Прощення можливе тільки після каяття

Хтось десь бачив, щоб росіяни каялися перед українцями? Ну то чого ви носитеся зі своїм прощенням поперед батька в пекло, не знаєте куди його притулити. Всі ці списки “хороших російських письменників”, яких ми все одно повинні читати і запрошувати. Ці скрини чергової московської “опозиціонерки”, яка вже мріє про переїзд їхнього кодла в Україну, де вони, звичайно ж, зможуть завдати ще більше добра українцям, ніж уже. І ще має нахабство повчати українців, на кого нам покладати провину, а на кого ні. Приголомшливий у своїй безсоромності народ.

Читати далі

Я не хочу, щоб їх судили

Я не хочу, щоб путіна судили у Гаазі. Так само, як не хочу щоб судили Шойгу, Герасимова, усю російську армію з усіма її льотчиками, ракетниками, артилеристами аж до останнього строковика, який перетнув кордон моєї країни зі зброєю. Це не буде ніякою в біса справедливістю. Справедливість буде лише тоді, коли вони відчують на собі усе, що зробили з нами. Коли вони втратять все. Я хочу, щоб вони відчули біль кожного українця. І моральний, і фізичний – до останньої крапельки. Ви вже вбили мою душу. Мені не жаль жодного з вас, ані ваших рідних, ані ваших дітей. Але ви не переможете. Ніколи.

Читати далі

Великоднє

Ні, не про паску, яйця і не про гіфки з привітаннями. Про християнські цінності. Звертаюся до тих, хто досі, через рік, живе в поділеній державі, де є “73%” і є “25%”. Сьогодні й надалі знайдіть в собі сили вийти за рамки цих світів. Зараз треба перемогти та зберегти країну. Тому не треба протиставляти себе більшості, якої немає, бо так не переможеш. Деструктив, агресія (навіть якщо вона має причини і вона правильна) не приведуть ні до перемоги, ні до побудови сильної України. А ви ж цього хочете? Чи хочете бути правим, і це вище всього на світі?

Читати далі