Ми не зміняли життя на життя. Ми обміняли вбивць і терористів на невинних
Звільнення українців – бранців Кремля – це велика і радісна подія не лише для них самих та їхніх родин, а для кожного українця в усьому світі. Вітаю наших з поверненням додому! Цьому щиро радіє вся Україна!
Як п’ятий президент України, причетний до звільнення тисяч наших співвітчизників, знаю, що простих і лінійних рішень тут не буває. Пишаюся тим, що виборене нами ще весною рішення Міжнародного морського трибуналу приперло Путіна до стіни і спонукало нарешті звільнити наших героїв.
Сьогоднішній піднесений настрій не повинен нас розслабляти. У нас попереду виснажлива боротьба із запеклим ворогом України, сильним і підступним. Це спільна справа влади і опозиції.
Визволяти своїх – правильно. Не правильно доводити до ситуації, коли можеш заплатити за визволення лише здачею державних і національних інтересів.
Сьогодні день емоцій і радості. До питання “якою ціною” повернуться навіть не завтра і точно не усі. На жаль, питання ціни в принципі мало кого обходить. Але в усій цій історії наші люди стали для Путіна капіталом, за який він виручив все, що хотів. І в Україні, і на Заході.
Звісно, життя безцінне. Але давайте не забувати – хтось віддав життя за те, щоб з Путіним не розплачувались шматками незалежності.
І коли сьогодні будете радіти прізвищам звільнених, замисліться – за їх волю розрахувалися тим, що своїми життями купили Шаповал, Хараберюш, Галва, Мединський і ще тисячі українських вояків. А ще – майбутнім Ваших дітей.
Це важливо, щоб усвідомлювати цінність того, що у нас було і від чого ми зараз малодушно відмовилися.
– Владімір Владіміравіч, умоляю вас! Я стану перед вами на колени, только не ставьте на колени Украину!
В результаті сам став на коліна і поставив на коліна Україну.
✅ “Масштабний обмін”. 35 на 35. Масштаб вражає.
✅ Моряків звільнили під особисте зобов’язання Уповноваженої з прав людини Денісової. Україна не тільки злила Міжнародний суд з морського права, офіційна українська особа зобов’язалася перед агресором, що моряки після звільнення будуть виконувати КПК агресора (відео). Зеленський визнав російський суд.
✅ Цемаха Зеленський віддав, коли моніторинг виконання Росією вимоги Міжнародного суду звільнити моряків і кораблі без жодних умов закінчується за тиждень. А далі закриття морських портів. Не використав цей аргумент.
✅ Фактично просто віддав ключового свідка по Боїнгу, при захопленні котрого загинув український розвідник.
✅ Фактично 35 зрадників, вбивць, шпигунів, серед яких корегувальних обстрілу Маріуполя, під час якого загинуло 30 людей, ми віддали за 11 цивільних заручників. Троє серед яких взагалі самі поїхали в Рашку.
✅ Українські спецпризначенці, захоплені ще під час Дебальцевого, продовжують сидіти. На кого тепер міняти українських військових в лугандонських ямах, незрозуміло. На мавп, на котрих Путіну плювати? Одного Цемаха можна було обміняти на їх всіх.
✅ Ганчірки дири і рашки вивісили в Станиці Луганській. Відвів війська, і росія одразу захопила нашу землю.
✅ Вбивства українських військових під усмішки про перемир’я.
✅ Розмови про готовність дати офіційну російську мову частині нашої території. Тисячі українських військових загинули за легалізацію путінських бойовиків в тілі України.
Мір любой ценой.
Плясав перед Путіним в якості шута. Продовжує плясати перед путіним в якості президента.
* * *
Шут навіть картинку не отримав.
Визволенням, виявляється, займався Рабінович. Виявляється, він – такий майданівець, ну такий майданівець, ви просто всього не знаєте, що знає Карпюк, і він займався звільненням Карпюка… З яким вони давно знайомі.
Звичайно, в цьому і президент був задіяний, так, на підхваті, але основна заслуга у Рабіновича і Медведчука (відео).
Шуту насцяли в обличчя.
Шут хотів бажане шоу, навіть віддав для цього Цемаха, якого він не захоплював, але навіть бажане шоу не отримав. Росіяни обернули шоу на користь кремлівської п’ятої колони.
