Ми відступаємо…
Отже, почалося розведення військ навіть без дотримання базової домовленості про 7 днів тиші в самому районі розведення.
Ще кілька годин тому Штаб ООС інформував про обстріли позицій наших військових противником. Кілька хвилин тому Штаб спростовував заяву міністра ЗС щодо розведення. Й, нарешті, спростувавши сам себе, підтвердив розведення. Катеринівка, звільнена взимку 18-го, залишається в сірій зоні. Славетна 72 бригада, Чорних Запорожців, що тримала оборону Авдіївки, крок за кроком, метр за метром, вулиця за вулицею звільняючи нашу землю, зараз, виконуючи наказ керівництва, відходить.
Про відкриття КПВВ Золоте – мовчання. Влада говорить, що домовленості про безпеку, гуманітарні питання, заручників мають стати темою Нормандської зустрічі. Але я не вірю Путіну. Й чомусь думаю, що єдина тема, яку будуть втюхувати на Нормандський зустрічі й до якої будуть гвалтувати Україну – це формула Штайнмайера, амністія бойовиків і закон про особливості місцевого самоврядування в ОРДЛО.
Дискурс російської агресії на Донбасі вправно переводиться в питання начебто громадянського конфлікту. Відповідальність за мир вміло перекладають на Україну, забувши, хто ж розв‘язав війну. Ми зовсім не чуємо про РФ як агресора. Ворогами оголошені ветерани, добровольці, всі ми, хто сміє не вірити Путіну.
Розведення військ без умов дотримання визначеного терміну без обстрілів – чиста сдача позицій, а не прагнення до миру. Це послаблення власних позицій на майбутніх переговорах в усіх форматах через демонстрацію легкої відмови від своїх умов.
Суспільство не почули, зате «почули» привезених підсадних осіб в Золотому, які радо зустрічали терористів і російських агресорів в 2014.
Під видом миру Україну змушують простити агресора, який, у свою чергу, зацікавлений щоб внаслідок цього з нього почали знімати ті санкції, які для РФ особливо болючі – в енергетичному секторі. І те, що нові перспективи для співпраці в енергетичному секторі вже відкрились для Коломойського та інших, наприклад, через поправку Геруса про імпорт електроенергії з Росії та Білорусі, а інші активно обговорюються, свідчить про змову. Пряму змову для зради України заради прибутків тих, хто стоїть за Зеленським і його режимом.
Росії це дасть можливість накопичити ресурси для повномасштабної агресії проти України і, можливо, не тільки. Проковтнемо?
Отже, в Золотому, яке вчора обстрілювали, почали відведення військ. Влада забула навіть про 7-денний режим тиші, який раніше був заявлений умовою відведення.
Нинішні очільники держави йдуть на всі умови Кремля в турборежимі заради омріяної зустрічі пана Зеленського з Путіним.
Це не досягнення миру, а капітуляція на умовах Кремля. Міністр закордонних справ анонсував таке відведення і на інших ділянках ближчим часом…
На наших очах відбувається ганебна зрада України. І все це на тлі російських заяв про те, що вони не можуть гарантувати такого ж відведення військ з іншого боку…
Ми відступаємо… Аби задурити нам голови, цей процес названо привабливо-нейтрально «розведення сил». Сказано сотні слів і написано тисячі текстів про те, що це ніяка не зрада і взагалі це так правильно. Але те, що виглядає як відступ і смердить як відступ – безперечно відступ.
Ми відступаємо… Відступаємо не тому, що програли бойовище. Таке трапляється, зрештою, навіть генерали Бонапарта бувало хибили. Ми відступаємо не тому, що зазнали важких втрат. Не тому, що мусимо з під удару відвести свої сили, аби зберегти. Ми відступаємо тому, що президент обраний 73%-ми, які «втомилися від війни», вирішив домовитися з агресором.
Ми відступаємо… Лише вчора штаб ООС повідомили про обстріли в районі розведення. Сьогодні повідомили, що штаб помилився. Я вірю вчорашньому штабу, а не сьогоднішньому. Чому? Бо правильно сказав волонтер Рома Доник, аби штаб ООС назвав злочинцями добровольців, треба аби зверху надавили аж дуже сильно. З добровольцями на фронті не сваряться, бо часто доводиться в них допомоги просити. Як доброволець підтверджую. Відтак очевидно, на штаб ООС надавили так, що штаб «помилився». Тобто наступне розведення станеться прямо під вогнем… Президенту ж треба з Путіним зустрітися?
