплив на прийняття рішень. Він не чує командирів, які несуть відповідальність за захист України і життя підлеглих. Навіть одна смерть військового – це вже багато. Рішення, які приймає зараз владна верхівка, можуть призвести до дуже великих втрат.

Мені просто соромно за те, що це відбувається з нами, і немає слів…

---

Влада віддала наказ про відступ військ заради ефемерної зустрічі Зеленського з Путіним, і ці дії несуть загрозу для безпеки патріотів, які опиняться на непідконтрольній українським військам території.

Про це сказав народний депутат фракції «Європейська Солідарність» Андрій Парубій в коментарі журналістам.

«Коли не буде обстрілів, тільки тоді може йти мова про розведення військ. Ми бачимо, що ще вчора було офіційне повідомлення про обстріл українських військових в Золотому, а сьогодні віддали наказ про відведення українських військ. Це очевидно є не тільки обман, а й зрада тих жителів, які займають активну проукраїнську позицію і, відповідно, їх життя опиняється під великою небезпекою.

Вважаю, що влада, яка віддала відповідне доручення сьогодні, демонструє, що її завданням є не збереження української території, а лише бажання піти на будь-які умови, зокрема, капітуляцію і здачу українських територій, заради того, щоб зустрітися з Путіним. Очевидно, це не розведення військ, а просто відступ українських військ з тих територій і ліній оборони, які роками облаштовувалися життям і кров’ю українських військових»,- сказав він.

На переконання Парубія, діюча влада не здатна правильно реагувати на виклики сьогодення.

«Треба розуміти стратегію Путіна. Я як людина, яка була секретарем РНБО ще з початку війни, цю стратегію дуже чітко розумів: завдання Путіна – це контроль над зовнішньою та внутрішньою політикою України, завдання Путіна – це відновлення потуги, в тому числі зовнішньополітичної, часів Радянського Союзу.

Не прагне Путін жодного примирення і розведення військ. Його завдання – зробити плацдарм на території України  для своїх військ і свого впливу на Україну. Я думаю, що позиція української влади – це не просто недосвідченість, це нездатність приймати державницькі рішення. На жаль, сьогодні українська влада не здатна правильно реагувати на виклики», – додав він.

---

Місцеві мешканці проти відступу підрозділів українських Збройних сил із займаних позицій і направили відповідні звернення до президента Зеленського. Тож говорити, що місцеві хочуть, щоб українські військові відступили не можна, – про це сказав депутат фракції політичної партії «Європейська Солідарність» Михайло Бондар з трибуни Верховної ради.

«Як учасник бойових дій, як людина, яка втратила бойових побратимів у Станиці Луганській під час бою, і де зараз розводяться війська, хочу спростувати, що місцеві просять відводити війська», – заявив Михайло Бондар.

Депутат продемонстрував звернення до президента України, підтримані місцевими радами, де висловлюється незгода з рішенням про відступ українських військ із займаних позицій.

Він зауважив, що не буде називати, які саме сільські ради на Донбасі підтримали такі звернення. Водночас депутат зачитав текст звернення: «Ми депутати на сесії сільської ради, яка відбулася 18 жовтня 2019 року, розглянувши звернення мешканців нашої сільської ради, категорично проти відведення сил і засобів Збройних сил України, інших, утворених відповідно до законів України, військових правоохоронних органів спеціального призначення МВС, Національної поліції України, розвідувальних органів України від кордонів тимчасово окупованих територій у Донецькій і Луганській областях».

«На теперішній час ЗСУ захищають наших мешканців, завдяки цьому працюють органи влади, навчальні та медичні заклади, магазини, поштове відділення та інше. Просимо вас, шановний пане президенте, не залишати без уваги наше звернення та прийняти відповідне рішення, яке буде захищати інтереси всіх ваших виборців, всіх громадян України», – йдеться у зверненні до президента Зеленського від місцевих мешканців.

Михайло Бондар закликав дослухатися до звернення місцевих мешканців, а також зрозуміти, що жодні умови для відступу із займаних позицій українського війська не дотримуються.

Депутат назвав злочинними накази, які зараз віддаються українським військовим залишити позиції, які з 2014 року з боями та втратами вони завойовували. Він також наголосив, що рішення про відведення підрозділів ЗСУ у чисте поле, на непідготовлені позиції є ганебним. «Цього не можна допустити», – підкреслив він.

---

Фото на заставці © Anatolii Stepanov