* * *
Історія знає багато випадків, коли командування навмисно посилало добровольця у полон ворога. В тому числі і наша історія. І розвідника там не просто кидали у в’язницю, як моряків. Його катували. А він не просто тримався, він переконливо вдавав, що зламався під тортурами, щоб вороги упевнилися, що спіймали справжнього язика. А після вдалої операції його не звільняли. Ні. Він гинув. Та тисячі його побратимів було врятовано завдяки йому.
Зелені ботоферми дують фанфари і розповідають, що Володя звільнив моряків, яких Порошенко навмисне послав в полон. І хоча це тупа брехня, а що Порошенко зробив би точно – це не профукав би скористатися наслідками. Якби завдяки рішенню Міжнародного суду ми домоглися закриття портів для Росії, а також зняття блокади наших морських портів, то Росія отримала б урок назавжди: українські кораблі атакувати безкарно вилізе боком.
І ми б зберегли багато життів у майбутньому.
Але замість Богдана Хмельницького обрали шлємазла. І всі задумки Хмельницького, Кривоноса, Богуна, Виговського і Нечая шлємазл злив в унітаз. Ось що ви добилися своїм гигиканням про шатун.
Натомість тепер байки про близький мир з ворогом. Він намагається знищити нас тисячу років, і тут з чогось мир. Клініка.
В Ізраїлі підписали такий мир з ворогом. Про це не розповідають ботоферми Федорова. Легалізували ворога на своїй землі у вигляді “народної міліції”.
Ізраїльського підписанта через рік убили самі ж ізраїльтяни.
А війні не видно кінця-краю.
У меня есть ощущение радости выигранного боя и ощущение горечи проигранной войны одновременно.
Не знаю, как это описать. И сформулировать лучше не знаю как.
Извините.
У тезі “немає нічого ціннішого за людське життя” під час війни мене бентежить лише одне.
Що будуть робити її послідовники, якщо наступного заручника росіяни запропонують поміняти на Харківську область?
З поверненням!
Вибачте, що не всіх.
Вибачте, що вже в іншу країну.
Вибачте, що в таку ціну.
Практически у каждого из нас есть друг, который погиб, защищая Украину. Друзья в могилах, но мы продолжаем приходить к ним в гости, теперь уже на кладбище, и рассказывать о происходящем, делиться впечатлениями и радостями. С такими друзьями можно и посмеяться, и побухтеть. Всплакнуть и улыбнуться.
В последнее время мне все сложнее улыбаться. Раздражения куда больше. И даже если провластные СМИ и полезные идиоты вовсю трубят об очередных достижениях зеленодранцев, мне становится больно.
Сегодня вроде бы мы имеем повод для радости: возвращение наших пленных. И знаете, когда в прошлый раз мы все (кто в аэропорту, кто у экранов телевизоров) встречали украинцев, вернувшихся домой, нас душили слезы радости. Но сейчас в районе кадыка застыл комок отчаяния. Над нами смеются Путин и дьявол.
Да, наши моряки и многие другие пленные вернулись домой. Это хорошо. Но если раньше возвращение пленных всегда было победой, то теперь это поражение.
Путин моряков должен был ОТДАТЬ по решению международного Трибунала, иначе рашка получала бы новые санкции. Путин умудряется их ПРОДАТЬ нам за военных преступников, которые могут свидетельствовать против него.
Наши солдаты и офицеры ВОЕВАЛИ с империей-агрессором, они жертвовали собой ради победы над врагом. Они клали жизнь и здоровье за нас с вами, в том числе и в московских застенках. А теперь получается, что все жертвы были напрасны. Их похерили просто потому, что Владимир Зеленский не считает Владимира Путина своим врагом. Зеленский и Ко годами пресмыкались перед российскими деньгами и запоребриковскими хозяевами. То же самое он продолжает делать и сейчас…
Сенцов писал: «Не нужно меня освобождать любой ценой». Но это происходит, идет освобождение заложников ценой сдачи интересов Украины. На мосту близ Станицы Луганской уже сняли украинские флаги. Зеленая власть перестает стрелять и отдает важных свидетелей.
Мы куплены дорогой ценой. Зеленодранцы наши сокровища спускают в унитаз и спасают Путина.
Доколе будет сие?
Что мне говорить погибшему другу, когда я приду к нему на могилу?
Сегодня – один из особенных дней, и не хочется думать о цене вопроса – о ней я подумаю завтра.