Ми відступаємо… І від того стає справді моторошно. Предки були не дурні, вони воювали стільки, скільки нам і не снилося. Якщо предки сказали «хто обирає мир ціною приниження – отримує приниження, а не мир», значить предки щось знали. Значить, так воно і буде. І від того кортить на місяць вити. Від безсилля.
Ми відступаємо… 73% вже ревуть «а Порошенко теж сили розводив!» Ну так, розводив. І ми пам’ятаємо, чим це завершилося. Якщо я пішов на мінне поле і підірвався, це не значить, що не треба ходити на мінне поле, це значить, що треба йти, підриватися і казати «А Діма теж ходив!» Правильно я зрозумів логіку 73%-ів?
Ми відступаємо… На душу неймовірно гидотно. Ніби виваляли в лайні і наплювали в душу. Уява малює, як регочуть зараз ватники «Що, хахли, Великій Росії опиратися надумали? Казали ми вам – вас продадуть ваші ж керівники! Не ці, так наступні!» Вже чую за спиною, як глузують істоти, які протягом 5 років на армію волонтерам 5 копійок не дали і не з’явилися за жодною повісткою «Оно герой іде! Переможець! От дурачок!..» І хіба вони не праві? Хтось п’ять років ледве зводив кінці з кінцями, а зараз потерпає від «фіналу епохи бідності». А хтось 5 років набивав комору та складав копійки на хату під Бучею. Хто правий виявився?
Ми відступаємо… І знаєте, чомусь нема бажання бігти, виїжджати, або вдаватися до всього того, про що говорила дівчина-нардеп, від якої монобільшість сьогодні захищала президента, що закликав не боятися дівчат. Знаєте, чому? Бо я точно знаю. Ми відступаємо, але ми підемо в наступ. Плювок в душу тим і корисний, що він примушує протверезіти і самому собі відповісти на питання «Що робити?!» В моєму випадку – писати. Книжки. Романи. Повісті. Аби на них виросло нове покоління українців. Тих, які підуть за перемогами. Тих, які «не втомилися від війни». Звісно, я не підніму цю задачу сам. Але кілька капель до потоку, який промиє ці камені, я докину. Це – немало. Кожен по краплі кине – буде потік, що розмиє будь-які перепони. Як завжди в історії України.
Все це буде. Обов’язково. В майбутньому.
А поки що – ми відступаємо.
Изварино.
Зеленополье.
Амвросиевка.
Брат, не надо, не звони мне. Не пиши. Не извиняйся – твоей вины здесь нет. И моей нет, но мы с тобой не будем оправдываться, о нет, только не мы.
Марик.
Саурка.
ДАП.
Я вижу, как тебя кроет, – меня кроет точно так же. Нам обоим обидно за то, что наша бригада будет первой из тех, кто бросит гражданских. Сукаааааа… как, как так получилось? За что это семьдесятдвойке?
Старогнатовка.
Гранитное.
Новотроицкое.
Да, за нами будут и другие, но первыми будем мы. И Кравченко будет первым командующим АТО/ООС, приказавшим бросить мирное население безо всяких оперативных и тактических причин. И ему с этим жить, но мне наплевать, он генерал, он там как-нибудь себя простит. А ты? А мы?
Николаевка.
Авдеевка.
Попасная.
“Чёрные”, мы всё равно – самые лучшие, да.
И мне сейчас обидно и стыдно так же, как и тебе, хотя я давно уже на гражданке. Но… “один раз пехота – всегда пехота”.
Золотое.
Извините нас, люди.
Извините.
Нас.
Мартин, 5мр 2мб 72 ОМБр имени “Чёрных Запорожцев”.
Разведение войск прошло бы гораздо спокойнее, если бы перед уходом с позиций, главнокомандующий Зеленский вернул Дебальцево, Горловку или Алчевск. Как в свое время вернули Славянск, Мариуполь, Краматорск, Лисичанск. Но ЗЕ-армия не атакует.
При миротворце Зеленском мы не возвращаем территории, а теряем. Естественно, это очень нравится ватным бабушкам из его клипов и очень не нравится тем, кто за эти позиции в реальной жизни кровь проливал.
