За черговими «новими ліцами» ті ж господарі

Валерій Прозапас

Я думаю, на початку Майдану український народ взагалі не брався до уваги, побиттям тих дітей певні сили хотіли скористатися як приводом покачати в своїх інтересах режим донецьких “молодих ліц”.

Але щось пішло не так, і той твіт купленого-перекупленого Найєма з керованої акції переріс у битву за незалежність, хоча до останнього відправлялися посланці до Межигір’я, і навіть в момент перемоги ляльководами був виштовханий на сцену “народний герой-сотник” – перша квота на чергові “новиє ліца”.

А потім взагалі все пішло не так, бо Кремль з переляку побачив становлення справжньої української державності та за звичкою взявся топити її в крові, але згодом схаменувся, перевів війну у виснажливе довготривале протистояння, реанімував систему своїх агентів і лобістів, захопив інформаційний простір і переадресував агресію добрих українців один проти одного.

І виявилося, що не тільки Путіну як кістка в горлі ті безвізи з лоукостами, закони про мову з автокефаліями, розвиток армії з декомунізацією, асоціація з лібералізацією, але і чималій частині української “еліти”.

Всі явно шукають якийсь компроміс.

Звідси ці заяви про “воюєм самі с собой”, “дефолт нужен”, “давайте отменять запреты”‘, “не надо спешить с языком”, не кажучи вже про поїздки до Москви “на переговори” старих добрих реґіоналів.

Дивлячись на це і Європа почала натякати на повернення РФ до ПАРЄ, бо якщо вам можна шукати шляхи до примирення, то чому ми маємо обмежувати санкціями доступ до дешевих корисних копалин Сибіру?

В цьому випадку спадкоємність “патриотичної” риторики виконує роль ширми, не більше, ін’єкції заспокійливого для “майданутого” відсотку. Ознаки по багатьом напрямкам вказують на суттєве послаблення пріоритету державного інтересу.

Просто акціонери чергових “нових ліц” трохи навчилися уроками Януковича, хоча в основному йдуть його шляхом, і він точно проявиться в новому парламенті, претенденти називатися “новою елітою” розбігаються як таргани і традиційно зраджують.

А “народ” знову загнаний в рамки технології, яка може обернутися черговим провітреним стійлом, з “правильним” телевізором, жуйкою про “дешеві тарифи” і “несвоєчасність вступу до НАТО”. Бо “новиє ліца” хоч і підсовуються час від часу, але господарями країни лишаються одні й ті самі люди.