Хочу только заметить, что заслуги Зеленского (который всё чаще начал повторять словосочетание: “Я и Путин…”) в сегодняшнем событии нет. Просто так решил кремлёвский царёк, и лишь потому, что у него на это были свои причины.
Так что давайте без пиетета – настоящую цену сегодняшнего события мы узнаем позже. Хорошо, если она ограничится Стокгольмским синдромом или синдромом Савченко у кого-то из освобождённых, но, подозреваю, сегодняшняя сделка может стать первым шагом к сдаче наших позиций по другим фронтам.
А ребятам здоровья, праздника от встречи с родными и скорейшей адаптации к реалиям сегодняшней Украины.
P.S. Кстати, переводчик Гройсмана тоже был на борту российского самолёта, и это второй после Цемаха человек, ради которого так поднапрягся Кремль.
«Якщо Цемах – такий важливий свідок, чому Кремль його досі не прибрав?»
Сідайте зручно, мої дорогенькі конспірологи і слухайте уважно.
Злочинні організації побудовані таким чином, що кожен причетний до неї гарантовано отримує захист. Звичайно, що до тих пір, поки він не зрадив. Тоді можна сьорбнути чайку з полонієм, або тупо отримати цеглою по кумполу.
Якщо вбивати своїх «солдат», інші «солдати» не будуть виконувати ваших наказів. Тут виключно діло принципу. Ти виконуєш все що тобі наказали, а ми тебе дістаєм з любої жопи, за будь яку ціну.
Якщо би Цемах дав «цінні показання», як бреше Зєля, він би ховався в посольстві Нідерландів, а не летів до Москви.
Так що ніхто його там не вб‘є. І нікому вони його не видадуть.
Не разделяю всеобщего ликования.
Украина перестает быть субъектом, мы идём дорогой быстрых побед, меняя стратегию на тактику, переходим к более примитивным реакциям. Нас загоняют по уже проложенному маршруту.
Порошенко играл вдолгую. Было уже решение трибунала по морякам, и в сентябре начались бы санкции и аресты имущества. Цемах был одним из главных свидетелей. И если завтра он в россии заявит, что показания из него выбивали под давлением, то можно про него забыть, и голландцы его не увидят больше, а его показания никто не будет рассматривать.
Были отпущены также убийцы наших солдат и офицеров, и они уже не понесут наказание.
Мы подыграли путину, вывели его из-под удара. И, судя по всему, это только начало.
Зеленский играет вкороткую. Здесь и сейчас, не думая о стратегии. Даже непонятно, как теперь будут идти следствие и суды по отпущенным. Высшие государственные чины Украины помогли им избежать правосудия. Но они об этом не думают.
Мы сейчас выиграли бой. Пленные освобождены. Но все идёт у тому, что мы проиграем войну, и нас вернут назад в малороссийское стойло. А все жертвы в этой войне были зря. Но это ж не их война, этим, у власти, насрать. Она только мешает, как и нашим западным партнёрам. Сорри, это бизнес, солдат, ничего личного.
Россия никуда не денется, будет также воевать с нами и делать все, чтобы не было независимой Украины. А с руководством, которое не думает наперед и живёт короткими победами, это будет легко.
Тут сложно принимать решение. Думаю, если бы самих пленников спросили, готовы ли они на такой обмен, – это был бы тяжёлый выбор.
Спасибо тем, кто рискуя жизнью притащил сюда Цемаха, спасибо нашим героическим морякам, спасибо пленникам, которые не сломались, и тем, кто воевал и продолжает воевать.
И позор тем, кто работает статистом по чужому сценарию не в своей игре.
Піраміда говорячих голів на чолі з Антоном Гєращєнко запевняла, що як свідок Цемах був неважливим.
А Баканов каже, що відсутність Цемаха в списку зупинила б переговори з РФ про обмін, тобто для РФ він був чомусь ключовим персонажем
Хтось один з них бреше.
Хоча в епоху постправди це вже неважливо.
Недалекі прихильники Зеленського дуже вихваляють свого кумира за звільнення кремлівських заручників. Так, Зеленський і Путін здійснили обмін. Путін віддав фактично випадково набраних ним заручників. Сенцова, Кольченко взяли в Криму за надуманими звинуваченнями. Панов сам навіщось поїхав в Крим. Гриб поїхав на зустріч з дівчиною. Сущенко поїхав до родичів в РФ. І т.п.