Да, усталость от войны есть. Ваш электорат в Полтаве и Черкассах в гробу и белых тапочках видел тот Донбасс и Крым. Их больше волнует отключение российских каналов, чем наша территориальная целостность. Большие бизнесмены, поддержавшие вас, спят и видят себя снова на тучных российских рынках. Шоу-бизнес хочет на капустники в Останкино и в тур чеса бабла по вяткам да воронежам. Усики с ломаченками жаждут совместных сборов с российской сборной по художественной гимнастике. Понятно, что все они негодуют из-за упертого нежелания Украины подарить Путину понравившейся кусок.
Но когда наступит мир на условиях Путина, вы прозреете, господин фельдмаршал! Потому что усталость от мира будет куда более жесткой, чем от войны. Мир – это кормить Донбасс. Вечно. Пенсии, зарплаты, пособия и содержание за наш счет покалеченных боевиков. Суды. Десятки тысяч судов и возмещение ущерба за разрушенные дома. Причем неважно кем. Суды Портнова обяжут Украину платить за все. И да, забудьте про наши милые ламповые протесты под вашей уютной ОПешечкой. После наступления мира у вас будут дневать и ночевать шахтеры, металлурги, преподаватели истории ДНР, вдовы ополченцев и другие обделенные вниманием персонажи. Они не селфики пилить придут, а все подворотни в округе обоссут. Будете на работу летать на вертолете, чтобы запаха не слышать.
А еще, без одобрения Донбасса вы не сможете даже в командировку в Краков слетать. Думаете, это понравится вашим гражданам? Даже вашему полтавскому ватному электорату надоест, что зарплата годами не поднимается, потому что все идет на прокорм Донбасса. И тогда у вас начнутся настоящие проблемы. Потому что рейтинг обвалится и защищать вас будет некому. Ваша фракция припомнит все унижения полиграфами и ваш фирменный бычий тон. Реформаторы сразу вспомнят, что реформы вы предали еще в 2019-м году. А Аваков с удовольствием предложит свои услуги Оле Поляковой, или кто там будет нашим следующим президентом.
Бачите як просто дискредитувати всі досягнення і покрити себе ганьбою – треба лише поставити в керівництво брехунів та нікчем.
Повідомляти про обстріли, а потім відмовитись від своїх слів і розпочати відступ за вже і невідомо чиєю відмашкою – це удар під дих довірі до своєї ж армії.
Що там буде казати генерал Кравченко, вже неважливо, бо його просто призначили терпілою.
Ще один чорний день. Не останній.
Если честно, все же обидно.
На начало 2019 года никаких предпосылок для капитуляции Украины не было.
Ни в военной сфере, ни в международной, ни в экономической.
Всего лишь жадность, глупость и вражеские ИПСО…
Мне так смешно наблюдать рассуждения про отведение в Золотом. Особенно про то, что местные за отведение.
Золотое не разводится. Населенный пункт остается нашим. Кусок Катериновки возвращается в серую зону. А местные когда говорят “мы за разведение”, так они хотят, чтоб КППВ открыли. Потому что с нашей стороны все готово, а с той стороны боевики не открывают, пока нет зоны отведения.
Те, кто “за отведение”, просто хотят ходить и ездить в Первомайск, где у большинства из них квартиры, которые им на шахте давали. На все остальное им решительно пох.
Ну и с той стороны все, естественно, за разведение и открытие КПВВ. Магазины ближайшие будут трещать первые дни. Колбаса и молочка на нашей территории лучше, чем та, за которую на “референдуме” в 14 “наголосовали”.
Хорошая картинка, но ее быстро сносят. Это точки трансграничных обстрелов с территории России в 2014 году. Начало “гражданской войны”. Масштаб дает понимание дистанции, на которое летит российское оружие.
Можно и дальше, но такое оружие охрененно дорого стоит, и его в России немного, как все, у чего “анало говнет”. Типа девяносто единиц тактических ракет – это хорошо, но мало. Столько один-два американских фрегата УРО томагавков отбрасывают за один залп. А у раков – это вообще на всю страну столько на арсеналах. Мультики они могут рисовать, но благодаря нашим союзникам ГШ знает – сколько у них там чего и где.
Соответственно, насыпать надо из чего-то дешевого, у чего говнет анал есть даже у эфиопов, папуасов и прочих “луганских шахтеров”.
