Про калібр емпатії
Емпатія… Емпатії вони хочуть…
Щоразу як у них безумна їхня міждержавна, внутрішня та національна політика призводить до великої крові – емпатії їм подавай.
Дивлюся статистику. У зоні АТО при виконанні службового та громадянського обов’язку від ворожої зброї загинуло українців (підтверджено):
жовтень 2016 р. – 20 осіб;
листопад 2016 р. – 20 осіб;
грудень 2016 р. – 22 особи;
січень 2017 р. – 20 осіб;
лютий 2017 р. – 27 осіб;
березень 2017 р. – 38 осіб…
Кожні 1-2 дні – по людині. Останні два місяці – очевидне загострення. Не випадково, не в ДТП, не від аварії, а от просто… Прийшла на нашу землю потвора з автоматом в руках і з рускім міром в черепі – і убила. Це не свої керманичі начудили, як намагаються доказати ті, кому дуже кортить у владу – це прийшов зовнішній ворог – і зробив.
Чужий. Ми його не кликали.
Це – не враховуючи тих, хто помер від хвороб, загинув у небойових обставинах, кого війна нагнала вдома хворобою або серцевим нападом, хто не зміг впоратися з проблемами…
І за кожним – родичі, батьки, діти, дівчина що любила, просто друзі…
Емпатії вони хочуть…
Останнім часом, щоразу як чую про емпатію, все кортить запитати: “Вам емпатію якого калібру?”