Зеленський взамін віддав частину суверенітету та міжнародної підтримки України.
Це і є чудовий, рівноцінний обмін?
Тоді просте питання до прихильників Зе: завтра путін за тим же принципом набере в Криму, Білорусі, РФ вдвічі, втричі більше таких самих заручників. Як Кольченко, Гриб, Сущенко . Випадкових людей, можливо, з проукраїнською позицією, за надуманими звинуваченнями. Таких в Криму, Білорусі, РФ тисячі.
Питання – на що ви готові будете міняти нових заручників? Вода в Крим? Автономія «нарота Донбаса»? Прямі переговори з маріонетками кремля? Федералізація? Російські губернатори в Києві, Одесі, Львові? Мотороли і Гіві в ВР? Кадирівці у ваших хатах?
Терорист перестає брати заручників тільки тоді, коли отримує відсіч. Коли він несе втрати за свій тероризм. Коли його карають: санкціями, міжнародним судом, конфіскацією майна, збройним опором. Віддавати терористу взамін заручників те, що він вимагає, – це заохочувати терориста брати нових заручників. В рази більше. І поводитися з ними в рази жорстокіше.
Порошенко за 5 років звільнив з російських тюрем і підвалів Донбасу 3244 полонених.
Без здачі інтересів держави Україна.
Зеля звільнив міжнародного терориста під особисте зобов’язання.
Зеля звільнив путіна від відповідальності за війну в Україні, збитий Боїнг і піратство.
* * *
Давайте відділимо зерно від полови.
Розвиток подій є цілком прогнозованим.
Було очевидно, що після тижня поїдання гівна зеля сьогодні включить на повну всіх своїх гівновбросерів і ботофабрику, щоб прославляти його і створювати імідж миротворця та державника.
Були очевидні їхні меседжі про “главноє пацани вдома”, що абсолютно рівно месежду “главноє – мір”. Але ні. Главноє – це ціна, яку ми заплатили і ще заплатимо.
Було очевидно, що справжню далекосяжну перемогу від цього отримає медведчук, який посилиться від цього, канали якого і російські канали роблять медведчука переможцем, і для прихильників якого “Главноє – мір” є природнім меседжем навідміну від прихильників зелі.
Є очевидним, що прихильникам зелі пофігу ці полонені хоча б тому, що їм пофігу війна, її для них не існує.
Раніше, за Порошенка, ці істерички фальшиво оплакували загиблих, щоб маніпулювати на смертях проти Пороха, зараз вони фальшиво радіють.
Раніше, коли Порошенко обмінював 3200 полонених українців, вони не раділи, вони проклинали, бо не всіх звільнив, бо не такий обмін, бо це захарченко відпустив і т.д.
Сьогодні вони фальшиво радіють.
Чого вони радіють, якщо війна їм пофігу? Вони не звільненню радіють, радіють тому, що нарешті в них з’явився аргумент, виправдання – чому вони голосували за клоуна.
Разом з тим очевидно, що їх награна радість вже завтра пройде.
Бо ж найвищою цінністю в їх житті є ціна комуналки і ковбаси.
Тому абсолютно пофіг на них.
Що ж робити нам, тим, хто дійсно щиро радіє поверненню наших, але переживає за ціну цього повернення?
Нічого, усвідомлювати, що ціна, яку ми заплатили і заплатимо, дуже велика.
Сьогодні зеля звільнив путіна від санкцій морського трибуналу.
Сьогодні зеля звільнив путіна від санкцій ЄС. Не маю сумнівів, що ЄС тепер зніме частину санкцій.
Сьогодні він демонтував нашу підтримку в світі, і незабаром ми залишимося сам на сам з х*йлом.
І ще невідомо скільки зданих територій і скільки життів забере процес колонізації України, розпочатий такою радісною подією.
Перетнувся зі знайомим – від обміну радіє несамовито. Мовляв, війна закінчується, нарешті. Сам на війні він не був – був я. А він від війни втомився…
І раптом я збагнув, чого вони радіють. Від чого втомилися…
Від страху. Вони всі ці роки шалено боялися опинитися на війні, в траншеях. Боялися, що призовуть.
Ми від страху пішли на війну, а вони… А радіє, насправді, той хто радіє останнім.
Когда кто-то пишет, что что-то надо сделать “любой ценой”, как правило, это значит, что лично он ничего платить не собирается.