А для этого оккупантам надо передвинуть фронт вглубь нашей страны, чтобы подкатить свой ржавый хлам еще ближе. Год за годом, в день по метру наши воины отодвигали периметр, чтобы сделать нервные, двигательные и жизненно важные узлы Нени недосягаемыми для обстрела агрессора. Шестьсот метров за полгода в Песках – это спокойствие Селидово, в Широкино – спокойный сон Мариуполя. Одна посадка – гектар, окруженный лесом, – бралась как Сталинград.
Вошка это все подарил агрессору. А хули, он теперь богатый. Вчера он на корпоративах зарабатывал, а сегодня осознал, что царь Кемска волость? – Та бери нах! Танцуют все! Требую продолжения банкета!
Раки с удовольствием дотянут свои стволы и трубы к следующему пределу поражения. Ну и потом, естественно, будет – а этонемы, а докаж, а ихтамнет. Вошка будет сокрушаться, вытирая с носа кокаин, а с е*альника черную икру по 56 гривен за килограм.
Так вот, для окончательного понимания ситуации, наш говнокомандующий кавээнщик, любимец российской публики, уклонист и оффшорщик с бизнесом в России, просто приказал войскам, попавшим под его командование, стать к стенке под расстрел. И не шевелиться, пока не попадут. А если промахнутся, то ждать пока враги перезарядят и стрельнут еще раз.
Поэтому я желаю всем, кто за него голосовал, такой же участи. Армия – часть народа. Если армию избивают враги по капризу зеленой ботвы – зеленая ботва обязана разделить ее участь. И не 3,14деть при этом, что дом сгорел, работы нет, жрать нечего и семью снарядом накрыло.
Не надо звонить в скорую, полицию и пожарным. Звоните в КВН.
* * *
Исследовательская группа Bellingcat 21 декабря 2016 г. опубликовала очередной отчет о российской агрессии против Украины. Исследователи приводят доказательства обстрелов Донецкой и Луганской областей с территории Ростовской области РФ. Согласно полученным данным, летом 2014 года российская артиллерия нанесли по Украине более 149 ударов, выпустив несколько тысяч снарядов. “ГОРДОН” приводит полный текст доклада Bellingcat.
Посмотреть одноминутный ролик, в котором освещаются основные результаты расследования и дается общий контекст доклада.
Посмотреть интерактивную карту, на которой отображены все результаты расследования, можно по этой ссылке.
Фракція «Європейська Солідарність» вважає, що розведення сил і засобів у Золотому – це відступ української армії.
Про це сказав співголова фракції «Європейська Солідарність» Артур Герасимов, виступаючи з трибуни парламенту.
«Я б хотів задати питання фракції «Слуга народу», скільки вчора було обстрілів на лінії фронту? 16. І після цього ви починаєте відступ… 30 населених пунктів, де є проукраїнське населення, залишаються без допомоги української армії… Частіше відвідуйте лінію фронту, тоді ви будете розуміти, чому армія – це захист.
Відступ, хамство волонтерам і військовим, відмова від ПДЧ щодо членства в НАТО, яку зараз декларує чинна влада, і все, що відбувається з програмами фінансування наших ракетних розробок, тобто їх зупинка… Це є елементи капітуляції, в яку нам хочуть загорнути тягу до миру. Тому відступ, відмова від ПДЧ, зупинення озброєння армії – це є речі, які вам український народ не пробачить»,- сказав він.
Семиденного режиму тиші без обстрілів на Донбасі не було, тому відступ війська України в односторонньому порядку означає фактичну здачу нашої території, – про це заявила на брифінгу депутат фракції «Європейська Солідарність» Ірина Фріз.
«Ми маємо ситуацію, коли завдяки хендшейку (потискання рук – ред.) у Нормандському форматі, сьогодні односторонньо українські війська відступають і фактично здається наша територія», – сказала парламентар.
Вона зауважила, що майже впевнена, що ОБСЄ не буде здатне підтвердити, що, на даний час, ми маємо сім днів тиші на Донбасі.
«Відбувається те, що попри обіцянки, попри навіть власні роз’яснення Міністерства оборони щодо семи днів тиші, ми стоїмо на порозі одностороннього відступу військ», – також сказала депутат фракції «Європейська Солідарність».
За її словами, проблема полягає в тому, що «ми відходимо з позицій, які утримували останні п’ять років, і фактично залишаємось без будь-якого належного підкріплення на нових місцях».
«Це є вкрай небезпечна річ. Я думаю, що відбувається це все на фоні великого маріупольського форуму, який сьогодні так само розпочав свою роботу на сході України, не просто так», – також додала Ірина Фріз.