В спорах об обмене есть один аргумент, который меня просто несказанно раздражает. Это постоянное поминание обмена израильтянами Гелада Шалита на тысячу с чем-то террористов. Вумными словами это называется аппликативный перенос. А попросту говоря, натягивание совы на глобус.
Израиль является в военном (и не только) отношении региональной сверхдержавой. В случае полномасштабного военного столкновения Израиль в состоянии размазать своих противников полностью. Что временами и демонстрирует, задействуя весьма небольшую часть своих возможностей, когда террористы совсем теряют берега. И если возникает такая необходимость, то Израиль в состоянии поставить на колени или уложить в гроб своих противников в регионе без помощи мирового сообщества, а временами вопреки его мнению. Это та база, тот контекст, в которых принимаются подобные и все остальные решения в конфликте.
Мы же находимся в войне с противником, кратно превосходящим нас в военном отношении. Да, за последние годы наша армия возмужала и в состоянии эффективно противостоять ограниченной агрессии РФ. Но совокупный военный потенциал все равно не сопоставим даже без учета ЯО. А давление мирового сообщества – это чуть ли не важнейшее наше оружие в войне с РФ. И это та база и тот контекст, в котором все решения должны принимать мы.
Напомните мне, во времена войны за независимость или Войны Судного дня были у Израиля прецеденты подобных ультра асимметричных обменов как в истории с Шалитом? Возможно я чего-то не знаю. Но что-то мне подсказывает, что подобное было невозможно.
Вот когда мы окажемся в ситуации, что не будем полноценно применять против врагов всю свою военную мощь только из гуманизма и опасения обвинений в геноциде, когда технически для нас будет реальным полное уничтожение военными средствами противника в течение дней, максимум недель, тогда я признаю подобный аргумент абсолютно адекватным и разумным. А пока ситуация кардинально иная, давайте попытаемся притвориться взрослыми и обсуждать принимаемые решения с учетом реальности.
Это очень напоминает регулярно звучащие в качестве аргумента рассказы то об уровне социальной защиты в США, то об обамакер, то о дискуссиях вокруг безусловного дохода. При этом обсуждать подушевой ВВП и прочие странные вещи, сделавшие это возможным, людям скучно и неинтересно. И от предложений перейти к уровню соцзащиты в США в те времена, когда США становились мировым гегемоном, почему отказываются.
Лента задолбала рассказами, как “Израиль обменивает 1000 на одного”.
Зайчики, Израиль не только “обменивает 1000 на одного”, он еще и мочит террористов всеми доступными ему способами. Даже в жилых кварталах, где так любят прятаться палестинские террористы (и их братья лугандонские). Про “стук в крышу” слышали?
Это совсем не то же самое, что тупо выполнять требования терров по обмену заложников и ждать, кого еще они захватят и что потребуют взамен.
Совсем не то же самое, что запрещать стрелять в ответ и тупо смотреть, как растет число твоих погибших на этой войне.
Quo Vadis?
“Я гадаю, що перший етап виконано. Я повинен підтвердити, що я як Президент України і президент Росії Володимир Путін зробили все, що пообіцяли, і зробили все, не змінюючи по ходу наші домовленості”.
Нікого не зацікавило, яку другу умову виконає команда Коломойського заради зміцнення своєї абсолютної влади та можливості швидко та безкарно видоїти з держави всі соки?
А яка буде третя, четверта, середня, прикінцева умова?.. Коли вже ми повністю відбілимо Путіна, виведемо його із під санкцій, візьмемо на себе провину за Керч, за Боїнг, за Донбас, за Крим? Коли почнемо бойовикам і сім’ям російських найманців та строковиків платити компенсації, а Росії репарації за 23 роки окупації Криму Україною? Іронія, сарказм, фантастика?
Ні, мої дорогенькі, це наше близьке майбутнє. Ми ще росіянам віддамо все, що маємо, та підемо до них на відробітки, щоб компенсувати за моральні незручності, які їм спричинили протягом останніх п’яти років…
* * *
Ти можеш бути крутим програмістом, придумувати шикарні алгоритми, але це не гарантує тобі перемоги над хакером.
Я спостерігаю, як щодня свідомість українського населення хакають. Цинічно і вміло. Ось сьогодні знову. Нам, програмним інженерам, цього не змінити.
Справа в тому, що для нас важливо, щоб система працювала. Ми відчуваємо себе її частиною. Тому жоден наш алгоритм не допускає загроз для неї навіть у віддаленій перспективі.
Хакеру це все пофігу. Негайний результат за будь-яку ціну. Після хоч потоп.
Тому ми програємо (наголос поставити за вподобою). Система ляже. Але ляже із щасливими дебільними усмішками абсолютної більшості населення…
На мою думку, головне, що нас відрізняє від 73% – це горизонт планування та передбачення подій. “Врємєнщікі”, які не бачать далі власного носу, вибрали таких самих “врємєнщіков”. Тактична перемога ціною великих майбутніх поразок. Наполеонівські обіцянки, що роздмухують значні сподівання, але обернуться згодом величезним розчаруванням. Популістські порухи, яки тішать зараз гонор люмпену та плекають його зловтіху, але б’ють по довгостроковим перспективам країни. Жадоба, помста, понти та пил у вічі дурному ошуканому населенню, більш нічого. Кажи їм те, що вони хочуть чути, відволікай їх увагу яскравими обгортками, а сам роби, що заманеться.
Я радію, що наші люди вдома. Я не схвалюю тієї ціни, яку за це заплачено. Я не підписувалася на те, щоб вбивці з руками по лікоть у крові українських людей та європейських малюків залишилися непокараними за свої злочини. Ба більше, вернулися до Кремля героями.
Мені кажуть, а от якби твій чоловік чи син був серед полонених?
Окей, в цю гру можна грати вдвох. А як щодо того, що вбивця твого чоловіка чи твоєї дитини був зараз серед тих, хто повертається зворотнім літаком у країну, яка спонукала його на вбивство? Що ти відчував би? Біль? Відчай? Зраду?
Ми не зміняли життя на життя. Ми обміняли вбивць і терористів на невинних.
Ми не просто прогнулися під шантажиста. Ми вказали йому досконалий шлях впливу на себе. Хапай невинних, шантажуй, міняй на своїх асасінів, ще й з великим політичним зиском для себе.
Ми посунули гросмейстера, отримавши взамін тупенького пішака у короні ферзя.
На следующий обмен террористов и российских наемников, россияне опять наловят граждан Украины, которые поедут в РФ по делам, в гости, к родственникам, по работе.
Одно радует, что практически все, кого Россия будет отлавливать для следующего обмена, будут сторонники Зеленского и мызамировцы.
Україна своїх не кидає! Так було, так є і так буде. Вітаємо українських моряків і бранців Кремля на волі! Це щасливий день і подія, яку всі ми чекали. Щаслива за наших, які на волі, за їх багатостраждальні родини. Безмежно захоплююся мужністю і патріотизмом украінських бранців, яких не зламала тюрма, й силою їх родин, які боролися за своїх близьких.
ДЯКУЮ всім, причетним до звільнення. Президенту Зеленському, його команді, урядовцям, дипломатам, СБУ, ГПУ, омбудсмену, всім переговорникам.
Особлива подяка й групі, яка була сформована ще президентом Порошенком і представляла Україну на слуханнях морського трибуналу в Гамбургу, бо без цього рішення на користь України, з вимогою негайного звільнення моряків і кораблів, не було б сьогоднішнього щасливого дня.
Дякую президенту Порошенку за всі його зусилля всі ці роки для звільнення наших. Дяка всім причетним до переговорів і звільнення, знаю, який це важкий, виснажливий процес.
Також дякую всім людям доброї волі з усього світу, які ці довгі роки і місяці підтримували Украіну і наших бранців, вимагали їх звільнення, виходили на мітинги, підтримували родини.
Наша команда так само віддано боролася за бранців і моряків, ми готові були передати РФ засуджених в Україні росіян в обмін на політв‘язнів Кремля, неодноразово передавали списки з прізвищами більшості з тих, кого сьогодні передали Москві, аби витягти наших. Прикро, що Кремль роками блокував цей процес і вкрав кілька років життя в украінських політв’язнів і їх родин.
Але слава Богу, що нарешті украінські герої на волі. Емоції переповнюють. Вітаємо ВАС в Україні! Це новина, яка об‘єднує країну і всіх українців, всіх людей доброї волі.
Р. S. Щиро бажаю новій команді, щоб якнайшвидше відбувся наступний етап звільнення і вдалося витягти всіх наших з ОРДЛО, яких там катують роками. Не забуваємо про всіх інших наших бранців, і, дай, Бог, сил витягти всіх.
Р.Р.S. В грудні 2017 РФ разом з ОРДЛО намагалися включити росіян, засуджених в Україні, в списки на передачу ОРДЛО. Команда Порошенко тоді витримала шалений тиск, в тому числі ззовні, і шантаж РФ, але ми чітко заявили, що росіян передамо тільки РФ в обмін на політв‘язнів Кремля: Сенцова, Сущенка, Кольченка, Панова, Гриба, Карпюка, Клиха, інших. Сьогоднішній день засвідчує, що це було правильно.
P.P.P. S. Дивлюся трансляцію з аеропорту і плачу від щастя!
* * *
В списку звільнених ті, за кого Україна роками боролася на всіх майданчиках.
Рада, що окрім Сенцова, Сущенка, Кольченка, Карпюка, Панова, чиї імена знає весь світ, в списку звільнених є Олексій Сизанович, скромна літня людина, наш патріот і партизан з Луганська. Я вперше публічно можу сказати, що це Герой, який діяв в тилу ворога. Його катували, вивезли в Ростов, там судили і потім тримали в тюрмах в Сибіру. Ми кілька місяців розшукували його і будь-яку інформацію, РФ приховувала факт вивезення і суду. І саме його кейс був для нас в Мінську важливим для тиску на РФ і ОБСЄ, на Гризлова і Ко, всупереч їх доводам, що, мовляв, українці в російських тюрмах не мають відношення до війни, і їх прізвища не можуть обговорюватися в темі звільнення.
Всю інформацію щодо заручників і нюансів переговорного процесу наша команда передала новій команді президента Зеленського відразу після інавгурації.
Ну, й ще одне, важливе. В грудні 17 РФ разом з ОРДЛО включила в списки більшість тих росіян, яких сьогодні передали Москві. Нас тоді поставили перед фактом і шантажували, що ніякого обміну не буде, якщо ми їх не віддамо. Тоді президент Порошенко і наша команда чітко заявили РФ і нашим західним партнерам, що ми готові передати цих реальних злочинців з російськими паспортами тільки в обмін на політв‘язнів Кремля. Ще 2 роки тому ці росіяни в українських тюрмах написали листи на Путіна з проханням забрати їх в РФ. Добре, що нарешті він їх «прочитав».
То все таке, головне, що наші дома. Я дякую президенту Зеленському, Президенту Порошенку, який докладав всіх зусиль для звільненя.
І, ключове, гасло «Україна своїх не кидає!» є для нас об‘єднуючим. Для країни.
Ну, в общем, МИД РФ хорошо подытожил события сегодняшнего дня.
“В отличие от своих предшественников, новая администрация В. Зеленского продемонстрировала здравый подход и ГОТОВНОСТЬ К КОМПРОМИССАМ.”
“Для успешного разрешения накопившихся комплексных проблем на Юго-Востоке Украины местным жителям нужно, прежде всего, почувствовать изменение отношения к себе СО СТОРОНЫ КИЕВА, которое бы, в первую очередь, выражалось в ПРЕКРАЩЕНИИ ОБСТРЕЛОВ, отмене торгово-экономической и транспортной блокады, восстановлении социальных выплат и пенсий.”
“Очевидно, что привычка винить Россию во всех бедах Украины должна остаться в прошлом. Постоянная антироссийская риторика не приблизит страну к решению реальных внутриполитических и экономических проблем. Россия как один из гарантов Минских соглашений подтверждает готовность и далее содействовать любым конструктивным шагам, направленным на достижение согласия между сторонами ВНУТРИУКРАИНСКОГО КОНФЛИКТА. При этом ключевую роль в нормализации ситуации на Украине должны сыграть новые украинские власти.”
“Надеемся, что согласованное взаимное освобождение лиц послужит консолидации всех здравых политических сил на Украине вокруг идеи скорейшего завершения кровопролитного конфликта и НОРМАЛИЗАЦИИ ДОБРОСОСЕДСКИХ ОТНОШЕНИЙ с Россией.”
Ну вот, собственно. План действий на осень-зиму.
И чё теперь?
«Це ляпас будь-кому, хто хоче правди по MH 17» – Нідерланди про видачу Цемаха
Глава МИД Нидерландов: Мы сожалеем о передаче Цемаха России
Фото на заставці © Михайло Марків
